7. Висвітліть поняття гуманізації. Значення гуманізації в процесі вивчення суспільно-політичних дисциплін.

Сьогодні освіта відіграє значну роль у житті людини, охоплюючи великий проміжок часу у формуванні особистості. Вона є одним із найважливіших способів передачі наукового знання та його пристосування до масової свідомості. Через освіту передається також той набір духовно-моральних ідеалів і цінностей, які зберігаються в національних культурах.

Останнім часом більшість науковців і педагогів говорять про кризу системи освіти, головну причину якої пов’язують з тим, що освіта втратила свій ціннісний аспект, що вона не має гуманістичного підтексту. На потребі гуманізації та гуманітаризації освіти й освітнього процесу сьогодні одностайно наполягають як представники науки, так і працівники освіти.

Дегуманізаційні процеси в освітній галузі вбачають нині предусім в її «перетворенні на інструментальну категорію індустріальних і ринкових відносин», втратою гуманістичного смислу освіти, внаслідок чого вона перетворюється на «утилітарне засвоєння вузького спектру професійних знань і навичок» [2, с. 153], що є характерним як для розвинутих країн, так і для країн, які розвиваються.

Сьогодні спостерігається, на жаль, однобічна, здебільшого з боку інтеліґенції, гуманістична стурбованість кризою освіти. В Україні вона виражається не лише в занепокоєнні наявним станом, а й тривогою за майбутню перспективу і долю країни. Як зазначає О. Кубальський, «дегуманізація освіти є, разом з тим, і дегуманізацією суспільства, його інституцій. Цей процес підриває національну безпеку, перспективи соціального прогресу, звужує горизонти демократії та нівелює її цінності, перетворюючи життя людини у функціонування в бездуховному техносоціумі» [2, с. 154]. Небезпека дегуманізованої освіти полягає у тому, що вона неявно може стати чинником соціальної нестабільності, або ж механізмом інтеграції людей в антигуманне чи псевдогуманне суспільство, риси якого проглядаються в сучасній Україні.

Ситуація, в якій сьогодні опинилась освіта, є до певної міри наслідком протистояння природничо-наукового та гуманітарного знання, започаткованого ще у ХVІІІ столітті та відчутного ще й нині. Основою такого культурного протистояння була віра у здатність науки дати остаточну відповідь на всі питання та розв’язати всі проблеми людства. У зв’язку з цим гуманітарні науки залишалися завжди лише суб’єктивним знанням, яке не здатне було створити об’єктивної картини світу, а тому й не заслуговувало на таку увагу, яка приділялася циклу природничих наук.

Подолання такої однобічності відбувається дуже невпевнено упродовж тривалого часу, залишаючись незавершеним і на початку ХХІ століття. Серед основних причин такого стану речей – не тільки вади системи освіти, а й відсутність фундаментальних досліджень у сфері філософії та методології науки, які покликані запропонувати найбільш ефективні шляхи розв’язання цієї проблеми на теоретичному рівні.

Складником і засобом досягнення загального процесу гуманізації, спрямованого на долучення до гуманітарної культури як до цілісного феномену, є ідея гуманітаризації освіти. Узагальнюючи численні визначення, можна дійти висновку, що під гуманітаризацією освіти слід розуміти індивідуальне самовизначення особистості, розвиток її самосвідомості, самоосвіти задля наступної самореалізації в особистісному та професійному планах. Гуманітаризація освіти, як зазначає М. Назарова, є водночас наслідком, причиною, чинником і завданням гуманізації життя суспільства, відповіддю на запити техносфери [див.: 3, с. 3]. Головним завданням, яке ставиться перед гуманітаризацією освіти, є взаємозбагачення та взаємодоповнення знань з окремих предметів, що має посприяти створенню єдиного образу світу. Така освіта повинна бути спрямована на розвиток глибоких і дійових знань, мисленнєвих операцій, досвіду творчої діяльності.

Сьогодні освітянам пропонуються два шляхи розв’язання проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти. Перший – суто механічний, екстенсивний, який зводиться винятково до включення у навчальні плани і програми більшої кількості гуманітарних і суспільно-політичних предметів. Цей шлях обрали більшість вищих навчальних закладів України, а також пострадянських країн. Інший шлях, який, на нашу думку, є більш плідним, передбачає істотні зміни в самому процесі викладання. Досі це було вивчення систем законів, принципів, формул, основних тверджень, хронології подій і т.д., з якого у процесі викладання фактично зникала людина (більшою мірою, звісно, це стосується природничих і технічних наук, хоча досить часто це притаманне і соціо-гуманітарним наукам). Однак будь-яка наука, і про це не слід забувати, є історією злетів людського генія, трагедією помилок і оман, результатом суперництва та співпраці. Тому важливим є не лише донесення до суб’єкта навчального процесу головних результатів науки, а й можливість розкрити значення людини в її творенні, а також значення науки у житті людини.

