- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
1. Поняття про мову і мовлення. Загальнонародна і літературна мова. Понятя про державну мову. Державно – правові документи про мову.
Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціонування.
Іншими словами, мова — це інвентар (словник) і граматика, які існують у потенції, в можливості. Мовлення — конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації.
Національна мова охоплює загальнонародну українську мову – літературну, діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику.
Єдина загальнонародна мова України існує у двох різновидах:
Літературна – вища форма національної мови. Особливість – нормативність мови (вимова, вибір слів, уживання граматичн. форм, правопис підпорядковані відомим нормам і правилам), багатофункціональність, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.
Має 2 форми вживання: писемну та усну.
Діалекти – особливості мовлення у зв’язку з територіальними особливостями, менталітетом та ін. На Україні поширені 3 великі діалектичні групи: північна (Харків, Суми), південно-західна (Закарпаття), південно-східна (Донецьк). Діалектна мова має вплив на літературну.
Українська мова є державною мовою України: мова різних установ, організацій, радіо, театру, телебачення, науки, літератури. Її вивчення є обов’язковим в усіх закладах освіти, російськомовних школах.
Державною в Україні м.б. лише літературна українська мова як мова корінного народу. Гарантується Конституцією України; ст.10, з-н Укр. „про мову в УРСР” від 20.10.89; Постанови кабміну.
(У ст. 10 Конституції незалежної України, прийнятій 28 червня 1996 p., записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Конституційний Суд України своїм рішенням від 14 грудня 1999 р. дав таке тлумачення цього та інших пунктів Конституції: «Таким чином, положення Конституції України зобов'язують застосовувати державну — українську мову як мову офіційного спілкування посадових і службових осіб при виконанні ними службових обов'язків, у роботі і в діловодстві тощо органів державної влади, представницького та інших органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також у навчальному процесі в державних і комунальних навчальних закладах України».)
2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
Стиль - добір різних мовних засобів, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності(різновид літературної мови).
Розмовний -жанр (спілкування); мета(обмін інформацією, думками); сфера(побутове використ); форма реаліз. (діалог); мовні особливості (побутова лексика, фразеологізми,вигуки).
Науковий - різновиди (науково навч); жанр (дисертація, монограф, підручник); мета (рез-ти наук досліджень) ;форма реаліз. (монолог); (терміни, спец. фразеологія, точність)
Оф-діловий - різновиди (дипломатичний, законодавчий, адміністративний); жанр (закони, кодекси, статут, наказ, оголошення); мета (Регулювання офіційно-ділових стосунків); сфера (Офіційно-ділові стосунки); (Перевага стилістично нейтральних мовних засобів, станд лексика, складні речення; відсутні емоц-забарвні слова; виклад гранично точний)
Публіцистичний – різновиди (газетний, радіо-мовлення, телебачення); жанр (Виступ, нарис, стаття, памфлет, фейлетон, дискусія); мета (Обговорення, відстоювання, пропаганда суспільно-політичних ідей); сфера (Громадсько-політичне життя); (Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний)
Художній – жанр (Трагедія, комедія, драма, роман, повість); мета (Різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів); сфера (Мистецтво); (Застосовуються всі мовні засоби, широко – слова в переносному значенні)
Офіційно-діловий ст. – це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення державного, суспільного, політичного, життя, ділових стосунків окремими державами, організаціями, членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні. Має 2 форми: усну і писемну.
Різновиди (Дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський.);
жанр (Закони, кодекси, статут, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист);
мета (Регулювання офіційно-ділових стосунків); сфера (Офіційно-ділові стосунки);
мовні особливості (Перевага стилістично нейтральних мовних засобів, стандартна лексика, складні речення; відсутні емоційно-забарвні слова; виклад гранично точний);
форма реалізації – монолог. Кліше — звичний зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій, стосунків між людьми тощо.Наприклад, існують кліше мовного етикету: добрий день, доброго здоров 'я, радий Вас бачити, до побачення, на добраніч, бувайте здорові, на все добре, будь ласка, якщо Ваша ласка, ласкаво просимо, будьте люб'язні, щиро дякую, глибоко вдячний, з повагою, шановний пане, вельмишановний добродію, з роси й води, бажаю щастя й добра Вам.
Для позначення різних явищ суспільно-політичного життя вживають усталені звороти на зразок правляча верхівка, посадова особа, засоби масової інформації, сфера обслуговування, правоохоронні органи, організована злочинність, криміногенна ситуація, виборчий блок, передвиборча агітація, результати виборів, всенародне обговорення, пленарне засідання, маніпулювання громадською думкою, соціально незахищені верстви населення, розв'язання проблеми, боротьба з тероризмом, фінансова підтримка, комплексні заходи, стан довкілля.
В офіційно-діловому спілкуванні використовують, наприклад, такі кліше: згідно з розпорядженням, на підставі наказу, відповідно до чинного законодавства, порядок денний, поставити питання на розгляд, довести до відома, взяти до уваги, вжити заходів, надати допомогу, з боку адміністрації, обіймати посаду, повноважний орган, через сімейні обставини, за місцем основної роботи, у зв 'язку з виходом на пенсію, укласти договір, матеріальна відповідальність.