1.Цільові характеристики виробничих систем

Управління функціонуванням виробничих систем передбачає наявність мети функціонування. В практиці організації і управління виробничими системами часто ототожнюють поняття цілі і критерії, але це є помилковим. Критерій є показни­ком, на основі якої формується оцінка якості певного аспекту функціонування економічного об’єкта, реалізації процесу, розвитку ситуації. Тобто критерій є вимірником такої оцінки. Так, критерій ефективності характеризує, наприклад, ефективність виробничої системи, а критерій оптимальності – мірою її наближення до оптимального стану. Тоді як ціль – рівень конкретного кінцевого результату.

Ціль, як певний бажаний стан економіко-виробничої системи, є значно ширшим поняттям за критерій економіко-математичних моделей.

Формулювання критерію в економічних задачах здійснюється відповідно до концепції оптимальності вибору, з позиції якої розглядається проблема формування критерію в задачах локальної оптимізації.

Цілі підприємства можна поділити на економічні і неекономічні. Економічні виражаються в кількісних і якісних показниках госпо­дарсько-фінан­сової діяльності підприємства. До нееконо­мічних можна віднести організаційні, наукові, соціальні, технічні та інші цілі

де E – ефективність виробничого процесу; – результат виробничої діяльності чим, власне, і виражена i – та ціль, ; – коефіцієнт узгодження i – ої цілі з ефективністю виробни­чого процесу; – затрати праці j – го виду за одиницю часу для досягнення i-ої цілі; – затрати часу на протязі якого реалізовувалася продукція j-го виду, для досягнення i-ої цілі.

Досягнення мети виражається цільовою функцією. Головною вимогою до моделі, що формалізує цілі функціонування і розвитку економіко-виробничої системи – це її здатність порівнювати та упорядковувати різні варіанти планово-економічних рішень.

Завданням вибору кращого рішення серед можливих може бути формалізована різними способами, у тім числі і у вигляді задачі знаходження екстремуму функції.

2.Актуальність оптимального планування виробництва

Економічні методи управління дають можливість користуватися якісно новими можливостями теорії і практики.

Стосовно використання методів оптимізації для вироблення й прийняття рішень щодо організації виробничого процесу, то вони мають можливість стати вирішальним засобом підвищення ефективності функціонування виробничих підрозділів, особливо в умовах конку­рентної економіки.

Динаміка, розвиток виробництва під дією різноманітних факторів, приводить до зміни технології виробництва, асортименту і якості продукції, господарських зв'язків, робить незбагненним те, що раніше було простим і очевидним. Тому управління в сучасному виробництві означає передбачення, прогнозування розвитку господарської ситуації.

Керівник, який не передбачає розвитку ситуації – приречений на різкі зміни у виборі напряму розвитку виробництва і на великі зміні в інтенсивності виробничого процесу.

Які ж є сучасні об’єктивні можливості успішного вирішення проблем управління виробництвом? 1) нові фахівці, 2)методи, 3)технічні засоби роботи з інформацією.

Ці три основні елементи управління підняли його на якісно новий рівень. Без перебільшення можна сказати, що успіх вироб­ництва, успіх функціонування будь-якого виробничого підрозділу залежить від рівня освоєння цих елементів для прийняття рішення й контролю за його виконанням.

Світовий досвід показує, що до нових науково обґрунтованих й прийнятних економічною практикою методів належать методи економіко-математичного моделювання задач управління, плану­вання, прогнозування. Різноманітність нових методів управління виробництвом зумовлена різноманітністю завдань і аспектів управління.

Методи, які використовують математичний інструментарій, оптимізаційні підходи, забезпечують вищий рівень науково обґрунтованими управлінськими рішеннями, дають змогу знайти ефективні варіанти розвитку виробничої ситуації, оцінити їх і вибрати серед них раціональні, а можливо й оптимальні.

Розв’язання багатьох виробничих проблем можливе на базі нових інформаційних технологій з використання методів матема­тичного моделювання інтегрованих з базою даних. Економіко-математичні методи у такій інтелектуалізованій системі повині забезпечувати: виявлення виробничих підроз­ділів, у яких проявляється негативний розвиток виробничого процесу; систематизацію і класифікацію негативних тенденцій і факторів у виробничих підрозділах; аналіз причин і наслідків цих тенденцій чи факторів; прогнозування їх виникнення.

Вирішення проблеми вдосконалення планування та управ­ління є необхідною умовою подальшого успішного розвитку економіки країни. Необхідно вдосконалення системи планування та управління через один із найбільш дійових напрямів їхнього вдосконалення – створення і впровадження на підприємствах систем підтримки прийняття управлінських рішень та використання інстру­ментарію економіко-математичного моделювання.

Планова робота ґрунтується на аналітичному, нормативному і балансовому методах.

Аналітичний метод (або метод економічного аналізу), передбачає таке дослідження: економічний об’єкт або процес, що вивчається, розчленовують, виявляють основні фактори і залежності, визначають планові завдання на основі синтезу одержаних даних про об’єкт.

Кількісні показники планового завдання визначають за допо­могою методу техніко-економічного обґрунтування, який інакше називається нормативним методом.

Взаємозв’язок і узгодженість планових показників здійсню­ється на основі балансового методу планування.

Для оптимізації управління в економічній системі є два шляхи. Один шлях пов’язують зі створенням ефек­тивних методів оптимізації планування, другий – зі створенням ефективних методик використання цих методів.

Отже, у плануванні використовують аналітичний, нормативний і балансовий методи, за допомогою яких вивчають динаміку змін окремих планових показників, виявляють потребу в тій чи іншій продукції, наявність певного виду ресурсів, збалансовують і координують кількісні показники щодо випуску і витрат, узгоджують діяльність суміжників.