- •1.Поняття «світогляд»,структура та історичні типи світогляду.
- •2. Життєві витоки і функції світогляду.
- •3.Специфіка філософії як типу світогляду і способу мислення.
- •4.Проблемне поле і структурні елементи філософського знання.
- •5.Еволюція предмету філософії.
- •6.Функції філософії і її роль в культурі.
- •7.Культурно-історичні умови винекнення філософії. Карл Ясперс про про «вістовий час» історії.
- •8. Становлення філософії: східна парадигма.
- •9.Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •10. Натурфілософія і проблема буття в до сократичних школах.
- •Натурфілософія Мілетської школи
- •11.Антична філософія класичної доби: Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель.
- •13. Основні ідеї філософії платона
- •14.Антична філософія елліністичного періоду: епікурейство, стоїцизм, скептицизм.
- •15.Світоглядна парадигма середньовічної епохи. Основні риси середньовічної філософії.
- •17.Проблема природи часу та істрії в філософії а.Августина
- •18. Філософія фоми аквінського і її вплив на рулігійну філософію нового часу.
- •19. Антропоцентризм філософії епохи відродження. Її основні принципи.
- •21. Ф.Бекон про принципи наукового методу і «ідолів розуму»
- •23. Проблема субстанції в філософії хvіі ст.
- •24. Емпіричний напрям в філософії Нового часу
- •25. Раціоналістичний напрям в філософії Нового часу
- •26.Роль філософії р.Декарта для розвитку наукових ідей хvіі - хvііі ст.
- •27. Основні риси ідеології Просвітництва.
- •28.Філософія французьких просвітників про природу людини і її природні права.
- •29)Концепція лібералізму в філософії Дж.Локка
- •30)Роль німецької класичної філософії в еволюції філософської думки.
- •32)І. Кант про три пізнавальні здатності людини і апріорні форми пізнання.
- •33) Основні принципи філософської системи Гегеля і її частини.
- •34)Філософія історії Гегеля.
- •35)Антропологізм філософії Фейєрбаха.
- •36. Матеріалізм і діалектика в філософії марксизму.
- •37. Культурно-історичні чинники формування некласичної філософії.
- •38. «Філософія життя» як джерело некласичної філософії.
- •39. Основні принципи філософії позитивізму.
- •40. Неопозитивістський напрям в в філософії позитивізму.
- •41. Екзистенційний напрям в філософії хХст.
- •42. «Філософська антропологія» як напрям в філософії хХст.
- •43. Філософія постмодернізму: головні представники і проблематика.
- •44. Роль категорії буття в філософії.
- •45.Онтологія: зміст поняття і основні онтологічні проблеми.
- •46. Універсальні атрибути буття: рух, простір, час.
- •47. Основні концепції природи простору і часу в філософії і науці.
- •48. Основні принципи діалектики.
- •49. Поняття закону і основні закони діалектики.
- •50. Філософська антропологія:предмет і основні проблеми.
- •51. Проблема сутності людини в історії філософської думки.
- •52. Філософські проблеми антропосоціогенезу і основні концепції
- •53 .Філософські проблеми антропосоціогенезу і основні концепції походження людини.
- •54.Біологічне і соціальне в людині.
- •55. Сутністні риси людського буття.
- •57. Функції практики. Роль економічної діяльності в структурі практики.
- •58.Структура і форми буттєвості духовного світу людини.
- •59.Співвідношення понять «душа» і «психіка», «свідомість».
- •60. Проблема свідомості в історії філософської думки.
- •61. Свідомість і самосвідомість.
- •62. Пізнання як предмет філософського аналізу.
- •63.Сутність пізнання в історії філософської думки.
- •64. Структура пізнавального процесу.
- •65. Форми і методи наукового пізнання.
- •66. Специфіка наукового пізнання.
- •67. Принцип моделювання і його роль в економічних науках.
- •68. Проблема істини у філософії та науці.
- •69. Суспільство як форма життєдіяльності людини.
- •70. Природа соціального
- •71.Еволюція філософських теорій суспільства.
- •72. Предмет соціальної філософії.
- •73. Основні сфери суспільства і принципи їх співвідношення.
- •74. Форми організації соціального буття.
- •72.Основні сфери суспільства і принцип їх співвідношення.
- •73.Форми організацій соціального буття.
- •74.Співвідношення суспільства і природи ; основні етапи і наслідки.
- •75.Поняття «історія». Історія як предмет філософського аналізу.
- •76.Суб,єкт і рушійні сили історичного процесу.
