40.Діяльність і функції світової організації з інтелектуальної власності

ВОІВ визначає інтелектуальну власність як результат конкретної творчої діяльності людини. Вона охоплює два основні розділи - промислову власність і авторське право. Промислова власність - це винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, колективні знаки, знаки обслуговування. За авторським правом захищаються літературні, музичні, художні, фотографічні, кінематографічні та інші твори.. Основними цілями, які переслідує створення ВОІВ, є сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом співпраці держав і, у відповідних випадках, у взаємодії з будь-якої іншої міжнародною організацією, забезпечення адміністративного співробітництва Паризького союзу, спеціальних спілок та спеціальних угод, укладених у зв'язку з цим союзом, Бернського союзу, а також будь-яких інших міжнародних угод, покликаних сприяти охороні інтелектуальної власності, адміністрування яких ВОІВ прийняла на себе відповідно до покладених на неї функцій. Функції ВОІВ

Для досягнення зазначених цілей ВОІВ через свої відповідні органи виконує наступні функції: - сприяє розробці заходів, розрахованих на поліпшення охорони інтелектуальної власності в усьому світі і на гармонізацію національних законодавств у цій галузі; - виконує адміністративні функції Паризького союзу, спеціальних спілок, утворених у зв'язку з цим союзом, і Бернського союзу; - може погодитися прийняти на себе адміністрування по здійсненню будь-якого іншого міжнародного угоди, покликаної сприяти охороні інтелектуальної власності, або брати участь у такому адмініструванні; - сприяє укладенню міжнародних угод, покликаних сприяти охороні інтелектуальної власності; пропонує свою співпрацю державам, запитуючою юридико-технічну допомогу у сфері інтелектуальної власності; - збирає і поширює інформацію, що відноситься до охорони інтелектуальної власності, здійснює і заохочує дослідження в цій області і публікує результати таких досліджень; - забезпечує діяльність служб, що здійснюють міжнародну охорону інтелектуальної власності, і, у відповідних випадках, здійснює реєстрацію в цій області, а також публікує відомості, що стосуються даної реєстрації; - вживає будь-які інші належні дії.

41.Міжнародний кредит:суть та форми

Міжнародний кредит – це форма руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин (МЕВ), яка пов’язана з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості, платоспроможності та забезпеченості. Міжнародний кредит – це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах повернення, платності та строковості.

Мета міжнародного кредиту – отримання максимального відсотку чи підприємницького прибутку. Джерелом позичкового відсотка є додана вартість, що створюється у країні боржника.

За цільовим призначенням кредити поділяють на пов’язані та фінансові. Пов’язані – це цільові кредити, що закріплюються в кредитній угоді. Фінансові ж кредити не мають цільового призначення.

За формою надання розрізняють товарні та валютні кредити.

За строком міжнародні кредити розподіляють: короткострокові (терміном до одного року); середньострокові (терміном до 5 років); довгострокові (понад 5 років).

Світовий ринок позичкових капіталів – комплексне і багатофункціональне утворення, що охоплює різноманітні ринки. Структура сукупного ринку позичкових капіталів формується з фінансової, інституційної, географічної, валютної складових.

Ринок позичкових капіталів – це грошові відносини, які складаються у процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал з сторони різних країн.

Структура ринку позичкових капіталів (фінансова складова) виділяє грошовий ринок (сукупність попиту та пропозиції на короткостроковий позичковий капітал) і ринок капіталів (забезпечує здійснення довго­строкових інвестицій домогосподарств, фірм та урядів). У свою чергу, ринок капіталів поділяється на кредитний ринок та ринок цінних паперів. Інституційна складова – це вкладники, позичальники та посередники. Географічна складова відображає рух капіталу країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.

Існує два види ринків позичкових капіталів: первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється розміщення фінансових вимог, а вторинний утворює фінансові вимоги, термін платежу за якими ще не настав. Вторинний ринок перерозподіляє фінансові інструменти від одного кредитора до іншого.