1. Чиста дисконтована (теперішня) вартість (чдв):
де ГП1 ГП2 ... ГПт – очікувані чисті грошові потоки у кожному із років періоду реалізації проекту, грн.
Грошовий потік – це сума чистого доходу підприємства та амортизаційних відрахувань.
Ставка дисконту (R) – це процентна ставка, що характеризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвестор. Як ставка дисконтування може бути прийнята середня кредитна або депозитна ставка, індивідуальна норма доходності інвестицій із врахуванням ризику, рівня інфляції, інші альтернативні норми дохідності інвестицій.
Рішення про прийнятність інвестиційного проекту може бути позитивним у тому випадку, коли ЧДВ > 0.
Цей показник може використовуватись як критерій доцільності реалізації інвестицій взагалі і для визначення порівняльної ефективності інвестиційних проектів.
2. Індекс дохідності інвестицій (Ід):
За умови різночасності здійснення капіталовкладень (К) їх треба також приводити до теперішньої вартості.
3. Внутрішня норма рентабельності інвестицій (ВНР) – це така дисконтна ставка, за якої суми початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, тобто ЧДВ = 0. Розрахунковий показник ВНР має бути не нижчим за граничну ставку, прийнятну для підприємства.
4. Період окупності інвестицій (Ток):
де ГП – середньорічна чиста величина грошового потоку за певний період, грн.
Для короткострокових інвестицій період вимірюється в місяцях, для довгострокових – в роках.
Всі розглянуті показники тісно пов'язані між собою, тому для достовірної оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій їх слід використовувати комплексно.
Основні чинники підвищення ефективності виробничих інвестицій:
– вдосконалення технологічної структури капіталовкладень;
– поліпшення відтворювальної структури виробничих інвестицій;
– вдосконалення механізму підготовки проектної документації та кошторисів будівельно-монтажних робіт;
– скорочення тривалості інвестиційного циклу;
– впровадження економічних методів управління інвестиційними процесами на підприємстві.
Реалізація інвестиційних проектів пов'язана із певним ризиком, тобто невпевненістю у результатах вкладання інвестиційних ресурсів. Під ризиком розуміють можливість того, що відбудеться якась несприятлива подія у вигляді втрати підприємством частини ресурсів, зменшення доходів, виникнення додаткових витрат тощо.
Для підприємства важливо розробити правильну систему заходів протидії можливим ризикам. Перш за все необхідно чітко розмежувати інвестиційні проекти з більш високим і низьким ступенем ризику, вивчити доцільність участі в проектах з підвищеним ризиком, передбачити заходи для захисту від можливих втрат.
Найчастіше для зниження ступеня ризику інвестиційних проектів використовують такі методи:
страхування – як засіб захисту інвестицій, порядок здійснення страхової діяльності регулюється законодавчими актами; розрізняють майнове страхування (обладнання, вантажів, будівельних матеріалів) та страхування від нещасних випадків;
розподіл ризиків, який полягає в тому, що суб'єкти інвестування розподіляють між собою ризик пропорційно вкладенням в інвестиційний проект;
створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат; встановлюється співвідношення між потенційними ризиками інвестиційного проекту та розміром видатків на подолання можливих перешкод його реалізації; важливо правильно оцінити суму необхідного резерву, який може використовуватись для фінансування робіт, раніше не передбачених проектом, компенсації додаткових накладних витрат, витрат на оплату праці тощо;
розсіювання ризику; цей метод допускає одночасне інвестування декількох проектів, які відрізняються між собою, в основному, періодом надходження на підприємство грошових потоків (найближчим часом, у віддаленій перспективі).
Процес реалізації виробничих інвестицій підприємства здійснюється у сфері його капітального будівництва. Воно є специфічним елементом інфраструктури підприємства.
Капітальне будівництво – це процес створення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства. Воно характеризується тривалим циклом, складністю споруджуваних об'єктів, великими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Сфера капітального будівництва:
– спорудження будівель та об’єктів виробничого та невиробничого призначення;
– монтаж устаткування;
– проектно-пошукові та інші роботи;
– капітальний ремонт обладнання і споруд.