- •77.Основні парадигми осягнення історичного прогресу в філософії історії.
- •78.Філософія історії і історична свідомість.
- •79.Поняття культури і генезис теорії культури
19. Антропоцентризм філософії епохи відродження. Її основні принципи.
Філософія Відродження ставила і прагнула вирішити важливі філософські проблеми. В цілому філософське мислення цього періоду прийнято називатиантропоцентричним, в центрі уваги якого була людина, тоді як античність зосереджувала увагу на природно космічному житті, а в середні віки в основу брався Бог та пов'язана з ним ідея спасіння. Звідси — характерна риса світогляду епохи Відродження: орієнтація на мистецтво.Антропоцентризм (грец.— людина і лат. centrum — центр) — різновидність телеології, філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою». Антропоцентризм — це принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови. Сам термін був вперше вжитий в добу Відродження. Суть його полягає в тому, що центр Всесвіту переноситься від проблем світобачення до конкретних проблем людини.
Основні ідеї філософії епохи Відродження :
Антропоцентризм: увага філософів спрямована в основному на людину.
Гуманізм, визнання людини особою, його права на творчість, свободу і щастя. Малося на увазі, що цього можна досягти передусім за рахунок відродження характерного для античності інтересу до людини і знання його природи, а не тільки завдяки знанню про зовнішню природу або теологічним спекуляціями.
Постулювало творчої суті людини : він нікого не наслідує, ні Богові, ні природі, він сам по собі діяльний, він творить, в основному рукотворно, ремісничий.
Особово матеріальне розуміння світу : усе існуюче розуміється в проекції на людину при максимальному інтересі до тілесного початку.
Ідея домінування естетичного розуміння дійсності над моральними і науковими представленнями.
Антисхоластика: прагнення розвінчати уявні авторитети і пропаговані ними догми.
Геометрично структурне розуміння світу, доповнене діалектикою переходу, характерного для нескінченно малого і нескінченно великого і їх співвідношення між собою.
Пантеическое світогляд, що розглядає світ, що оточує людину, природу як причетну вищим абсолютним цінностям, богові (Бог розлитий в природі).
.20. наукова революція і основні риси філософії навого часу.
Головне своє завдання філософія Нового часу вбачає в розробці та обґрунтуванні методів наукового пізнання, концентруючи основну свою проблематику навколо методології наукового пізнання та гносеології. На цій основі формуються в філософії XVII ст. два протилежні напрямки: емпіризм та раціоналізм. Емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, в знаннях немає нічого, чого б раніше не було в чуттєвому досвіді суб'єкта. Раціональне пізнання, розум не приносить ніякого нового змістовного знання, а лише систематизує дані чуттєво сенситивного досвіду. Раціоналізм наголошує, що основний зміст наукового знання досягається через діяльність розуму, розсудку та інтелектуальної інтуїції, а чуттєвосенситивне пізнання лише підштовхує розум до діяльності. Ідеалом знання як емпіризм, так і раціоналізм вважали математику, а основними характерними рисами істинного знання визнавали всезагальність, необхідність, суттєвість. Ф. Бекон – родоначальник матеріалізму Нового часу.
Світ - єдина матеріальна субстанція, а все існуюче і зникаюче лише різні форми її прояву. Декарт - "Роздуми про метод", "Методичні роздуми", "начала філософії". В основі світу є незалежні одна від одної субстанції: уховна, яка іде від Бога і втілюється в душі, матеріальна, тілесна, протилежна.
Спіноза. Світ = нескінчена природа, матеріальна субстанція, яку він також називає Богом. Субстанція є причиною самої себе і має безліч властивостей. Вона вічна і незліченна, їй властива ідея збереження. Бог - виям самого природнього буття.
Лейбніц - творець вчення про монади (одиниця, неділима). Монади - це прості вічні неподільні духовні першоелементи, з яких складається Всесвіт
Сам світ регулюється наперед утавленою гармонією, котра була встановлена між мандами, вищою монадою в особі Бога.
Локк (1632-1704). Матеріальним тілам світу властиві лише кіот кісні особливості. Заперечував якісну різноманітність матерії і не визнавав, що матерія не видна не тільки кількісно, а й якісно
Дідро. Відстоював ідеї про єдину, вічну і нестворену матерію, яка виступає єдиною субстанцією, існуючою поза і незалежно від людської свідомості. Установлював єдність матерії і руху, виступав проти введення руху до просторового пересування і вважав, що і нерухоме тіло змінюється, розвивається.