- •383. Теорії походження Київської Русі
- •384. Київська Русь за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав.
- •385. Київська Русь за правління Володимира Великого
- •386. Прийняття Християнства на Русі та його наслідки.
- •387. Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого.
- •388. Політична трансформація Київської Русі другої половини XI ст. Тріумвірат
- •389 Феодальні війни та княжні зїзди Руських князів другої половини IX-поч. Хіі.
- •392 . Монголо-татарська навала та її наслідки для українських земель
- •393. Культура київської Русі
- •394.Соціальний устрій Київської Русі
- •395. Галицьке князівство: друга половина XI-1199
- •396) Галицько-Валинське кинязівство 1199-1264.Правління Романа Мстиславича та Данила Романовича.
- •397.Причими занепаду Київської Русі та її місце в історії українського державотворення.
- •399. Причини виникнення козацтва. Д.Вишневецький. Виникнення Запорізької Січі та її устрій.
- •400. Українське козацтво за гетьманування п.Сагайдачного.
- •401. Релігійна та культурна діяльність братств.
- •402.Берестейська церковна унія,причини і наслідки
- •405. Державотворча діяльність гетьмана і. Виговського.
- •406. Політична діяльність гетьмана п. Дорошенка.
- •407. Антимосковський виступ гетьмана і. Мазепи
- •412. Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •413. Громадівський рух в Україні
- •414. Пожвавлення національного руху в Україні напри. 8о-х рр.. ХХст. Формування багатопартійної системи.
- •416. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
- •417. Лібералізація суспільного життя в Україні сер.50-х – поч..60-х рр.. ХХст. Шістдесятники
- •418. Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їхні програмні цілі та діяльність.
- •420. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї української громадськості.
- •423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення
- •424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період
- •425. Встановлення влади Директорії унр. Поясніть відмінності у поглядах між в.Винниченком і с.Петлюрою щодо найважливіших засад внутрішньої і зовнішньої політики унр,
- •426. Антигетьманське повстання його причини, хід. Історичне значення гетьманату п.Скоропадського.
- •Хронологія
- •427. Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці уряду п,Скоропадського
- •428. Боротьба зунр проти польської агресії
- •429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.
- •430. Українсько-польсько-радянська війна
- •431. Листопадове 1918 повстання у Львові. Утворення зунр.
- •432. Дайте короткі історичні відомості про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.
- •[Ред.] Війна і полон
- •434. Розкрийте суть операції Вісла
- •436. Переяславський договір 1654р. З Москвою: причини укладання, зміст та наслідки для України
- •438. Брестський мирний договір унр з державами четверного союзу 1918 причини підписання, умови, наслідки.
- •440. Дисидентський рух в Україні, його програмні цілі
- •442.Початки національного відродження в Галичині. Руська Трійця
- •443. Особливості зовнішньополітичної діяльності незалежної України.
416. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
Обмеженість десталінізації сприяла зародженню дисиде́нтського ру́ху, учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, вільний розвиток української мови, та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. У 1960—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав. Як після десятиліть терору, в атмосфері жорсткого контролю й при всіх наявних засобах ідеологічної обробки міг зародитися цей гідний подиву виклик режимові? Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації, з послаблення “паралічу страху”, що було зроблено Хрущовим. Але обмежені викриття страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування та скептицизм відносно й інших сторін режиму. Тому спроба Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед інтелігенції. Помітний вплив на формування інакодумства справляли зовнішні фактори. Передусім це стосується антикомуністичних виступів у країнах "соціалістичного табору", зокрема 1956 р. в Угорщині, потім Польщі, НДР, Чехословаччині, розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою ООН у 1948 та розповсюдженою в Україні з 1963 року "Загальною декларацією прав людини" (СРСР не голосував за неї). Дисидентський рух плинув у СРСР трьома потоками, що часто зливалися. Завдяки легшому доступу до західних журналістів найбільш відомим був московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були такі світочі, як письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров. Іншою формою “антигромадської поведінки” був релігійний активізм. В Україні, як і в інших неросійських республіках, дисидентство викристалізовувалося у змаганнях за національні й громадянські права, а також за релігійну свободу. Серед західних аналітиків українського дисидентського руху існує розбіжність щодо умов, котрі спонукали українців до відкритого протесту. Олександр Мотиль доводить, що до зародження дисидентства в Україні, як і в Радянському Союзі взагалі, спричинився насамперед політичний курс радянського керівництва, особливо хрущовська “відлига” й намагання Брежнєва покласти їй край. Відверто проукраїнська лінія Шелеста, поза всяким сумнівом, давала українській інтелігенції додаткову спонуку висловлювати невдоволення Москвою. Всеволод Ісаєв та Богдан Кравченко підкреслюють, що дисидентство було тісно пов’язане насамперед із соціально-економічною напруженістю. З огляду на організований Москвою величезний наплив на Україну росіян вони вважають, що конкуренція за вигідну роботу між привілейованими російськими прибульцями та амбіціозними українцями часто схиляла останніх до підтримки вимог дисидентів надати Україні більшої самостійності.