Гуманітаризація передбачає зміну логіки самого навчального процесу, оскільки у ньому взаємодіють «живі люди, яких смисли освіти звели разом. ... У цьому контексті навчальний процес повинен бути не метою, а приводом і умовою взаємодії безпосередніх учасників педагогічного процесу...» [5, 14]. Гуманітаризація – це перш за все діалогізація освіти. Лише у такому випадку освіта буде виконувати своє основне завдання – пристосування до культури, ажде, як вважав М. Бахтін, пристосуватися до культури – означає вступити у діалог соціальних мов і на основі цього зуміти сказати своє слово.

У процесі освіти людина не лише збагачується знаннями, вона повинна отримати можливість проявити все те, що закладено в ній природою, усвідомити себе як особистість і своє місце в культурі, до якої вона належить. Як зазначав Я. Коменський, недостатнім є розуміння першорядності розвитку інтелекту, слід пам’ятати, що він неможливий (як і весь духовний розвиток) лише за рахунок привнесення чого-небудь ззовні. З огляду на це, умови виховання повинні мати свободу, яка від початку притаманна людині.

Отже, під гуманізацією освіти слід розуміти створення соціально-ціннісної та морально-психологічної основи для стосунків між суб’єктами педагогічного процесу, здатної забезпечити становлення особистості того, хто навчається, де критерієм повинна бути міра індивідуального самовизначення. Відновити гуманістичну сутність освіти через її гуманізацію та гуманітаризацію, тобто повернути втрачене за допомогою втраченого, на чому наголошують українські науковці, стало тим надзавданням, яке неминуче постало перед вищою школою, загостривши проблему пріоритетів, яка з часом звузилася до невиправданої альтернативи: або вузька спеціалізація, що стає формою захисту галузевих потреб, або професіоналізм, який ґрунтується на високих духовних вимірах і забезпечує повноцінне функціювання людини в культурі [див.: 1, с. 4-5].

Аналізуючи сучасний стан освіти в Україні, В. Андрущенко звертає увагу на два основні аспекти, врахування яких прискорить гуманізацію вищої технічної (куди він відносить і природничо-наукову галузь) і гуманітарної освіти. Перший – це забезпечення людиноцентризму дисциплін природничо-технічного профілю. Їх зміст має бути перебудований у такому контексті, щоб у процесі підготовки фахівця високої техніко-технологічної якості водночас формувалися гуманістичний світогляд і культура, моральні та естетичні цінності, любов до Батьківщини і повага до народів і культур світу. Техніко-технологічний екстремізм, сформований епохою науково-технічного поступу, має поступитися місцем гуманістичному світогляду. Не людина для техніки, а навпаки – техніка для людини, таким має стати лейтмотив природничо-технічної освіти в сучасному глобалізаційному суспільстві.

Другий аспект стосується дисциплін гуманітарного профілю. На жаль, відзначає В. Андрущенко, незважаючи на затвердження колегією Міносвіти концепції гуманітарної освіти, колишнього монометодологізму поки що не подолано. Ідеал відкритого демократичного суспільства, справжніх, істинних прав і свобод людини для багатьох освітян у межах колишньої методологічної та світоглядної парадигми залишається недосяжним, оскільки для його досягнення немає ні сил, ні можливостей. Нові ж підходи освоюються надто повільно. Причиною цього вчений вважає страх перед висловленням самостійної думки, намагання втекти від неї, «заховатись у натовпі». Ця своєрідна екзистенційна ситуація «втечі від свободи» обертається втечею від людини, від себе, від людських цінностей. Повернення до них – нагальна вимога гуманізації освіти у глобалізаційному суспільстві, причому не лише природничої та технічної, а й гуманітарної

Однією з особливостей молодшого шкільного віку є прихід дитини в школу. У нього з’являється новий вид ведучої діяльності – навчання. Головною людиною для дитини стає вчитель. Через нього діти пізнають світ, норми суспільної поведінки.

Виховання молодших школярів – справа дуже важка, відповідальна, тому що саме в цей час продовжують формуватися основи гуманістичної сторони особистості дитини. Виховувати чуткість, співчуття, доброту, повагу, спостережливість, у дітей необхідно майже на кожному уроці математики.

Методика проведення сучасного уроку передбачає додержання принципу тісного зв’язку навчання з життям. Уся навчально-виховна діяльність учителя при цьому повинна бути спрямована на гуманізацію навчання математики .

