14.Українські землі у складі Великого князівства Литовського, Угорщини, Молдавського князівства, Московської держави, Угорщини.

Українські землі  У середині ХІV ст. українські землі, ослаблені монголо-татарами і політично роз’єднані, стали об’єктом захоплення Польщею та Литвою. У складі Польщі опинилася Галичина, у складі Великого князівства Литовсько-го — Волинь, Київщина, Чернігово-Сіверщина, Переяславщина, Поділля.  Польща проводила політику полонізації щодо українських земель, спрямовану на поширення польської мови та католицького віросповідання. Велике князівство Литовське, 90% земель якого складали східнослов’янські землі,  не порушувало суспільно-політичного ладу на українських землях і переймало судову систему, військову організацію, запровадило руську мову як державну і християнство за православним зразком. Велике князівство Литовське повело боротьбу з золотоординським пануванням на українських землях, розбивши у 1363 р. монголо-татар поблизу Синіх Вод.       •   У 1385 р. між Польщею та Литвою була підписана Кревська унія, яка передбачала об’єднання Литви і Польщі в одну державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіги з литовським князем Ягайлом. Кревська унія значно укріпила позиції Польщі й Литви у боротьбі з Тевтонським орденом, який було розбито у 1410 р. у Грюнвальдській битві.       •   У 1413 р. між Польщею та Литвою було підписано Городельську унію, за якою Велике князівство Литовське визнавалося незалежною державою, хоча зверхність Польщі над ним залишалася.

Політична роздробленість і сусідство могутніх держав спричинили загарбання українських земель. Закарпаття в ХІ–ХІІ ст. потрапило під владу Угорщини. Буковина в ХІV ст. увійшла до складу Молдавського князівства, яке захоплювали то угорські, то польські королі, а з початку ХVІ ст. воно потрапило в залежність від Османської імперії. Північне Причорномор’я і Крим у середині ХV ст. увійшли до складу Кримського ханства, яке відокремилося від Золотої Орди. Чернігово-Сіверщина наприкінці ХV — на початку ХVІ ст. внаслідок московсько-литовських війн потрапила під владу Московської держави. Таким чином, у ХІV — першій половині ХVІ ст. українські землі   були поділені між сусідніми державами:       •   Литвою (Волинь, Київщина, східне Поділля, середнє Подніпров’я);       •   Польщею (Галичина, Холмщина, західне Поділля);       •   Угорщиною (Закарпаття);     •   Молдавським князівством, що перебувало під Османським протек-         торатом (Буковина);       •   Московською державою (Чернігово-Сіверщина).

    Господарство залишалося натуральним. Основними галузями економіки були: сільське господарство (землеробство, скотарство, садівництво, городництво), промисли (рибальство, мисливство, бджільництво, млинар- ство), ремесла (близько 200 ремісничих спеціальностей), торгівля (щотижневі торги, ярмарки).       Міста поділялися на великокнязівські та приватновласницькі, залежно від того, на чиїй землі вони стояли. Деякі міста (Львів, Кам’янець-Подільський, Луцьк, Київ) отримали Магдебурзьке право (право на самоврядування), що звільняло їх від управління та суду феодалів.

Культура  України  розвивалася  в  складних  умовах втрати державності, встановлення іноземного володарювання, поширення католицизму, спустошливих турецько-татарських  нападів.  Однак це не припинило процес формування української народності, її мови та культури.     •   Усна народна творчість представлена легендами, казками, обрядовими піснями, історичними думами («Сестра і брат», «Бідна вдова і три сини»), баладами («Пісня про Байду»).     •   Пам’ятками літописання стали Короткий Київський та Короткий  Волинський літописи (ХV–ХVІ ст.).     •   Найвидатнішими літературними творами є «Євангеліє» та «Київський Псалтир» (ХІV ст.) диякона Спиридонія.     •    Освіта надавалася в школах при церквах, монастирях, у маєтках деяких магнатів, у середньовічних університетах Західної Європи (Краківський  університет  у  Польщі,  Болонський  університет в Італії).       •   В  архітектурі  переважало  оборонно-замкове  будівництво  (замки у Львові, Луцьку, Кам’янець-Подільському, фортеця у Хотині, церква-твердиня в Острозі).     •  У живописі панував іконопис (розпис Ягеллонської каплиці в Любліні), виник український іконостас (стіна з іконами, що відокрем-        лює вівтар від центрального приміщення в церкві).     •   Основою музичної культури були народні пісні, які складали й виконували кобзарі та бандуристи.     •   Основу театру становили народні ігри та виступи скоморохів (співаків, музикантів, клоунів, танцюристів, фокусників, акробатів).     Полонізація та покатоличення ускладнили релігійне життя на українських землях у складі Польщі й Литві і призвели до занепаду православної церкви, яка вже не могла зберігати українську мову та культуру.