§ 1. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України

Міністерство фінансів України забезпечує проведення єдиної державної фінансо­вої, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади. Одним з основних завдань Міністерства фінансів є забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності. Міністерство розробляє та реалізує заходи з пи­тань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і скла­дання звітності підприємств, установ і організацій, затверджує в установленому по­рядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності.

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Одними з основних завдань Казна­чейства є: ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання дер­жавного та місцевих бюджетів; визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського об­ліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпо­рядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про вико­нання кошторисів державних цільових фондів. Казначейство веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам за­конодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодав­ством; виконує контрольні функції, пов'язані із дотриманням єдиних правил веден­ня бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ. Казначейство має право вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслугову­вання державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складення звітності.

Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних по­ложень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є нормативно-правовим актом, за­твердженим Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ве­дення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Бухгалтерський облік виконання бюджетів є основою інформаційної системи ор­ганів Державного казначейства, за допомогою якої здійснені операції відображають­ся за відповідними рахунками в автоматизованому режимі. Бухгалтерський облік ви­конання державного бюджету ґрунтується на таких основних засадах:

• сума доходів важлива переважно тією мірою, якою вона є джерелом покриття видатків;

• з метою додержання принципу цільового використання бюджетних коштів (п. 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України) їх використання передбачається тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

• застосовується касовий метод виконання Державного бюджету, коли облік до­ходів та витрат здійснюється у момент їх надходження (сплати), а не у момент їх ви­никнення.

Організація бухгалтерського обліку про виконання Державного бюджету та скла­дання звітності забезпечується через єдину бюджетну класифікацію та єдиний план рахунків, які є обов'язковими для застосування всіма учасниками бюджетного про­цесу в межах бюджетних повноважень.

Залежно від рівня здійснення операцій з бюджетними коштами, передбачається застосування двох Планів рахунків:

• План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;

• План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюд­жетів.

Рис. 13.1. Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, розроблений на під­ставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, призначений для відображен­ня в бухгалтерському обліку господарських операцій установ та організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, та операцій з

виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкуван­ня) бюджетів. Структура цього Плану рахунків представлена на рисунку 13.1.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюдже­тів забезпечує відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з вико­нанням функцій, які покладаються на органи Державного казначейства та фінансо­ві органи, тобто касове виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками, тощо. Структура цього Плану рахунків представлена на рисунку 13.2.

Бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку юридич­ної особи, виконує функціональні обов'язки, зокрема стосовно:

• дотримання юридичною особою стандартів бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

• перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах юридичної особи.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах здійснюють керівники бухгалтерсь­ких служб — головні бухгалтери. Керівник бухгалтерської служби бюджетної устано­ви забезпечує складення та подання звітності про виконання бюджету (кошторису) відповідно до встановлених вимог.

Рис. 13.2. Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів

Головний бухгалтер повинен мати:

• повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст);

• післядипломну освіту в галузі управління;

• стаж бухгалтерської або фінансової роботи за професіями на посадах керівників нижчого рівня: для магістра — не менше 2 років, спеціаліста — не менше 3 років.

Державний бухгалтер здійснює зведення та аналіз показників розпорядників бюд­жетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, які виконують бюд­жетні програми у системі головного розпорядника бюджетних коштів, а також кон­троль за виконанням бюджетного законодавства в межах своїх повноважень.

Функції головного бухгалтера:

• загальне керівництво процесом бухгалтерського обліку;

• організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу;

• керівництво структурним підрозділом;

• підготовка прийняття управлінських рішень на керівному рівні установи чи ор­ганізації.

Процес складання звітності, як і процес бухгалтерського обліку в цілому, базуєть­ся на комплексі певних принципів. Першим і головним принципом бухгалтерської звітності є достовірність відображених показників. Це можливо за умов:

• обліку усіх надходжень та витрат бюджету у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозараху- вання цих показників;

• відображення усіх надходжень та витрат бюджету на рахунках у хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури;

• документального підтвердження усіх бухгалтерських записів.

Бухгалтерський облік відображує всі господарські операції які здійснюються про­тягом періоду. Кожна господарська операція відображується складанням первинного документу, що є юридичним свідченням її здійснення, тому документація в бухгал­терському обліку виступає як спосіб первісного спостереження за всією виробничою та фінансовою діяльністю. Згідно Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. Документ являється письмовим доказом факту здійснення операції або факту розпорядження на здійснення госпо­дарської операції. Документи мають практичне значення для попереднього та наступ­ного контролю за доцільністю та законністю господарської операції.

Всі господарські операції після відображення в первинних документах, записують в облікові регістри — документи для реєстрації і групування даних бухгалтерського обліку про наявність засобів та операцій з ними. Хронологічні записи здійснюють у календарній залежності та у послідовності надходження первинних документів (від­повідно до встановленої законодавством процедури).