Під гуманізацією навчання математики молодших школярів розуміють таку організацію процесу засвоєння знань, в результаті якої учні на уроці математики оволодівають знаннями, способами дій, вчаться застосовувати здобуті знання на практиці, а також виховуються гуманні риси особистості. Усі зазначені аспекти діяльності учня на уроці мають перебувати у постійній взаємодії та взаємозв’язку, а це забезпечується комплексним підходом до створення навчальних ситуацій на уроці математики.

Саме при вивченні математики забезпечується розвиток пізнавальної діяльності учнів, формується емоційно-вольові компоненти особистості молодшого школяра. Адже на уроці математики від учнів вимагається вміння долати певні труднощі, підкоряти свої бажання обов’язку, регулювати свою поведінку відповідно до поведінки колективу.

Воля, позитивні риси характеру, емоції і почуття формулюються в навчальних ситуаціях, що створюються за допомогою використання фактів і подій з реального життя учнів, взятих з додаткової літератури, пов’язаних з історією виникнення явища, яке з’ясовується на уроці математики.

Щоб вплинути на почуття та емоції учнів у процесі засвоєння знань, можна пропонувати їм завдання на вибір.

Отже, гуманізація навчання учнів на уроці математики потребує спеціальної розробки навчальних ситуацій, в яких учні не тільки навчалися, а й виховувалися гуманістичні риси характеру, такі як: доброта, співчуття, взаємопідтримка, уважність тощо. Виконуючи різні види діяльності на уроці, учні займають позицію активного суб’єкта дій. Учень молодших класів не може обійтися без усної розповіді вчителя. Виклад, усне повідомлення знань учителем не просто замінює книжку. Ці засоби є важливими психологічними передумовами свідомого засвоєння навчального матеріалу. Слухаючи вчителя, його усну мову, учень сприймає зміст і значення слів.

Усі складні акти живого мовлення вчителя закріплюються і зберігаються в пам`яті учня. Усе почуте має характер цінної і багатої за змістом наочності і закріплюється численними асоціативними зв’язками, які стають опорними сигналами при відтворенні навчального матеріалу і свідомому його засвоєнні.

Зауважимо, що організоване вчителем спілкування дітей – також важливий засіб не лише розумового, а й гуманістичного розвитку учнів. В умовах уроку на будь-якому етапі засвоєння знань таке формування потребує керівництва з боку вчителя.

Гуманізація навчання учнів на уроці математики забезпечуватиметься при умові, якщо кожному учневі надаватиметься можливість самостійно відкривати для себе знання, стверджувати почуття власної гідності. Крім того, гуманізації навчання сприяють такі види діяльності вчителя, як оцінювання умов, спрямованих на формування основних понять на уроці; аналіз розумових дій та операцій, які виконувались учнями; співвіднесення методів роботи із змістом навчального матеріалу та інтелектуальними можливостями учнів; характеристика якостей розумової діяльності учнів, які виявлялися на уроці і які мають в них розвиватись; виділення суттєвого в навчальному матеріалі, узагальнення матеріалу; контроль за власною мовою і мовою учнів (змістовність, словниковий склад мови, чіткість формулювань, виразність, образність, синтаксична структура тощо); створення умов для розвитку їх репродуктивної і творчої уяви; контроль за емоційним станом дітей на уроці і створення ситуацій для формування вольових якостей особистості; управління спілкуванням учнів на уроці і виховання в них дисциплінованості, організованості та діловитості.

На уроці учні повинні вчитися спостерігати, вміти слухати один одного, обчислювати і вимірювати, читати і сприймати прочитане, передавати свої думки усно і письмово, грамотно писати, самостійно виконувати різні за змістом завдання.

Отже, учитель на уроці математики має створювати такі навчальні ситуації, які б допомагали організовувати сприймання навчального матеріалу і розвивати спостережливість; керувати увагою учнів і формувати в них уважність; навчати прийомів довільного запам’ятовування; аналізувати використані на уроці розумові дії та операції; здійснювати контроль за власною мовою та мовою учнів; визначати труднощі учнів у засвоєнні навчального матеріалу; розвивати їх творчу уяву; керувати емоційно-вольовим компонентом особистості дитини; формувати стійкий інтерес до математичних знань.

Такі ситуації можна створювати за допомогою задач, що спрямовують учнів не тільки на вміння розв`язувати зміст певної задачі але й на розвиток гуманістичних якостей особистості .

Так, наприклад при вирішенні задачі : «Кімнату та кухню бабуся прибирала за 50 хвилин, при цьому кухню вона вбирала на 20 хвилин довше, ніж кімнату. Кімнату сімерічного онука бабуся прибрала в 2 рази швидше, ніж кухню. Скільки часу пішло на прибирання кімнати онука?» вчитель пропонує дітям відповісти на такі питання:

- Ви згодні з тим, що бабуся повинна прибирати кімнату онука? (Ні.)

