- •1.Предмет науки про фінанси. Суб”єкти і об”єкти фінансових відносин.
- •3.Історичні передумови виникненя фінансів.
- •4. Фінанси як економічна категорія: визначення, ознаки, зв’язок з грошима.
- •5. Фінанси як вартісна категорія: визначення, ознаки, зв’язок з грошима.
- •6. Функції фінансів, їх зв’язок.
- •7. Сфера і види фінансових відносин.
- •8. Суспільне призначення фінансів та їх об’єктивна необхідність.
- •9.Вплив фінансів на суспільне виробництво (якісний і кількісний вплив, напрями впиву)
- •2. Фінансова думка античного світу.
- •11. 12. Доходи та видатки рабовласницької і феодальної держави.
- •13. Взаємозв’язок розвитку фінансів, держави і товарно-грошових відносин.
- •17. Поняття і завдання фін. Політики, її зв’язок з економічною політикою.
- •19. Сутність і взаємозв’язок фіскальної та монетарної політики.
- •24. Фінансове планування : сутність, завдання, принципи і методи.
- •21. Характеристика сучасної фінансової політики України за її окремими напрямами.
- •23. Характеристика форм фінансового забезпечення розширеного відтворення.
- •25. Зміст та призначення фінансового контролю, його види, форми і методи.
- •26. Сутність аудиторського контролю.
- •27. Характеристика фінансових важелів та стимулів як складових фінансов. Механізму.
- •29. Форми прояву податкових платежів.
- •31. Класифікація податків за різними ознаками. Характеристика.
- •34. Поняття і показники податкового тягаря
- •36. Податкова система України, її характеристика і принципи побудови.
- •37. Економічний зміст бюджету. Функції. Місце бюджету у розподілі вартості ввп і шляхи його впливу на цей розподіл.
- •38. Характеристика бюджету як основного фінансового плану держави.
- •39. Роль бюджету у соціально-економічному розвитку держави.
- •40. Економічна сутність бюджетних доходів та видатків, форми їх вияву і мат втілення.
- •41. Структура доходів бюджету, їх динаміка і тенденції розвитку.
- •42. Структура бюджетних видатків, їх динаміка і тенденції розвитку.
- •44. Сутність, форми і принципи бюджетного фінансування.
- •45. Секвестр: зміст поняття, мета і умови проведення. Захищені статті державного бюджету України.
- •47. Ієрархічна будова місцевих бюджетів
- •48. Критерії розмежування доходів і видатків між бюджетами.
- •1. Складання проекту бюджету включає наступні процедури:
- •2. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України складається з наступних етапів:
- •52.Зміст і призначення Бюджетної резолюції
- •54. Сутність, призначення і завдання фінансового менеджменту, форми.
- •55. Структурні елементи державного фінансового менеджменту.
- •57. Податковий менеджмент
- •59. Борговий менежмент, його ефективність.
- •60. Суб’єкти фінансового державного менеджменту, їх функції.
- •61. Фінанс. Ринок як економічна категорія.
- •62. Елементи фінансового ринку.
- •63. Сегменти фінансового ринку.
- •64. Інструменти ринку банківських позик і ринку цінних паперів.
- •65. Сутність ціних паперів, їх ознаки, економічна та юридична характеристика.
- •66. Первинний і вторинний , біржовий і позабіржовий, організ і неорганіз ринок ц п.
- •68. Ризик і ціна капіталу на фінансовому ринку. Методи мінімізації ризиків.
- •69. Суб’єкти фінансового ринку. Місце і роль держави на фінансовому ринку.
- •72. Інституційна структура фінансового ринку і ринку фінансових послуг.
- •73. Види фінансових послуг, їх зміст.
- •74. Державне регулювання фінансового ринку і ринку фінансових послуг.
- •75. Економічна необхідність, передумови виникнення і роль страхування.
- •76. Сутність, ознаки страхування як фінансової категорії, його функції.
- •77. Форми організації фондів страхового захисту, їх переваги і недоліки.
