4. Принципи планування діяльності підприємства.

Планування повинне здійснюватися на основі певних принципів, які забезпечують виконання його функцій і завдань. Першим, хто сформулював загальні принципи планування, був А. Файоль: єдності, безперервності, гнучкості, точності. Пізніше Р. Акофф обґрунтував ще один принцип - принцип участі. У сучасній науці й практиці також придбали популярність такі принципи, як принцип оптимального використання ресурсів, збалансованості планів і т.д.

Принцип єдності припускає, що планування на підприємстві має систематичний характер. Цей принцип вимагає того, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, тенденції, зміни й зворотні зв'язки в його системі.

Елементи планування на підприємстві є окремими підрозділами, які входять у нього. Єдиний напрямок планової діяльності підприємства, зв'язок цілей всіх елементів підприємства стають можливими в рамках вертикальної єдності підрозділів, (тобто єдності в рамках управлінської ієрархії: підприємство - цех -ділянка - бригада) і їхньої інтеграції.

Координація планової діяльності окремих підрозділів припускає, що:

1. Діяльність будь-якого елемента планування не можна ефективно спланувати, якщо планування не пов'язане із плановою діяльністю окремих одиниць даного рівня.

2. Будь-яка зміна в планах одного підрозділу повинні бути відбиті в планах іншого підрозділу.

Інтеграція планової діяльності, відповідно до якої, на підприємстві існують різновид підсистем планування. Але кожна з підсистем діє, виходячи із загальної стратегії фірми, а кожен окремий план - це частина плану більше високого підрозділу й підприємства в цілому.

Принцип безперервності. Суть даного принципу полягає в тому, що: н процес планування на підприємстві повинен здійснюватися в

рамках установленого циклу; м окремі плани повинні безперервно поміняти один одного.

Процес планування повинен бути безперервним виходячи з таких важливих умов:

* невизначеність зовнішнього середовища й наявність непередбачених змін роблять необхідним постійне коректування очікувань фірми щодо зовнішніх умов і відповідні виправлення й уточнення планів;

* змінюються не тільки фактичні предусловия, але й подання фірми про свої внутрішні цінності й можливості. Якщо фірма не буде враховувати такі зміни, запланований й отриманий результат може виявитися нікому не потрібний.

Принцип гнучкості взаємозалежний із принципом безперервності. Даний принцип обумовлений можливістю підприємства змінювати напрямки своєї діяльності у випадку виникнення непередбачених обставин.

Відповідно до цього принципу, плани повинні складатися так, щоб у них можна було вносити зміни, согласуя їх із внутрішніми й зовнішніми умовами.

Принцип участі означає, що кожен працівник підприємства стає учасником планової діяльності, незалежно від посади й виконуваних їм функцій. Планування, впроваджене на основі принципу участі, називають партисипативним.

Вигоди від реалізації даного принципу:

- кожен учасник одержує більше глибоке розуміння цілей підприємства, знання різних сторін життя підприємства;

- особиста участь, у тому числі рядових робітників, у процесі планування приводить до того, що плани підприємства стають планами працівників. У кожного працівника з'являються нові, яскраво виражені мотиви до ефективної роботи, змінюється командний дух у фірмі.

- працівники, займаючись плануванням, розвивають себе як особистість, а підприємство одержує додаткові ресурси для рішення своїх майбутніх завдань;

- це планування поєднує дві функції менеджменту: олеративное керування й планування. Плани перестають бути чимсь зовнішнім для керівників. Керівники самі беруть участь у їхньому складанні.

Принцип оптимальності використання ресурсів. Використання ресурсів підприємства повинне орієнтуватися на потреби, умови й кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, НТП, максимально повну реалізацію резервів кращого використання предметів і засобів праці, організації виробництва.

Принцип збалансованості планів - це необхідне й досягнуте кількісне співвідношення між взаємозалежними розділами й показниками планів. Головне тут - співвідношення між необхідними ресурсами і їхньою наявністю. Даний принцип вимагає швидкої й адекватної реакції на зміни в умовах господарювання.