Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відділення в обороні._1doc.doc
Скачиваний:
258
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
1.49 Mб
Скачать

2.1.7. Картка вогню механізованого відділення в обороні

Після організації оборони, командир механізованого відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить:

  • орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них;

  • положення противника;

  • позицію відділення;

  • смугу вогню та додатковий сектор обстрілу;

  • основну і запасну вогневу позицію БМП, кулемета, гранатомета, протитанкового комплексу, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу РПГ-7В);

  • позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення;

  • загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем;

  • хід сполучення;

  • ділянки зосередженого вогню взводу, та місця в них, по яких вести вогонь відділення.

2.1.8. Ведення оборонного бою

До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблюва­ти проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на запая­ній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу залежно від обстановки проводіть інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію в технічному обслу­говуванні бойової машини піхоти або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача до місця відпочинку влаштовується надійна найпростіша сигналізація.

Я що від відділення виділений черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, кулемет, гранатомет), він, як правило, розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. В бойовій машині піхоти знаходиться механік-водій та навідник-оператор в готовності до негайного відкриття вогню.

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти від­діленням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

Одиночних солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а при нєможливості захоплення, знищує вогнем, як правило, із запасних (тимчасових) вогневих позицій.

Більш значні групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або бойової машині піхоти, а при необхідності вогнем усьо­го відділення. Вогонь відкривається за командою командира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника коман­дир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу ховається в щілини(бліндажі), на дні окопів і траншей або в бойовій машині піхоти в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (під чає нанесення противником ядерного удару) особовий склад відді­лення швидко укривається в щілині; бліндажі, бойовій машині піхоти (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі приготовляється до відбиття атаки противника.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) відділення негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкрива­ється з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї відділення. .

По мірі підходу противника до переднього краю обо­рони вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки та інші броньовані машини противника знищуються проти­танковими керованими ракетами, вогнем бойової маши­ни піхоти, гранатометів і протитанковими гранатами, а піхота вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків І знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджу­ється в першу чергу по головному танку або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах. За сприятливих умов обста­новки з метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може ви­слати вперед гранатометника з помічником (стрільцем з ручними протитанковими гранатами). Для потайності їх висування використовуються аерозолі (дими). Іноді, бі­ля найбільш імовірного місця пророблювання противни­ком проходу в загородженнях, відділенням завчасно від­риваються і маскуються окоп та хід сполучення до нього. В окопі може розміщуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь приготовленим мінним шлагбаумом. По можливості в боротьбі з танка­ми противника можуть брати участь кулеметники та снайпер, які зосереджують свій вогонь по оглядових приладах танків.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 25- 30 м метає по ньому ручну, проти­танкову гранату. Якщо танк виявився неураженим, сол­дат відбігає по траншеї в сторону або лягає на її дно, а коли танк долає окоп, швидко вискакує і метає проти­танкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат приготовляється для знищення екіпажу, який залишає уражений танк..

З підходом піхоти противника до позицій на відстань ЗО - 40 м відділення закидає її гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вог­нем впритул, гранатами та в рукопашній сутичці. Роз­повсюдження противника по траншеї і ходу сполучення повинно бути затримано вогнем та швидким установлен­ням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків та інших переносних загороджень.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділен­ня, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

У випадку обходу противником позиції командир відділення організовує кругову оборону, уточнює завдання вогневим засобам, частина їх повинна бути націлена на прикриття підступів до позиції відділення з флангів і з тилу. Особовий склад відділення потрапивши в оточення, повинен проявляти витримку і стійкість. Проявляючи стійкість і впертість в бою при оточенні, відділення може відволікти на себе значні сили противника, уповільнити його просування у глибину, що буде сприяти проведенню контратаки старшим командиром.

Бойова машина піхоти веде вогонь самостійно і за командою (сигналом) командира відділення. У випадку обходу або вклинення противника в оборону бойова машина піхоти під прикриттям вогню відділення займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій проводиться тільки за на­казом командира взводу.

З метою введення противника в оману відносно дійс­ного розташування вогневих засобів та кількості бро­ньованих машин в обороні, бойова машина піхоти може діяти як кочуючий вогневий засіб. Позиції для кочуючої бойової машини піхоти вибираються з урахуванням одержаного завдання і особливостей місцевості. Потай, по вказаному маршруту, змінюючи вогневі позиці .ко­чуюча бойова машина піхоти веде вогонь з них самостій­но або за командами (сигналами) командира, який її вислав. Після виконання завдання кочуюча бойова ма­шина піхоти займає основну вогневу позицію у взводно­му опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу.

Командир відділення в ході відбиття атаки противника безперервно управляє боєм і вогнем шляхом подачі команд голосом і сигнальними засобами.

Успішне виконання бойового завдання багато в чому залежить від уміння командира управляти відділенням в бою. Роль командира відділення в бою визначається тим, що він, знаходячись безпосередньо на позиції відділення, особисто впливає на своїх підлеглих. Його впевнені і вмілі дії викликає у підлеглих віру у командира та в успішне виконання бойового завдання.

Після відбиття атаки противника командир від­ділення зобов'язаний:

  • перевірити стан особового складу і зброї відділення;

  • поповнити ракети і боєприпаси;

  • під­готувати відділення до відбиття повторних атак;

  • вжити заходів щодо відновлення траншеї і окопу для бойової машини піхоти;

  • доповісти коман­диру взводу про результати бою.