Тема 7. Облік господарських процесів.

1. Облік процесу праці та її оплати.

2. Облік процесу використання засобів праці.

3. Облік процесу придбання предметів праці та їх споживання.

4. Облік процесу виробництва.

5. Облік процесу реалізації.

1. Господарський процес – сукупність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання.

Здійснення будь-якого господарського процесу обов'язково пов'язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків із робітниками і службовцями. Форми оплати праці:

• відрядна форма – нараховується оплата згідно з установленими розцінками за кількість виготовленої продукції чи обсяг виконаних робіт;

• погодинна форма – нараховується оплата за відпрацьований час, виходячи із затвердженого посадового окладу.

Усі дані первинних документів, що в них відображено затрати праці та нараховану оплату її, групують окремо за прізвищами працівників із тим, щоб підрахувати оплату кожному, а також за напрямами витрат відповідно до процесів, за виконання яких було нарахована оплата. Це дає можливість віднести нараховану оплату на витрати саме того виробництва, із яким її пов'язано.

У БО розрахунки з оплати праці фіксуються на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»: на дебеті – виплата зарплати, премій, допомоги, суми встановлених утримань та фактичних виплат зарплати, на кредиті – нарахована оплата, установлені доплати, премії та інші виплати; кредитове сальдо показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям з оплати праці.

Чинним положенням передбачено, що на суму нарахованої оплати всі підприємства в обов'язковому порядку здійснюють установлені законом нарахування на створення: пенсійного фонду, на соціальне страхування, збір на випадок безробіття, збір на страхування від нещасного випадку – єдиний соціальний внесок (далі ЄСВ) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. % ЄСВ, який нараховуватиме роботодавець на фонд оплати праці (далі ФОП) найманих працівників залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить кожне окреме підприємство у Фонді нещасних випадків (класів ризику – 67).

Ці нарахування є додатковими витратами підприємства і їх відносять на витрати тих виробництв, на які було віднесено нараховану базову оплату праці: Дт 23, 24, 91, 92, 93 Кт 65 «Розрахунки зі страхування».

У зв'язку з нерівномірністю надання відпусток протягом року підприємством дозволяється створювати резерв, що дає можливість відносно рівномірно включати цю оплату у витрати виробництва. Резерв підприємство розраховує самостійно і в кінці року під час проведення загальної інвентаризації уточнює його. Облік такого резерву ведуть на пасивному рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»: на дебеті – використання резерву за призначенням, тобто записують суми оплати, нарахованої робітникам під час відпустки; її відносять не на витрати відповідного виробництва, а на рахунок раніше створеного резерву: Дт 47 Кт 66; на кредиті – його створення: Дт 23, 15, 91, 92 Кт 47.

З нарахованої зарплати здійснюють утримання, які передбачені чинним законодавством: податок з доходів громадян (15%), єдиний соціальний внесок (3,6%), стягнення за виконавчими листами: Дт 661 Кт 65. Зарплата складається із двох частин: зарплати за першу половину місяця – «аванс» та за другу половину місяця – безпосередньо зарплата. Виплата зарплати: Дт 661 Кт 301. Зарплата виплачується робітникам і службовцям протягом 3 повних робочих днів. Своєчасно не одержана працівниками зарплата називається депонованою і обліковується на окремому субрахунку 66 рахунку – 662 «Розрахунки з депонентами».

Податкова соціальна пільга – частина зарплати людини, що фактично не обкладається податком. Застосовується до доходу, нарахованому на користь платника податку протягом податкового місяця як зарплата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати й компенсації), якщо розмір не перевищує місячного прожиткового min, що діє для працездатної особи на 1.01 звітного податкового року, помноженого на 1,4 й округленого до найближчих 10 грн. Податкову соціальну пільгу до авансу застосовувати не можна.

Сума_ПДФО = (дохід – утримання – пільга) х ставка,

де ПДФО – податок з доходів з фізичних осіб;

дохід – сума нарахованого і проіндексованого доходу робітника, яка належить обкладанню ПДФО.

Податкова пільга актуальна на одному місці роботи. Не обов'язково на тому, де перебуває трудова книжка. Якщо людина працює в декількох місцях, вона сама обирає, де її вигідніше одержувати пільгу, і подає письмову заяву.

2. Необхідний елемент здійснення основних господарських процесів – наявність та належне використання відповідних засобів праці. Головна частина засобів праці – основні засоби. БО таких об'єктів здійснюється на активному рахунку 10 «Основні засоби» за їх первісної вартістю, яка складається з витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, реконструкцією, модернізацією: на дебеті – надходження ОЗ, на кредиті – їх вибуття.

Надходження ОЗ: Дт 10 Кт 15 – збільшення ОЗ на суму тих витрат, що були здійснення на їх придбання, транспортування та встановлення.

Характерною рисою ОЗ є те, що вони використовуються протягом тривалого періоду, зберігаючи свою натуральну форму і в процесі використання переносять свою вартість частинами у вигляді зносу. Величина зносу ОЗ визначається централізовано в законодавчому порядку у вигляді норм амортизації, які встановлюються в % до ОЗ. Амортизація – систематичний розподіл вартості ОЗ, інших необоротних та НА, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Міn строк корисного використання визначений в Податковому кодексі і станове від 2 до 20 рр. в залежності від групи. Всі ОЗ з метою податкової  амортизації виділяються у 16 груп.