Тема 8. Державне регулювання діяльності цивільної авіації

Система органів, що безпосередньо реалізують державне політику та здійснюють державне регулювання діяльності цивільної авіації є:

• Міністерство інфраструктури України;

• Державна авіаційна служба України;

• Державне підприємство обслуговування повітряного руху України „Украерорух”.

Положення про Міністерство інфраструктури України затверджено Указом Президента України від 12 травня 2011 р. № 581/2011. Відповідно до цього положення Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у тому числі й у сферах авіаційного транспорту та використання повітряного простору України,

Мінінфраструктури у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Одним з основних завдань Мінінфраструктури є формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах транспорту, використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, дорожнього господарства. Згідно з п.4 зазначеного Положення Мінінфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань виконує певні функції щодо визначення пріоритетних напрямів та здійснює відповідні заходи щодо формування та реалізації державної політики у сфері авіаційного транспортту.

Положення про Державну авіаційну службу України затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 398/2011.

Відповідно до цього положення Державна авіаційна служба України (Державіаслужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Державіаслужба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Основними завданнями Державіаслужби України є:

• внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору;

• реалізація державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору;

• здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації;

• організація розроблення нормативно-правової бази для регулювання діяльності у галузі цивільної авіації;

• сертифікація та реєстрація об'єктів і суб'єктів цивільної авіації та ліцензування авіаційних перевезень;

• регулювання використання повітряного простору та організація повітряного руху;

• організація авіаційних перевезень;

• сприяння провадженню зовнішньоекономічної і міжнародно-правової діяльності цивільної авіації.

Державіаслужба України відповідно до покладених на неї завдань виконує функції визначені п.4 зазначеного Положення.

Положення про об'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 р. № 1281

Об'єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України (далі - система) складається з підрозділів, повноваження та діяльність яких пов'язані з організацією повітряного руху у повітряному просторі України та у міжнародному повітряному просторі, що перебуває під відповідальністю України. Ці підрозділи входять до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Підрозділи системи у своїй діяльності керуються Конституцією України, Повітряним кодексом України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Положенням про використання повітряного простору України, цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

Державне регулювання діяльності підрозділів системи здійснює Мінтрансзв'язку та Міноборони на підставі відповідної угоди через Державіаадміністрація (за винятком оборонних питань, пов'язаних з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави, що належать до компетенції Міноборони).

В особливий період керівництво діяльністю підрозділів системи здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил.

На систему покладається виконання таких основних завдань:

• планування і регулювання діяльності у сфері використання повітряного простору України та міжнародного повітряного простору, що перебуває під відповідальністю України;

• обслуговування повітряного руху в повітряному просторі України та у міжнародному повітряному просторі, що перебуває під відповідальністю України (за винятком зон, де управління повітряним рухом здійснюють відповідні підрозділи державних органів, Збройних Сил та інших військових формувань, суб'єктів підприємницької діяльності, що не входять до складу системи);

• опрацювання умов використання повітряного простору, здійснення контролю за додержанням порядку і правил використання повітряного простору України та міжнародного повітряного простору, що перебуває під відповідальністю України;

• інформування відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів підприємницької діяльності про повітряні судна, що потребують допомоги пошуково-рятувальних служб, та надання необхідної допомоги таким органам і суб'єктам;

• підтримання на належному рівні технічного стану засобів зв'язку, навігації та спостереження;

• підготовка та опублікування нормативних документів з питань аеронавігації.

Підрозділи системи відповідно до покладених на неї завдань:

• забезпечують ефективне використання повітряного простору в інтересах користувачів повітряного простору, здійснюють контроль за додержанням порядку і правил використання повітряного простору України та міжнародного повітряного простору, що перебуває під відповідальністю України;

• забезпечують ефективне обслуговування повітряного руху та управління ним;

• забезпечують безпеку польотів;

• беруть участь разом з відповідними підрозділами державних органів, Збройних Сил та інших військових формувань, суб'єктів підприємницької діяльності в забезпеченні МНС інформацією про аварії, виділенні повітряного простору повітряним суднам, які потрапили в аварійну ситуацію, в обслуговуванні повітряного руху під час польотів, що виконуються з метою ліквідації наслідків стихійного лиха;

• сприяють у межах своєї компетенції виконанню Україною зобов'язань відповідно до міжнародних угод з питань використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху;

• впроваджують в Україні процедури та правила Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) в частині, що стосується використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху;

• здійснюють підготовку та перепідготовку (підвищення кваліфікації) працівників з питань організації повітряного руху;

• проводять медичну сертифікацію працівників об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України.

До складу системи входять такі підрозділи Державного підприємства обслуговування повітряного руху України :

• Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (Украероцентр), що є головним оперативним підрозділом системи. Положення про Украероцентр затверджується Мінтрансзв'язку, Міноборони та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України;

• регіональні структурні підрозділи, до складу яких входять районні та допоміжні районні центри обслуговування повітряного руху;

• Служба аеронавігаційної інформації;

• Центр підвищення кваліфікації;

• Лікарсько-льотна сертифікаційна комісія (ЛЛСК).

Взаємовідносини Державіаадміністрації та Міноборони з питань функціонування підрозділів системи здійснюються на підставі цього Положення, угоди між Мінтрансзв'язку та Міноборони, їх спільних наказів.

Л.10

Закон України

Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 17, ст.140 )

Верховна Рада України постановляє:

Затвердити Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації (додається).

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 20 лютого 2003 року N 545-IV

ЗАТВЕРДЖЕНО

Законом України

від 20 лютого 2003 року

N 545-IV

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

акт незаконного втручання - це:

насильство стосовно особи, яка перебуває на борту повітряного судна під час польоту, якщо такі дії можуть загрожувати безпеці цього повітряного судна;

руйнування повітряного судна, яке перебуває в експлуатації, або його пошкодження, що може вивести судно з ладу або загрожує його безпеці під час польоту;

розміщення або спроби розміщення в повітряному судні, яке перебуває в експлуатації, пристрою або речовини, що можуть його зруйнувати або призвести до пошкодження, яке загрожує безпеці повітряного судна під час польоту;

руйнування або пошкодження об'єктів радіонавігаційного забезпечення чи втручання в їх експлуатацію, якщо будь-яка зазначена дія загрожує безпеці повітряного судна під час польоту;

повідомлення свідомо неправдивих відомостей, що можуть спричинити загрозу безпеці повітряного судна під час польоту;

незаконне та навмисне використання пристрою, речовини або зброї:

для здійснення акту насильства стосовно особи в аеропорту, на аеродромі, що завдає або може завдати шкоди її здоров'ю чи заподіяти смерть;

для руйнування або серйозного пошкодження обладнання чи споруд аеропорту, аеродрому, його служб і розташованих в аеропорту, на аеродромі повітряних суден;

для загрози безпеці польотів в аеропорту, на аеродромі;

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про основи національної безпеки України від 19 червня 2003 року N 964-IV

Цей Закон відповідно до пункту 17 частини першої статті 92 Конституції України визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Стаття 1. Визначення термінів

Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам;

національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України;

...

Стаття 3. Об'єкти національної безпеки

Об'єктами національної безпеки є:

людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи;

суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.