Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник для іспиту крим.процес.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
2.6 Mб
Скачать

162. Провадження у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.

Кримінально-процесуальне законодавство України закріплює пра­вило, відповідно до якого провадження в справах неповнолітніх здійснюється у випадках, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне

діяння, досягла на момент його вчинення одинадцятирічного, але не досягла вісімнадцятирічного віку. Відносно ж осіб, які не досягли до моменту вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку, кримінальна справа не може бути порушена, а порушена підля­гає припиненню (п. 5 ч. 1 ст. 6 КПК). Одним з видів особливих прова­джень є провадження в справах неповнолітніх, які до моменту вчи­нення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцятирічного віку, але не досягли віку, з якого можливе притягнення до криміналь­ної відповідальності (згідно зі ст. 22 КК України віком, з якого мож­ливе притягнення до кримінальної відповідальності, за загальним правилом є шістнадцятирічний вік і, лише за вчинення деяких зло­чинів, можливе притягнення до кримінальної відповідальності почи­наючи із чотирнадцяти років). Таке провадження можна назвати про­вадженням у застосуванні до неповнолітніх примусових заходів ви­ховного характеру, тому що такі неповнолітні внаслідок свого віку ще не можуть бути суб'єктами злочинів і нести кримінальну відповідаль­ність. Цей порядок судочинства можна охарактеризувати як непов­ний, оскільки багато загальних правил судочинства при ньому не за­стосовуються (так, такі неповнолітні не можуть набути в справі про­цесуального статусу підозрюваного (обвинуваченого), обвинувачення їм не пред'являється, обвинувальний висновок не складається. Кримі­нально-процесуальне законодавство містить декілька спеціальних норм, що регулюють порядок провадження у цій категорії справ.

Згідно зі ст. 7-3 КПК України слідчий, встановивши в криміналь­ній справі, що суспільно небезпечне діяння, вчинене такою особою, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Непов­нолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися по­слугами захисника. Після цього справа разом з постановою направля­ється прокурору для вирішення питання про подальше направлення до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру. У той же час необхідно підкреслити, що досудо­ве слідство в цій категорії справ не зводиться суто до встановлення факту вчинення суспільно небезпечного діяння певною особою та встановлення її віку, — під час досудового слідства повинні бути вста­новлені такі обставини, як наявність події суспільно небезпечного ді­яння (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), характер та розмір заподіяної ним шкоди, винність неповнолітнього у вчиненні ді­яння, мотиви вчинення суспільно небезпечного діяння та обставини, що впливають на ступінь його суспільної небезпеки, а також всіх об­ставин, визначених ст. 433 КПК України, оскільки це є невід'ємною умовою правильного застосування до неповнолітнього примусових за­ходів виховного характеру, робить істотний вплив на вибір конкрет­ного заходу виховного характеру, дає змогу притягнути до відпові­дальності батьків неповнолітнього, у разі якщо вчиненню суспільно небезпечного діяння сприяло невиконання ними їхніх батьківських обов'язків, покарання осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, дає змогу визначити розмір заподіяної суспільно небезпеч­ним діянням шкоди з метою подальшого її відшкодування.

Участь захисника при провадженні дізнання та досудового слід­ства в справах неповнолітніх є обов'язковою. При цьому захисник допускається до участі у справах осіб, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння досягли 11 років, але не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, — з моменту першого допиту неповнолітнього або 3 моменту поміщення його до приймальника-розподільника.