43. Поняття трудових ресурсів

Тр ресурси – це частина населення країни, що за своїм фіз станом, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в нар госп-ві.

Вони вкл в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Кількісно трудові ресурси склад з населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів і працюючих в економіці країни осіб молодших та старших працездатного віку.

Поняття «трудові ресурси» ширше, ніж поняття «економічно активне населення», оскільки включає ще і працездатних непрац людей та тих, що стаціонарно навчаються.

Реально за поняттям «трудові ресурси» стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж «економічно активне населення» – це та реальна частина труд рес, що добровільно працює або хоче працювати.

Реальними ж людськими ресурсами для праці є ек активне, або трудоактивне населення. Поняття «трудові ресурси» показує макс-о можливу (за екстремальних умов) кількість трудоактивного населення.

Відміна трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства в тому, що кожний найманий працівник може відмовитись від пропонованих йому умов та вимагати змін умов праці і модифікації неприйнятних, з його точки зору, робіт, перенавчання іншим професіям і спеціальностям або нарешті звільнитися з підп-ва по власному бажанню.

Тр ресурси підпр – це головний ресурс кожного підпр, від якості і ефективності використання котрого багато в чому залежать результати діяльності підприємства та його конкурентоспроможність.

Облік труда і заробітної плати – один із найважливіших ділянок роботи, які потребують точних та оперативних даних, в котрих здійсн контроль за викор-ям трудових ресурсів, відображаються зміни в чисельності робітників та затратах робочого часу.

Працівники реалізують право на труд шляхом укладання труд договору на підприємстві. Колек-ий договір уклад. з ціллю рег-ня вир-чих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працюючих.

Трудові відносини – це відносини між роботодавцями та найм робітниками стосовно умов і оплати праці.

Трудовий договір – це погодження між робітниками та власником підприємства або фіз ос-ю, згідно з котрим робітник зобов’язаний виконувати роботу, визначену погодженням, а власник зобов’язаний виплачувати зар пл та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Кодексом законів про працю Укр рег-ся трудові відносини всіх робітників.

44. Клас-ція і хар-ка персоналу підпр- (пп)

ПП форм та змін під впливом вн (хар-р продукції, технології та орг-ії вир-ва) і зовн факторів (дем-ні процеси, юр та мор норми суп-ва, хар-ер ринку праці тощо). Вплив останніх конкретизується у таких параметрах макроек хар-ру, як: чис-ть акт (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці хар-ки обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

ПП являє собою сук-ть пост працівників, що отримали необхідну проф підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Окрім пост прац-ів, у діяльності підпр-а можуть брати участь інші працездатні особи на основі тимчасового тр дог-у (контракту). Враховуючи те, що багато підпр-в поза осн діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їх призначенню, всі працівники підрозд-ся на 2 групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності.

Такий розподіл персоналу підприємства на дві групи необхідний для розрахунків зар плати, узгодження труд показників з вимірниками результатів вир-чої діяльності (при визначенні продуктивності праці приймається, як правило, чисельність тільки пром-вир персоналу).

У відповідності з хар-ом вик-их функцій персонал підпр-ва поділя на 4 категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них віднос директори (ген директори), начальники, зав, керуючі, виконроби, майстри на підпр-х, у структурних одиницях та підрозділах;

повні спеціалісти (гол бухгалтер, гол інженер, повний механік тощо), а також заступники відповідно до вищеперелічених посад.

Спеціалістами - працівники, що займ інженерно-технічними, ек та іншими роботами, зокрема — інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

Службовці - працівники, що здійсн підготовку та оформ документації, облік та контроль, госп-ке обслуговування (тобто виконують технічну роботу).

Робітники зайняті у процесі створення мат цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням мат послуг та ін. До робітників відн двірники, прибир-ці, охоронці, кур'єри, гардеробники.

В аналітичних цілях всіх робітників можна поділити на основних — тих, що беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних — тих, які вик функції обслуг-ня осн вир-ва.

Важливим напрямом класс-ії перс-лу підпр є його розподіл за проф-и та спеціальностями.

Професія — це вид тр діяльності, здійсн-ня якої потребує відповідного комплексу спец знань та практ навичок. Спеціальність — це більш або менш вузька різновидність трї діяльності в межах професії.

Проф склад ПП залежить від специфіки галузі діяльності, хар-у продукції чи послуг, що надаються, рівня техн розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. Кваліфікація — це сук-сть спец знань та практич навичок, що визнач ступінь підготовленості працівника до Вик-ня проф функцій обумовленої складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців хар-ся рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді.

За рівнем кваліф-ії робітники поділяються на 4 групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані. Вони викон різні за складністю роботи і мають неоднакову профе підготовку