3.1. Нормування розміру поступових і вибіркових систем рубань

Перед нормуванням розмір поступових і вибіркових систем рубань із розрахунку лісосіки за площею необхідно вилучити всі стиглі та перестиглі насадження з повнотою меншою за 0,6.

Найкращими для збереження захисних, естетичних і рекреаційних функцій лісу є добровільні вибіркові рубання – єдиний спосіб вибіркових рубань. Під час добровільно-вибіркового рубання періодично вирубується частина дерев перестиглого і стиглого віку, але таким чином, що завжди ділянка залишається вкритою лісовою рослинністю, ліс підтримується у здоровому стані, водночас дозволено використовувати найкрупнішу і найціннішу деревину. Безперервно відбувається лісовідновлення. Цільова рівномірна вікова структура за суцільної системи рубань для с-сті насаджень у разі переходу на добровільно-вибіркові рубання перетворюється в таку для окремого насадження. Тим самим насадження ефективніше використовують світло, покращують лісові ландшафти, що особливо важливо для деяких категорій приміських лісів.

Добровільно-вибірковими рубаннями дозволяється вибирати до 20% існуючого запасу зменшенням повноти не нижче 0,5. Рубання повторюють через 10 і більше років залежно від загального стану насаджень.

Розрахунок розміру головного користування для добровільно-вибіркових рубань не можна здійснювати за усталеними схемами. Лісосіка за запасом отримується із співвідношення: L_М = (∑Р_g *М_g)/1000, де Р_g і М_g – відповідно запроектований відсоток вибірки і загальний запас у g-му насадженні, для якого розраховується добровільно-вибіркове рубання.

За добровільно-вибіркових рубань лісосіка має бути не більша лісосіки рівномірного користування, обчисленої для насаджень, залучених до даного способу рубань. Напрямом лісок вважають просторове розташування її довгої сторони, а напрямом рубання – розміщення чергової лісосіки відносно попередньої. Зазвичай напрям рубання є перпендикулярним до напряму лісосіки. Під терміном прилягання розуміють часовий інтервал, після якого вирубується лісосіка, що прилягає до зрубу, не враховуючи року утворення.

Ширина лісосіки в рівнинних лісах У. залежно від панівної деревної породи, групи лісів і рослинної зони, унормовано має макс. значення 50,100, 200 або 250 м.

Довжина лісосіки визначається лише групою лісів (0,5 км у першій і 1 км - у другій), а площа – групою та панівною породою (у хвойних і твердолистяних насадженнях лісів першої групи вона може сягати 10 га, другої – 15 га; у м'яколистяних – 15 та 25 га відповідно). Регламентований термін примикання лісосік у насадженнях хвойних (окрім модрини) порід становить чотири роки, дуба й бука – три, решти порід – два.

Ділянки лісу площею до 3 га у степовій зоні і до 5 га в інших можуть відводитись для рубання повністю. Це саме стосується і куліс, ширина яких не перевищує півтори унормованої. Загалом рубання повинне спрямовуватись назустріч панівним чи шкідливим вітрам, хоча в степовій зоні розміщення наступної лісосіки відносно попередньої краще здійснювати в напрямку з півночі на південь, у заплавних лісах – проти течії річки, на ерозійно небезпечних схилах – знизу вгору.

Під час здійснення суцільного рубання в насадженнях з повнотою 0,5 і менше, за присутності життєздатного підросту та молодняку господарськи цінних порід у кількості, достатній для лісовідновлення, та за умов його збереження рубання пропонують кваліфікувати як останній прийом поступової. Площа ж лісосік поступових рубань, як і вибіркових, визначається, головним чином, розміром таксаційного виділу, можливого для рубання, але вона не має перебільшувати 25 га у рівнинних лісах і 10 га – у гірських (у букових і ялицевих першої групи – 3 га, другої – 5 га).