5. Поняття та ознаки правосуддя.

Це питання регулюється ЗУ „Про судоустрій” 07.02.02

Суд здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (2 ст. цього закону).

Правосуддя можна визначити, як вид державної діяльності пов’язаний із вирішенням соціальних конфліктів в основі яких лежить спір про право, шляхом розгляду на судових засіданнях цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних та інших справ з додержанням встановленої законом процесуальної форми.

Правосуддя характеризується рядом ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності.

Ознаки правосуддя:

1. воно здійснюється виключно судами ( Конституція України)

2. розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ ґрунтуються на конституційних засадах.

3. рішення суду є обов`язковими до виконання на всій території України, за невиконання рішень – відповідальність;

4. воно здійснюється шляхом розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та інших справ

5. правосуддя здійснюється на підставі закону і в точній відповідальності з ним

6. воно здійснюється у певному процесуальному порядку

7. застосування державного примусу.

Суди забезпечують захист і відновлення порушених прав громадян і юридичних осіб. Цивільне судочинство дедалі більш реально наповнюється новим змістом – захистом найважливіших прав людини.

6. Принципи правосуддя.

Принципи правосуддя – це основні ідеї на яких будується і організація, і функціонування судової влади (закріплені в ст.129 КУ „Основні засади судочинства”).

Принципи правосуддя:

• Законність є загально правовим принципом, що діє в усіх галузях держ. та суспільного життя, він означає, що вся діяльність судів здійснюється відповідно до норм чинного національного права;

• Рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом - полягає в тому, що в судочинстві всі суб’єкти, які займають однакове процесуальне становище, користуються одними й тими ж правами. Рівність усіх перед законом припускає, що в процесі провадження кримінальної справи повинна бути забезпечена рівність у застосуванні кримінального закону.

• Забезпечення доведеності вини випливає з презумпції невинуватості, формулювання якої міститься в ст. 62 Конституції, обов`язок доводити вину лягає на державу. Ця презумпція виражає не особисту думку слідчого, судді, а об’єктивне правове становище. Обставини справи мають бути досліджені повністю, всебічно, об’єктивно.

• Змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та доведенні перед судом їхньої переконливості, кожна сторона має рівне право наводити докази ін. Цей принцип припускає: розподіл функцій обвинувачення й захисту та відокремлення цих функцій від правосуддя; наділення обвинувача й захисника рівними процесуальними правами під час здійснення ними своїх функцій; активне і керівне становище суду в процесі.

• Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Констиціювання цього принципу є практичне покладання функції обвинувачення на прокурора. Державний обвинувач бере активну участь у дослідженні доказів, висловлює суду свої міркування про застосування кримінального закону та міри покарання щодо підсудного або обґрунтовує свою відмову від обвинувачення. Цей принцип дублюється у КУ і у ЗУ „Про прокуратуру”.

• Забезпечення обвинуваченого правом на захист означає, що на органи (посадові особи) – слідчого, прокурора, дізнавала, суд – покладено обов’язок реалізувати право обвинуваченого на захист.

• Гласність судового процесу і його повна фіксація технічними засобами полягає в тому, що розгляд справ в усіх судах відбувається відкрито, крім випадків передбачених законом. На підставі закону суд може прийняти рішення про закрите судове засідання.

• Забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Сторони мають право на перегляд судового рішення вищим судом у порядку апеляційного й касаційного провадження.

• Обов’язковість рішень суду означає, що ті ухвали, які набрали чинності, а також передбачені законом судові розпорядження, вимоги, доручення та інші акти органів судової влади є остаточними й обов’язковими для всіх без винятку органів держ. влади, підприємств, посадових осіб, громадян та їхніх об’єднань (мт. 129 КУ)

• Мова судочинства

• Незмінність судів

• Колегіальний розгляд справ

• інше