15

Тема 6. Фінансові послуги на ринку позик

1. Кредитування юридичних осіб як вид фінансової послуги.

2. Лізингові операції фінансових установ.

3. Факторингові послуги банківських установ.

4. Довірчі послуги фінансових установ.

5. Споживче кредитування.

1. Кредитування юридичних осіб як вид фінансової послуги

Основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є: кредитування, довірчі та гарантійні операції.

Кредитування забезпечує процес передачі грошей, товарів або майна в борг на умовах платності, строковості і повернення.

Довірчі послуги надаються фінансовими установами з метою реалізації намірів власників грошей, майна, цінних паперів, майнових прав щодо забезпечення ефективного управління цією власністю.

Гарантійні послуги кредитних установ спрямовані на перейняття ризику суб’єктів ринку при здійсненні господарських операцій, що супроводжуються виникненням відносин боргу. Серед фінансових послуг, що надаються на ринку позик, провідне місце належить кредитуванню.

Кредитні послуги являють собою фінансові операції щодо передачі позичальникам у користування грошових засобів, товарів або майна на засадах платності, строковості, повернення та цільового характеру їх використання.

Надання кредитних послуг регламентується кредитними договорами, які укладаються в письмовій формі, і визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін.

Найбільший обсяг кредитних послуг надається банками, для яких кредитування є основним видом активних операцій. При проведенні кредитної політики банківські установи виходять із необхідності поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та позичальників із врахуванням напрямів грошово-кредитної політики держави. Банківські установи, як основні оференти кредитних послуг, самостійно визначають порядок проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.

При наданні кредитних послуг банки враховують такі параметри кредитної політики як: пріоритетні напрямки кредитування, обсяги кредитів та структура кредитного портфеля, граничні розміри кредиту на одного позичальника, методи оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника, алгоритм обрахунку процентної ставки тощо.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування здійснюється з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності банків та вимог щодо формування ними обов’язкових, страхових та резервних фондів.

Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. При видачі позичальнику кредиту, розмір якого перевищує 10 % власного капіталу банку, кредитор зобов’язаний поінформувати Національний банк про факт надання такого кредиту. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку.

Банківські кредити надаються всім суб’єктам господарювання незалежно від форми власності, статус та галузевої приналежності. За допомогою одержаних кредитних коштів суб'єкти господарювання вирішують завдання поповнення обігових коштів, нарощування обсягів та диверсифікації господарської діяльності, оновлення та поліпшення діючих основних фондів та створення нових засобів праці.

Для одержання кредиту позичальник подає у банківську установу заяву на одержання кредитних коштів, юридичні документи, що підтверджують юридичний статус суб’єкта господарювання, фінансову звітність, документи щодо забезпечення кредиту тощо.

Документом, що засвідчує надання кредиту, є кредитний договір, який укладається у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок розрахунку платежів за кредитом, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредитор має право відмовитись від надання кредиту, передбаченого договором, частково або в повному обсязі у випадку порушення справи про банкрутство позичальника або виникнення інших обставин, які свідчать про те, що наданий кредит своєчасно не буде повернутий. Кредитор також має право відмовитись від подальшого кредитування у випадку порушення позичальником обов’язку цільового використання кредитних коштів.

Основними принципами банківського кредитування є забезпеченість кредиту, його повернення, строковість, платність та цільове спрямування.

Надання кредитів суб’єктам господарювання вимагає додержання банком таких умов:

– врахування кредитоспроможності позичальника, його фінансової стабільності, рентабельності та ліквідності;

– здійснення кредитування тільки тих видів діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

– обов’язкової наявності у позичальника власного майна та часткового фінансування ним об'єкта, що кредитується, власним капіталом.

Законодавством України забороняється надання банківських кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника та на формування або на збільшення статутного капіталу комерційних банків та інших господарських товариств.

Банківські кредити, що надаються суб’єктам господарювання, можуть бути поділені на види за такими ознаками.

1) За строками користування: короткострокові до 1 року; середньострокові – до 3-х років; довгострокові – на термін понад 3 роки.

Короткострокові кредити спрямовуються на поповнення обігових коштів суб'єктів господарювання для оплати рахунків за товари, роботи. послуги та для придбання сировини і матеріалів для виробничого процесу.

Середньострокові кредити надаються на оплату придбання обладнання, офісних меблів, комп’ютерної та оргтехніки, легкових та вантажних автомобілів, комерційної нерухомості, здійснення капітального ремонту та на фінансування інших витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів.

Довгострокові кредити призначені для фінансування формування основних фондів підприємств. Об’єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво тощо.

2) Залежно від наданого забезпечення банківські кредити поділяють на:

– забезпечені заставою (майном, цінними паперами);

– гарантовані (іншими банками, майном третьої особи);

– з іншим забезпеченням (порука, свідоцтво страхової організації);

– незабезпечені (бланкові).