- Чому? (Онук вже дорослий, йому 7 років і він сам може прибирати свою кімнату.)

- Ви праві, він не тільки може прибрати в своїй кімнаті, але й допомогти бабусі. А хто прибирає вашу кімнату? Чому?

- Діти, а що ще ми можемо зробити по дому, крім прибирання, роблячи тим самим приємне своїм близьким?

Головна задача вчителя на уроці математики – показати, як правильно бути вимогливим спочатку до себе, і вже потім – до інших, хто нас оточує. Тоді буде зрозумілим, що перш ніж оцінювати поведінку іншого, необхідно навчитися правильно оцінювати власну поведінку.

Гуманізація навчання на уроці математики передбачає створення системи навчальних ситуацій, спрямованих на формування в учнів гуманних якостей особистості. Учні під час виконання навчальних завдань вчаться спостерігати, співчувати, допомагати один одному, запам’ятовувати, класифікувати тощо.

Навчальні ситуації уроку, які сприяють формуванню гуманних якостей особистості, різні як за своїм змістом, так і за функціями. Джерела виникнення їх також неоднакові. Одні з них спеціально розробляються вчителем, інші – виникають стихійно. Деякі ситуації виникають у процесі діяльності вчителя, інші – зумовлюються діяльністю учнів.

Спостережливість учнів розвивається різними прийомами організації сприймання: спрямуванням їх на розв’язування задач різного типу, на виконання підготовчих вправ, на практичне оперування навчальним матеріалом, на розв’язування задач з обов’язковим порівнянням їх змісту і плану розв’язування.

Для організації сприймання навчального матеріалу учнями і формування в них спостережливості недостатньо використовувати на уроці різний за змістом і формою дидактичний матеріал. При розробці навчальних ситуацій уроку потрібно враховувати набутий життєвий досвід і знання учнів, спеціально спрямовувати їх на виділення основних властивостей об’єктів навчального матеріалу, зокрема тих, що потрібні їм для засвоєння наступних знань і що можуть застосовуватись у практичній діяльності. Важливою вимогою в організації спостережливості учнів є постановка конкретного завдання. Наприклад: навчитися на уроці розрізняти прийоми обчислення дій додавання і множення, дізнатися, якими способами можна швидше обчислювати множення числа на суму.

Для формування уважності в учнів використовуються такі можливості уроку, як розповідь вчителя щодо раціонального способу виконання завдань, користування паузами, різні форми подачі навчального матеріалу, контрастність у створенні навчальних ситуацій та в організації діяльності учнів.

Учитель, наприклад, говорить: «Зверніть увагу на те, що ми вчимося виконувати дію віднімання, коли в зменшуваному стоїть нуль. З’ясуйте, чим відрізняється дія віднімання чисел, в яких є нулі, від дії віднімання чисел, в яких немає нулів».

Важливо, щоб перед кожним етапом пояснення матеріалу і після нього вчитель робив невеликі паузи. Потрібні паузи і перед розкриттям змісту навчального матеріалу, визначенням основних ознак об`єкта, що вивчається. Паузи роблять для того, щоб учні змогли зосередитись, переключитись з одного виду завдань на інший, змінити установку.

Обов’язковою вимогою до організації уваги учнів є використання вчителем елементів новизни в формі подачі знань, в їх змісті, у звичній для учнів діяльності на уроці. Важливим є додержання контрастності у зовнішніх впливах. Наприклад, ставлячи перед учнями вимогу дізнатися, як правильно визначити на око площу фігури, слова «квадратний сантиметр», «дециметр» слід вимовляти з підвищеною інтонацією, змінювати форму фігури (в одному випадку учні визначають площу трикутника великого розміру, в іншому – малого).

Для формування уважності в учнів доцільно створювати такі ситуації, які вимагають від учнів словесного звіту про виконану роботу. Інакше кажучи, організовується внутрішнє промовляння окремих частин матеріалу, що вивчався на уроці. Наприклад, при вивченні теми «Ділення чисел, що закінчуються нулями» вчитель пропонує учням розглянути на таблиці попарно числа, з якими виконують дії і знайдені результати. Після цього таблиця закривається, і учні, повторюючи про себе побачене, записують у зошит те, що запам`ятали. Потім разом з учителем записи звіряють з таблицею.

Уважність на уроці учнів зумовлюється усвідомленістю плану діяльності вчителя на уроці. Такий план усвідомлюється тоді, коли вчитель певним чином систематизує свою роботу.

Молодші школярі на уроці математики розв’язуючи навчальні ситуації оволодівають знаннями, способами дій, вчаться застосовувати здобуті знання на практиці. Навчальні ситуації виховують гуманні риси особистості, а саме: доброта, співчуття, спостережливість, уважність тощо.