1.Становлення та розвиток теорії інновацій.

Становлення інноваційної теорії відноситься до поч ХХ ст та отримало відображення в роботах західних європейських вчених. Але питання, пов’язані з НТП та його впливом на розвиток суспільства вивчались та хнайшли своє відображення в економічних теоріях починаючи від класиків політекономії:

1. Сміт пов’язував інновації з характером розвитку та потребами виробництва

2. Маркс вважав, що розвиток продуктивних сил є базисом, а НТП – надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва

3. неокласики (Маршал, Вальрас) НТП вважали заданим фактором при аналізі ринкової економічної системи

4. кейнсіанство розглядало економічні процеси у короткостроковому періоді, розгляду НТП не приділялось достатньої уваги. Він залишався в положенні „за інших рівних умов”

5. неокласичний ренесанс (Делісон, Солеон) довели, що НТП є основним фактором економічного розвитку ХХ ст. Вони поклали край ігноруванню НТП в економічній теорії.

В період після 2-ї світової війни зародився напрямок, який вивчав закономірності НТП і лише в 50-х НТП почали роглядати як фактор виробництва. Але основним економістом, який ввів в економічну теорію поняття „інновація” був Шумпетер. Саме він першим використав термін „інноваційні процеси” в своїй роботі „теорія економічного розвитку” (1911). Вже тоді Шумпетер зробив виклик неокласикам, передбачив структурні зміни в економіці завдяки технічним інноваціям. Але в той же час мова зе не йшла про інновації, лише про нові комбінації у виробництві.

Виділяв 5 типових змін чи нових комбінацій.

1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів, чи нового ринкового забезпечення

2. Впровадження продукції з новими властивостями

3. Використання нової сировини

4. Зміни у організації виробництва та його матеріально-технічного забезпечення

5. Виникнення нових ринків збуту

В 30-ті роки Шумпетер дав визначенння інновацій:

Інновація – зміни з метою впровадження та використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих та транспортних засобів, нових форм організації промисловості, нових ринків.

Узагальнення історичного досвіду різних країн доводить, що спрямованість суспільства на досягнення науково-технічного прогресу сприяє розвитку економіки країни, і навпаки, суспільства, які неспроможні забезпечити потік науково-технічних інновацій, неспроможні економічно розвиватись.

2.Місце та роль інновацій у системі господарювання.

Узагальнення історичного досвіду доводить, що спрямованість суспільства на досягнення НТП сприяє розвитку економіки країни і, навпаки. На початку другої половини ХХ ст в США НТП зростав швидше, ніж сумарні обсяги використання всіх видів ресурсів, в тому числі і капітал. Вчені дійшли висновку, що додатковий темп зростанння відбувся на 87% за рахунок технологічних змін та лише на 13% за рахунок капіталоозбоєності вир-ва.

В середині ХХ ст роль лідера по розробці та реалізаціхї результатів НТП належало США, ВНП в 2 рази перевищував Великобританію та Німеччину, та в 4 рази – Радянський Союз. Останнім часом на провідні позиції виходить Японія. В 60-ті її відставання від США було в 5 разів.

Шляхом Японії також пішла Південна Корея. За останні 17 років її ВНП зрім у 37 разів, а витрати на науки – зросли у 220.

В СРСР багато уваги приділялось НТП та його впливу на розвитко продуктивних сил, але НТП та інновації розумілись як окремий фактор від виробництва. У світовий інноваційний простір СРСР інтегрував завдяки ВПК. Але інноваційний процес супроводжувався великим перевикористанням ресурсів у виробництва та не виконував своєї головної функції, тобто не прискорював зростання добробуту населення.