- •Антиінфляційна політика
- •2.Банки та операції, що вони здійснють.
- •3.Валовий внутрішній продукт та його структура.
- •4. Валютний ринок.
- •5.Види безробіття.
- •6.Види витрат виробництва.
- •7.Види грошей.
- •8. Види цін, методи ціноутворення.
- •9. Виробничі фонди підприємства та їх структура.
- •10. Витрати виробництва.
- •11. Власність як економічна категорія.
- •12. Внутрігалузева та міжгалузева конкуренція. Досконала та недосконала конкуренція.
- •13. Гроші, іх види.
- •14. Грошова база. Компоненти грошей.
- •15. Демонополізація як умова роздержавлення і приватизації та переходу до ринкових відносин.
- •16. Економічна рівновага та її забезпечення.
- •17. Економічна роль держави в ринковій економіці.
- •18.Економічна теорія: виникнення та етапи розвитку.
- •19. Економічне зростання і його типи.
- •20. Економічний зміст продуктивних сил.
- •21.Економічний інтерес, його суб’єкт, об’єкт, функція.
- •22. Економічні закони, їх пізнання та використання.
- •23. Економічні потреби, їх характеристика та походження. Закон зростання потреб.
- •24. Єдність і суперечності в системі інтересів суспільства.
- •25. Зайнятість і безробіття.
- •26. Заробітна плата, її сутність і форми.
- •27. Земельна рента.
- •28.Зміст закону вартості та його функції.
- •29. Зміст процесу суспільного відтворення.
- •30. Інфляція попиту та інфляція пропозиції.
- •31. Інфляція та її види.
- •32. Іфраструктура ринку.
- •33. Кількісне визначення грошової маси, необхідне для обслуговування товарного обміну.
- •34. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство.
- •35. Критерії економічного зростання.
- •36. Кругообіг фондів підприємств. Час обороту виробничих фондів і шляхи його прискорення.
- •37. Матеріальні основи розвитку сучасної цивілізації.
- •38. Методи і способи конкурентної боротьби.
- •Способи конкурентної боротьби
- •Методи здійснення нечесної конкуренції
- •39. Методи пізнання економічної теорії.
- •40. Моделі ринкової економіки.
- •41. Монополія державної власності. Необхідність та суть демонополізації.
- •42. Національне багатство.
- •43. Національний продукт і його форми.
- •44.Необхідність державного регулювання ринкової економіки. Важелі державного впливу на економічну ситуацію.
- •45.Новітні тенденції розвитку відносин власності в країнах з розвиненою економікою.
- •46. Новітні тенденції розвитку відносин влісності в Україні.
- •47. Органнізація підприємницької діяльності. Субєкти, об’єкти та види підприємництва.
- •48.Орендні відносини.
- •49. Основні етапи розвитку цивілізації.
39. Методи пізнання економічної теорії.
Метод (від гр. "metodos"- шлях до чого-небудь) - це спосіб дослідження, спосіб вивчення, засіб для відкриття істини. В економіці використовуються різноманітні методи, форми і способи наукового пізнання.
Локальні методи представляють собою конкретні інструменти, прийоми, засоби з допомогою яких досліджуються ті чи інші сторони і аспекти економічної системи. Серед них необхідно виділити як специфічні методи, які пов'язані з тою чи іншою методологією, так і універсальні методи, які можуть використовуватись при реалізації будь-якої методології. До останніх відносяться: аналіз і синтез, наукова абстракція, індукція і дедукція і т.д. Метод наукової абстракції (від лат. "abstractio" - відволікання, відхилення) набуває великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.
Аналіз економічних явищ передбачає розчленування явища на окремі елементи і дослідження кожного елементу як необхідної складової частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок. Метод індукції і дедукції. Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного. До особливих прийомів дослідження відноситься емпіричний метод (від гр. "empeiria" - досвід), який ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника.
В економічній теорії широко використовується принцип поєднання історичного і логічного. Вивчення історії допомагає зрозуміти внутрішню логіку предмету, а знання внутрішніх структур суспільства надає історії наукового характеру. Єдність історичного і логічного - методологічний принцип, який допомагає концентрувати увагу науки на посиленні аргументації, обґрунтованості висновків. Логіку дослідження необхідно постійно контролювати історичним зіставленням, а факти історії - розташовувати в логічній послідовності.
Сучасна економічна теорія широко використовує математичні, графічні і статистичні методи. Такі основні методи і прийоми організації наукового аналізу і пошуку оптимальних вирішень економічних процесів і явищ.
40. Моделі ринкової економіки.
Зазначені моделі ринкової економіки мають спільні та специфічні риси.
До спільних рис належать: наявність різних форм власності — приватної, колективної, державної; конкуренція і сприяння її відтворенню з боку держави.
Специфічні риси зумовлені історичними, культурними, релігійними, політичними особливостями певної країни. Уряд відіграє різну роль в економіці, організації фінансових ринків і вирішенні соціальних проблем. У США, наприклад, в економічному житті суспільства урядові відведено обмежену роль. Це зумовлено історичними чинниками, розмаїттям культурних, релігійних та інших традицій народів, що їх заселяли. Першими європейськими поселенцями були люди, які намагалися сховатися від закону, релігійних переслідувань і утвердити себе як особистість. На цьому ідеологічному Груні й формувалися ринкові засади в США.
Становлення ринку у більшості західноєвропейських країн відбувалося в умовах феодальної системи, за законами, які ґрунтувалися на засадах монархізму, що й визначило роль держави в економічному і соціальному житті суспільства.
Специфіка японської моделі економіки зумовлена ізольованістю країни від зовнішнього світу (1603—1854), особливостями феодальної системи та віковими традиціями конфуціанства. Ці та інші історичні, природно-кліматичні, культурні чинники сприяли тому, що Японія є менш індивідуалізованим суспільством, ніж інші розвинені країни.