24. Функции фрс і прозиція грошей.

Федера́льная резе́рвная систе́ма (ФРС, Федеральный резерв) (англ. Federal Reserve System) — специально созданная в 1913 году законом о Федеральном Резерве (англ. Federal Reserve Act) система, которая в совокупности выполняет роль центрального банка Соединённых Штатов Америки. В управлении ФРС определяющую роль играет государство, хотя форма собственности капитала является частной — акционерная с особым статусом акций.

Структура ФРС:

• двенадцать региональных Федеральных резервных банков — фискальных агентов Казначейства США

• многочисленные частные банки (получающие неотчуждаемые, фиксированной доходности акции Федеральных резервных банков в обмен на вносимый резервный капитал)

Система управления ФРС:

• Совет управляющих ФРС (всего 7, которые утверждаются Президентом США)

• Федеральный комитет по открытому рынку (англ. Federal Open Market Committee)

• разнообразные консультационные советы

Текущие функции ФРС:

• выполнение обязанностей центрального банка США

• поддержание баланса между интересами коммерческих банков и общенациональными интересами

• обеспечение надзора и регулирования банковских учреждений

• защита кредитных прав потребителей

• управление денежной эмиссией (с нередко конфликтующими целями: минимизация безработицы, поддержание стабильности цен, обеспечение умеренных процентных ставок)

• обеспечение стабильности финансовой системы, контроль системных рисков на финансовых рынках

• предоставление финансовых услуг депозитариям, в том числе Правительству США и официальным международным учреждениям

• участие в функционировании системы международных и внутренних платежей

• устранение проблем с ликвидностью на местном уровне

Визначення пропозиції грошей

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот. На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - при зростанні рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні - з попитом на гроші.

25.Процес формування пропозиції грошей і його чинники

Визнання попиту на гроші е об'єктивною межею для пропозиції грошей, а самої пропозиції - результатом діяльності банків може створити враження, що завданням монетарної політики банківської системи є суто технічне "підтягування" грошової маси до попиту на гроші при зміні його обсягу. Проте це лише поверхове, загальне враження. За ним криється надзвичайно складний процес зростання маси грошей (грошової пропозиції), на який, крім рішень центрального банку, впливає значна кількість інших чинників, що можуть деформувати пропозицію грошей порівняно з визначеними цілями, відхиляючи її від попиту на гроші. Тому кожний із цих чинників можна розглядати як самостійний фактор впливу на обсяг пропозиції грошей.

Пропозиція на грошовому ринку визначається як Ms = m*Mh,

де Ms – пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; m - коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора; Mh, - грошова база.

Зміна Ms відбувається під дією чинників, які впливають на обсяг Mh та на m. Грошова база перебуває під певним контролем центрального банку. відповідно її обсяг може змінюватись внаслідок певних операцій центрального банку: операції на відкритому ринку; рефінансування комерційних банків; валютних операцій. Зміна m визначається центральним банком та також чинниками, що не залежать від центрального банку і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Такими чинниками можуть бути зміни:

• - норми обов'язкових резервів;

• - облікової ставки;

• - типової ринкової процентної ставки;

• - процентної ставки за депозитами до запитання;

• - обсягу багатства економічних суб'єктів;

• - тінізації підприємницької діяльності;

• - стану довіри до банків, банківської паніки.