- •18. Натурфілософія Ренесансу і нове природознавство(Галілео Галілей
- •11.Римська філософія (Лукрецій Кар,Сенека,Цицерон)
- •13. Схоластика.Номіналізм і реалізм..Docx
- •15.Філософські ідеї т.Г.Шевченка
- •12 Формування середньовічної філософської думки.Філософія і технологія Аврелія Августина.
- •10. Філософське вчення Арістотеля
10. Філософське вчення Арістотеля
Буття:Саме ця теза і є основною відмінністю платонівського й арістотелівського вчень.Арістотель уявляє собі річ як організм і пише про це в багатьох своїх роботах. Він вважає, що існує чотири причини або чотири принципи речі-організму.Перший принцип акцентує увагу на тому, що ейдос кожної речі зовсім не є абстрактним поняттям, а є сутністю, що міститься всередині самої речі й розшифровує
Другий принцип стосується матерії й форми. На перший погляд, матерія й форма не становлять собою жодного філософського інтересу.Третій принцип стосується ймовірності існування категорії руху. Арістотель виявив принципи існування будь-якої речі як єдиного організму: матерія,форма й діюча причина.Четвертий принцип, на його думку, — мета, що зводиться в особливу категорію. Вчення про пізнання. Знати, за Аристотелем, значить знати загальне, бо воно є першоначалом за своїм буттям. Аристотель вивчає 10 основних категорій: сутність, кількість, якість, відношення, місце, час, стан, володіння, дія, страждання. Вчення про людину та суспільство. За Аристотелем проблеми людини вивчає практична філософія, яка складається з двох частин – етики та політики. Аристотель – засновник етики евдемонізму, згідно з якою найвище благо людини – щастя. Щасливою людину робить добродійність (арете). Чим вище арете, тим повніше щастя. Аристотель визначає два види чеснот: етичні (як середина між людськими вадами) та інтелектуальні.
16Відродженням в історії називають
У філософії відроджується античний матеріалізм і стихійна діалектика; відбувається гостра критика схоластики, софістики, релігії; створюється нова картина світу на основі геліоцентризму – заперечення геоцентричної системи Птоломея. Хоч Відродження протиставляє себе середньовічному християнству, але воно виникає як інтеграція розвитку середньовічної культури, а тому несе в собі ще й такі риси, які не були притаманні античності. Найважливішою характерною рисою світогляду епохи Відродження була його орієнтація на мистецтво, на свободу індивідуальних здібностей. Якщо Середньовіччя було зорієнтоване на релігію, то Відродження – це епоха художньо-естетична. Коли у центрі уваги античності було природно-космічне життя, а в середні віки – Бог і священна ідея спасіння, то в епоху Відродження – людина. Тому філософське мислення цього періоду називають антропоцентристським. На розвиток філософії в цей період значний вплив мав відомий італійський філософ, теолог, географ, механік, астроном і математик, кардинал римської церкви – Микола Кузанський (1401 – 1464). Основні риси філософії епохи Відродження. На завершення розгляду проблем філософії епохи Відродження, як підсумок, слід з’ясувати її основні риси. Ними є:
1. Гуманізм;
2. Геліоцентризм;
3. Критика схоластики;
4. Відродження античної діалектики;
5. Пантеїзм;
6. Повернення до матеріалізму;
7. Дослідження проблем формування держави на переломному етапі переходу до буржуазних суспільних відносин.
Громадянські риси італійського гуманізму початку й середини XV ст. яскраво виражені у творчості видатних флорентійських письменників і громадських діячів Леонардо Бруні, Джанноццо Манетті, Маттео Пальмієрі, Донато Аччайуолі. Спільним у їхніх поглядах є заклик дотримуватися принципу загального блага. Саме цим має вимірюватися будь-яка людська діяльність, слава, яка увінчує цю діяльність, цінність знання та зміст культури.