Підприємства, для яких створюються основні фонди і які здійснюють для цього певні капітальні вкладення називаються забудовниками.
Для управління господарською діяльністю з приводу капітальних вкладеннях у забудовника створюється спеціальний апарат. Керівництво будівництвом нових підприємств здійснює дирекція новостворюваного підприємства, а на діючих підприємствах створюються відділи капітального будівництва.
Капітальне будівництво може здійснюватись підрядним та господарським способом.
Підрядний спосіб передбачає виконання будівельно монтажних робіт постійно діючими спеціалізованими організаціями на основі підрядних договорів.
При господарському способі будівництво ведеться самим забудовником, роботи на об’єкті будівництва ведуться поряд із основною виробничою діяльністю власними силами та засобами. Підприємство-забудовник в цьому випадку одночасно виконує функції керівника будівництва і виконавця будівельно-монтажних робіт.
Кінцевий результат капітального будівництва – введення в дію виробничих потужностей.
Планування його обсягів здійснюються в такій послідовності:
– складається баланс виробничих потужностей підприємства;
– оцінюють можливості приросту виробничих потужностей на основі проведення технічного переоснащення, реконструкції;
– визначають необхідні обсяги введення в дію додаткових виробничих потужностей шляхом розширення діючих об’єктів і будівництва нових.
При будь-якому способі ведення будівельно-монтажних робіт визначається кошторисна вартість будівництва. Вона є ціною на спорудження об’єкта і розраховується згідно із встановленими цінами, тарифами, розцінками на будівельно-монтажні роботи. На основі кошторисної вартості об’єкта визначаються обсяги необхідних інвестицій.
Доведення завдань плану кошторисного будівництва до безпосередніх виконавців здійснюється за допомогою титульних списків будівельно-монтажних робіт.
Титульний список – це плановий документ, у якому зазначено:
– перелік об’єктів, включених у план капітального будівництва підприємства;
– строки будівництва;
– потужність об’єктів;
– витрати на будівельно-монтажні роботи;
– інші дані.
Приклад 1. Встановити доцільність інвестицій в будівництво нового заводу за показниками абсолютної ефективності, якщо відомі такі дані (табл. 27).
Таблиця 27
Показники |
|
Обсяг випуску продукції в натуральних одиницях, тис. шт. |
100 |
Гуртова ціна виробу, грн |
200 |
Собівартість виробу, грн |
160 |
Обсяг капітальних вкладень, млн грн |
14 |
Вартість виробничих фондів, млн грн |
12,5 |
Розв'язування.
Абсолютну ефективність капіталовкладень у будівництво нового заводу можна обчислити:
Абсолютну ефективність можна також обчислити через ефективність використання діючих виробничих фондів:
Обчислені коефіцієнти економічної ефективності капітальних вкладень значно перевищують нормативний коефіцієнт Ен = 0,15, тому інвестиції у будівництво нового заводу є доцільними.
Приклад 2. Програма заходів з автоматизації виробництва на підприємстві розрахована на чотири роки і розроблена у двох варіантах. Вибрати кращий варіант програми, якщо ставка дисконту – 10%. Вихідні дані – в табл. 28.
Таблиця 28
Показники/Варіанти |
Перший |
Другий |
Капітальні вкладення, млн грн. в тому числі за роками |
1,6 |
1,6 |
1-й |
0,4 |
0,4 |
2-й |
0,4 |
0,2 |
3-й |
0,4 |
0,3 |
4-й |
0,4 |
0,7 |
Розв'язування.
Щоб вибрати економічніший варіант, треба обчислити по варіантах капіталовкладення, приведені до початку здійснення заходів з автоматизації за формулою:
Економічно доцільнішим є другий варіант інвестування заходів з автоматизації виробництва, оскільки сума капітальних затрат, приведених до моменту початку їх освоєння, є меншою.