2. Загальна характеристика та етапи розвитку Internet.

Глобальна комп'ютерна інтермережа Internet починалася як оборонний проект, що фінансувався Агенцією перспективних наукових досліджень (ARPA — Advanced Research Projects Agensy) Міністерства оборони США. Метою проекту була розробка комп'ютерної мережі, яка б забезпечила стійке функціонування системи керування країною в умовах ядерної війни.

Перші документи, що описують технічні вимоги до системи, з'явилися 1964 року, а вже 1969-го перші чотири комп'ютера були об'єднані в реально діючу мережу. Ця мережа дістала назву ARPANET. У 1971 р. мережа нараховувала вже 14 комп'ютерів, а в 1972 — 37. Сімдесяті — період розвитку мережі і налагодження технології міжмережного обміну в рамках ARPANET. У 1982 р. було опубліковано протоколи Transfer Control Protocol (TCP) та Internet Protocol (IP). Відтоді до лексикону фахівців з мережних технологій увійшло сполучення "TCP/IP", що міцно закріпилося за всією сім'єю документів і стандартів, пов'язаних з роботою ARPANET, a пізніше й Internet.

Роботи в рамках проекту ARPANET зосереджувалися на створенні мережі з комутацією пакетів. Це такий тип мережі, в якій інформація (наприклад, повідомлення) розбивається на невеличкі пакети, а ці пакети переміщуються незалежно один від одного в різних мережах доти, поки не дістануться до місця свого призначення. Для уряду США ця система була ідеальним рішенням, яке гарантувало, що робота військових комунікацій не перерветься навіть у разі війни. Якщо частина комунікаційних ліній вийде з ладу, пакети даних можна буде передати через інші працюючі лінії.

Власне Internet з'явилася як результат великої комп'ютерної програми Національного наукового фонду (NSF) США. Для проведення наукових досліджень Фонд організував по всій країні кілька обчислювальних центрів і оснастив їх суперкомп'ютерами. Для того щоб спеціалісти, зайняті у сфері фундаментальних досліджень, могли використовувати обчислювальні потужності цих комп'ютерних центрів, їх було об'єднано в єдину комп'ютерну мережу. Спочатку планувалося використовувати з цією метою ARPANET, але з різних причин її адміністрація не дозволила американським університетам підключитися до оборонної мережі. В результаті Фонд створив свою власну мережу NSFNET. її базову частину утворили мережі тринадцятьох центрів, з'єднаних один з одним високошвидкісними лініями зв'язку (волоконно-оптичними, мікрохвильовими, супутниковими). Для обміну інформацією в ній було обрано розроблену в рамках проекту ARPANET єдину технологію міжмережного обміну інформацією, що базувалася на спеціальних правилах, названих протоколом TCP/IP.

На початку 80-х років XX ст. з'явились нові мережі. Наприклад, мережа національного масштабу BITNET (Because It's Time Network — "тому що настав час") об'єднала академічні установи, а мережа CSNET (Computer Science Network) дослідників з обчислювальної техніки і програмування. Спочатку ці мережі не були частиною Internet, але з часом були під'єднані до Internet, що дало змогу користувачам цих мереж обмінюватись інформацією.

У такий спосіб у США з'явилася мережа Internet. Нині до неї крім NSFNET входить ще кількасот різних мереж.

Одночасно було створено національні мережі в інших країнах. Комп'ютерні мережі різних країн почали об'єднуватися й у 90-х роках з'явилася Internet у її сьогоднішньому вигляді — як складена мережа, що об'єднує тисячі різних мереж, розташованих по всьому світу. Для позначення складеної мережі в англомовній літературі використовується термін internet (інтермережа). Кожна з її складових може будуватися з використанням різноманітних базових технологій — Ethernet, Token Ring, FDDI, але разом вони організовують спільну транспортну службу для обміну інформацією між ними. В інтерме-режі Internet для організації такої міжмережної взаємодії використовується протокол TCP/IP.

На початку 90-х років Національний науковий фонд витрачав майже 24 мільйони доларів щорічно на підтримку NSFNET для дослідних і освітніх цілей. Швидкий розвиток Internet привів до того, що уряд США не зміг оплачувати весь трафік. Сьогодні NSFNET є тільки частиною Internet. Приватні, комерційні, регіональні і міжнародні мережі, об'єднані між собою, утворюють систему значно потужнішу, ніж її складові. Нині у міру того як уряди країн намагаються знизити витрати на підтримку національних комп'ютерних мереж, завдання з підтримки Internet у робочому стані і її фінансування дедалі більшою мірою переходить до приватного сектору.

З 90-х років Internet почали широко використовувати з комерційною метою. Бізнес-структури використовують Internet для обміну даними з іншими підприємствами, а також для взаємодії із замовниками. Нині вона перетворилась у систему обміну даними, яка об'єднує мільйони людей з усіх розвинених країн світу. До Internet підключені корпорації, державні установи, освітні заклади. Приватні особи також отримують доступ до Internet: низькошвидкісний — з використанням комутованих телефонних систем і швидкош-видкісний — за допомогою кабельних модемів, супутників, ліній без-провідних технологій. Про вплив Internet на суспільство свідчать рекламні оголошення журналів і телебачення, які містять посилання на Web-вузли Internet з додатковою інформацією про продукти і послуги рекламодавця.

Internet вплинула і на економіку. Вона дала змогу приватним особам працювати не виходячи з дому і змінила принципи ділового спілкування. Крім того, з'явились нові галузі промисловості, пов'язані з розробкою мережних технологій, продуктів і послуг. Компанії почали залучати до роботи спеціалістів, які займаються плануванням, придбанням, установкою, експлуатацією і керуванням апаратними і програмними системами для локальних і об'єднаних мереж.

Комерціалізація Internet привела до стрімкого збільшення кількості комп'ютерів, підключених до мережі.

А це означає, що протягом останніх двох десятиліть ріст Internet відбувається за експоненціальним законом. Причому кожні 9-12 місяців розміри Internet збільшуються вдвічі.