52.Прогрес сучасної цивілізації. Критерії прогресу.

Від 1975 рр. настає етап якісних перетворень в продуктивних силах – виникає постіндустріальне або інформаційне суспільство (Ю. Хаяші, Токійський університет): виробництво інформаційного, а не матеріального продукту буде рушійною силою розвитку суспільства. Інтенсифікація процесів управління за допомогою отримання і обробки інформації і на основі цього прийняття рішень.

Перша хвиля прогресу приносить аграрну цивілізацію, друга – промислове суспільство, третя – інформаційне. Кожній хвилі притамання певна форма організації: церква і армія (священики і феодали) керують аграрним суспільством, корпорації (бізнесмени) – індустріальним, університети (вчені і професіонали) – постіндустріальним.

У постіндустріальному різновекторність устремлінь трьох сфер – економіки, культури, політики – розхитує стабільність. Наприклад, якщо в політиці основним принципом виступає рівність, то в культурі – принцип пошуку самореалізації людей, які ніколи не є рівним в своїх здібностях. Тому, як і Печчеї, вчені акцентують на першорядній важливості пошуку нової духовної опори, нових культурних цінностей, які можуть згуртувати суспільство, яке розпадається.

Як відбилися тенденції розвитку продуктивних сил – від індустріального суспільства до інформаційного – на культурі?

Виступи молоді проти капіталістичних цінностей 1960-х закінчилися компромісом і поворотом до традиційних ідеалів, віру в постійну природу людини, скептичне ставлення до революційних змін, які відкидають культуру далеко назад. Соціальна система сучасної Європи базується на головному принципі – принципі свободи, на якому базуються такі інститути: ринкова економіка, парламентська деократія, національна державність

З точки зору діалектико-матеріалістичного розуміння прогрес існує об'єктивно, незважаючи на наявність в ньому серйозних протиріч /економічні негаразди, міжнаціональна напруженість, економічна криза тощо /. Об'єктивною причиною соціального прогресу є саме характер суспільства як життєдіяльного організму. Регрес, якщо і заявляється, носить тимчасовий характер і повинен переходити в стабілізацію, а потім в прогрес. Основним критерієм соціального прогресу є розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, НТП. Є і допоміжні критерії - освіта, рівень демократії та свобода, рівень спілкування людей тощо. Основними щаблями суспільного прогресу є зміна суспільно-економічних формацій, епох, поворотних моментів тощо. Прогрес буває двох типів - прогрес антагоністичного суспільства, який є тимчасовим і досягається в результаті утиску експлуататорських класів і прогрес неантагоністичного суспільства, який є постійним і досягається рівномірно всіма класами та групами суспільства. Аналізуючи політичне становище у світовій історії, треба бачити активний процес перетворення класів і націй, народних мас, особи з об'єкта пригноблення, експлуатації в суб'єкт історичної дії для досягнення нових щаблів суспільного прогресу /наприклад, боротьба за перемогу ринкових відносин в Україні та країнах СНД/.