- •78. Елементи страхуваня,їх характеристика.
- •80. Галузі страхування та їх характеристика. Форми страхування.
- •83. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.
- •85. Фінанси суб'єктів господарюваня.
- •87. Вплив організаційно-правових форм на формування і використання грошових надходжень суб’єктів господарювання.
- •88. Доходи і витрати суб’єктів господарювання. Порядок розподілу грошових надходжень від реалізації продукції, робіт і послуг.
- •89. Фінансовий результат, фактори, що впливають на його формування.
- •90. Фінансові ресурси підприємств, характеристика їх складу.
- •95. Світовий фінансовий ринок і процеси, які характеризують його розвиток.
- •96. Особливості сучасної міжнародної валютної системи, її регулювання.
- •99. Офшорні фінансові центри.
95. Світовий фінансовий ринок і процеси, які характеризують його розвиток.
Світовий фінансовий ринок – система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.
Основна функція світових фінансових ринків – забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучити достатню кількість грошових засобів в різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.
Операції на міжнародному фінансовому ринку поділяються на дві великі групи – кредитні та інвестиційні. Відповідно, весь фінансовий ринок складається з двох частин:
- кредитний ринок – де грошові ресурси рухаються на принципах поверненості, терміновості, платності і гарантованості; та
- ринок цінних паперів – на якому відбувається купівля і продаж фінансових зобовўязань і таким чином здійснюється процес інвестування.
Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:
розвиток місцевого ринку;
перетворення в регіональний фінансовий центр;
розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.
96. Особливості сучасної міжнародної валютної системи, її регулювання.
Міжнародна валютна система — це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків. Зростаюча глобалізація виробництва змушує економічних суб’єктів(підприємства, банки, фізичних осіб) активно виходити на світовий ринок, що потребує здійснення відповідних міжнародних розрахунків, додержання вимог і рекомендацій міжнародних інституцій, конвенцій, договорів.
Міжнародні валютні відносини складаються і розвиваються на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили й новітньої технології, спільного підприємництва. Головною цільовою функцією цих відносин, зрештою, є забезпечення необхідних умов для процесу відтворення у межах світового господарства та обслуговування світо господарських зв'язків. Сам процес міжнародних валютних розрахунків належить до сфери розподілу та обміну, але водночас тісно пов'язаний з процесом відтворення у сфері матеріального виробництва. Механізм валютного регулювання на національному рівні являє собою систему контролю за припливом і впливом іноземної валюти з країни в країну. Зміст валютного регулювання визначається діючим законодавством і правовими нормами окремих країн. У такому законодавстві визначаються загальні принципи здійснення валютних операцій, функції державних органів у валютному регулюванні і управлінні валютними ресурсами, права і обов’язки юридичних осіб у питанні володіння, користування та розпорядження валютними цінностями.
97. Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі з зовнішньої торгівлі, кредитів та
інвестицій. Міжнародні розрахунки в основному провадяться через банки за
допомогою кореспондентських відносин, що обумовлюють ведення кредитними установами кореспондентських рахунків. Ці рахунки провадяться переважно у безготівковому порядку. Стан міжнародних розрахунків залежить від умов зовнішньоторговельних
контрактів, міжнародних правил та звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та інших факторів.
98. Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.
МВФ є провідним світовим фінансовим інститутом. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн-членів Фонду. Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн-членів Фонду. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн.
Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.
Основною метою діяльності МБРР виступає сприяння розвитку економіки країн-членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитівта гарантування приватних інвестицій.
Банк міжнародних розрахунків Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку.
ЄБРР здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40 % у державну інфраструктуру.
Завданням Європейського інвестиційного банку є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загальноєвропейське значення (енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що зв'язані з охороною навколишнього природного середовища). Кредити надаються терміном від 20 до 25 років на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається боніфікація за рахунок бюджету ЄС. Європейський банк валютного співробітництва надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу. У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють важливу роль у світовій економіці, забезпечуючи надійний рух міжнародних грошовий потоків.