83. Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.

18 жовтня у Львові відбулись Збори усіх українських послів Австрійського парламенту, Галицького і Буковинського Сеймів і по 3 представники від усіх політичних партій, духовенства і студенства, на яких було обрано Українську національну раду на чолі з Євгеном Петрушевичем і проголошено, що Галичина, Північна Буковина і Закарпаття утворюють Українську державу, щоправда, ще у складі Австро-Угорської монархії. Рада створила свої виконавчі органи – комісії: Делегація Української національної ради виїхала до Відня для переговорів з австрійською владою.

Активно підготовлялись до захоплення влади у Галичині поляки, які вважали цей край своєю історичною територією. У Кракові 28 жовтня була створена Польська ліквідаційна комісія, яка планувала взяти владу в усій Галичині і оформити перехід краю до складу Польщі. На 1 листопада призначалось офіційне передання влади в усій Галичині полякам, проте у ніч на 1 листопада їх випередив Центральний військовий комітет, створений у вересні з офіцерів-українців австро-угорської арміїі, на чолі із сотником Дмитром Вітовським - близько 2 тис. вояків до ранку зайняли усі найважливіші стратегічні пункти міста. Вже наприкінці 1 листопада польські збройні сили у Львові розпочали військові дії.

1 листопада Українська національна рада видала відозви “До населення міста Львова” і “Український народе” про утворення Української держави з найвищою владою Української національної ради. На засіданні Української національної ради 9 листопада 1918 р. було визначено назву Української держави – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), до складу якої увійшли Східна Галичина, Північна Буковина і українські повіти (комітати) Закарпаття; держава охопила територію близько 70 тис. км2 з населенням 6 млн. (71% українців, 14% поляків, 13% євреїв, 2% угорців, румунів тв ін.). Щоправда, невдовзі Північну Буковину захопила Румунія, а Закарпаття спершу відійшло до складу

Угорщини, а у січні-квітні 1919 р. до Чехословаччини – зі згоди і санкції Антанти. Тож фактично ЗУНР охоплювала лише територію Східної Галичини з населенням 4 млн.

84. Центральні і місцеві органи влади та управління зунр.

10.1918 -06.1919 р.Українська Народна Рада - тимчасовий законодавчий орган республіки, не мала постійного складу.В 11.1918 вона доповнюєтьсяпредставниками з повітів та великих міст. 4.01.1919 створ. Президія Ради у складі Президента(тотожна посаді спікера в парл.) (Є.Петрушевич) і 4 заступників. Президент скликав засідання УНРади і головував на них. Президія організовувала роботу законодавчого органу в сесійний період. Цього ж дня створено Виділ УНРади (Президент і 9 членів)(функції колегіального глави держави, скликався президентом). Рішення ухвалювалося більшістю, за рівності голосів перевагу мав президент. Виділ відповідав за внутр. і зовн. політику в державі.Члени УНРади мали депутатську недоторканність, право безоплатного проїзду територією ЗУНР.Існували депутатські комісії. Попри наміри створити кілька комісій, було створено лише одну - фінансову. Після переїзду УНРади до Станіслава на поч. 1919 р., створено більше 10 галузевих комісій, які розробляли законодавчі проекти.УНРада 31.03.1919р. ухвалила Закон про скликання Сейму ЗУНР, а 13.04.1919р. - Закон про вибори до Сейму. Однопалатний Сейм мав обиратися громадянами на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. Активне виборче право належало громадянам з 21 року, пасивне - з 25. Посли Сейму обиралися за національно-пропорціональною системою.Сейм мав скл. з 226 послів. Українці - 160 послів, поляки - 33, євреї - 27, австрійці - 6. Територію поділялась на 18 виборчих округів, але провести вибори не вдалося. 6.06.1918 року Є. Петрушевича було проголошено Диктатором ЗУНР. Для виконання диктаторських функцій утворив Колегію головноуповноважених і Військову канцелярію. Державний Секретаріат - уряд ЗУНР – оч. К.Левицьким , сформ. 9.11.1918 р. До нього перейшли виконавчі функції державної влади. У його І складі було 14 міністерств: внутрішніх справ, зовнішні, військових, фінансів, юстиції, торгівлі та промислу, шляхів, земельних справ, харчових справ, пошти і телеграфу, праці та суспільної опіки, суспільного здоров’я, освіти, публічних робіт, віросповідання. На поч. 01.1919 року К.Левицький іде у відставку. Прем’єром призначається С.Голубович. У складі уряду було утворено ще три секретарства - польське, єврейське і німецьке. Пізніше за рахунок об’єднання секретарств їх кількість була скорочена до 10.Після переїзду до Станіслава в руках Державного Секретаріату тимчасово зосереджувалися функції законодавчої влади.Впродовж І пол.1919 р. третю гілку влади створено не було. В ЗОУНР не існувало судового органу найвищої інстанції.

Місцеві органи. 1.11.1918р. УНРада проголосила ліквідацію на всій тер. дер. старих органів та утворення нових - національних. У селах та містах - громадські та міські комісари; у повітах - повітові комісари. У всіх адмін.-тер. од. були сформовані т.зв. „прибічні ради”, які виконували функції дорадчого органу. Повітового комісара призначав державний секретар внутрішніх справ, а сільських, міських комісарів і „прибічні ради” обирало населення. Згідно Закону „Про адміністрацію ЗУНР” від 16.11.1918 повітовий комісар був вищим представником влади у повіті: 1) оберігати інтереси укр. державності та протидіяти будь-яким спробам завдати їй шкоду; 2) приймати присягу від службовців повітових служб; 3) приймати рішення у випадку відмови австрійських службовців від виконання своїх обов’язків; 4) затверджувати розпорядження повітових властей; 5) давати дозвіл на носіння зброї цивільному населенню; 6) здійснювати нагляд за діловодством усіх державних органів і службових осіб у повіті. Закон регламентував також порядок виборів, структуру та функції „прибічних” національних рад. Передбачалося збереження старих кадрів службовців. Вимоги до службовців державного апарату: громадяни України, бездоганна поведінки, володіння укр. м. і мовою хоч би однієї з національних меншин, не старші 40 років. Запроваджувалося річне стажування й іспит перед спеціальною комісією.