- •Тема 1.1 вступ. Державна мова – мова професійного спілкування
- •1.1.1. Предмет і завдання курсу «українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •1.1.2. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •1.1.4. Мовні норми
- •1.1.4. Мовні норми
- •Синоніми
- •Граматичні норми
- •Орфографічні норми
- •1.1.5. Мовне законодавство та мовна політика в україні
- •1.2.5. Мовний етикет
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул
- •Вузлики на пам'ять! Правила вітання
- •Звернення до незнайомої людини
- •Мудра порада
- •Привернення уваги до себе
- •Знайомлення
- •Знайомлення без посередника
- •Відмова
- •Мудра порада
- •Розрада
- •Співчуття
- •Схвалення
- •Зауваження, докір
- •Мудрі поради
- •Висловлення сумніву
- •Мудра порада
- •Висловлення власного погляду
- •Увага! Граматична компетенція
- •Комплімент
- •Вузлики на пам'ять! Правила вживання компліментів
- •Мудрі поради психологів
- •Прощання
- •Увага! Лексична компетенція
- •Прощання
- •Взірець художнього стилю:
- •Взірець власне наукового стилю:
- •Взірець офіційно-ділового стилю: Конституція України. Стаття № 24
- •Взірець публіцистичного стилю: Третє тисячоліття
- •Взірець конфесійного стилю: Молитва Господня
- •Взірець розмовного стилю:
- •Взірець епістолярного стилю:
- •Етикет телефонної розмови
- •Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Поняття про документ
- •Логічні елементи тексту документа
- •Особливості м'якої, твердої вимови і вживання м'якого знака
- •Уживання апострофа
- •Чергування приголосних звуків
- •2. Збіг і чергування груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст- при словотворенні:
- •Зміни приголосних перед -ськ(ий), -ств(о), -ш(ий) при словотворенні:
- •Зміни приголосних [к], [ц] перед суфіксом -н-:
- •Чергування голосних звуків
- •Подовження приголосних
- •Особливості вживання звертань і творення імен по батькові
- •Правопис складних іменників
- •1. Разом пишуться:
- •Прикладки
- •Правопис складних прикметників
- •2. Через дефіс пишуться:
- •Правопис прислівників
- •1. Разом пишуться:
- •2. Окремо пишуться:
- •3. Через дефіс пишуться:
- •Правопис префіксів
- •Іменник. Особливості правопису і вживання
- •Закінчення родового відмінка
- •Прикметник. Особливості правопису і вживання
- •Числівник. Особливості правопису і вживання
- •Дієслово. Особливості правопису і вживання дієслів та дієслівних форм
- •Документи та їx різновиди: вимоги до
- •Оформлення, загальна мовна характеристика текстів
- •Документи щодо особового складу
- •Резюме Чухальова Олександра Володимировича
- •Маю публікації в газетах та журналах. Працюю на комп’ютері.
- •Накази щодо особового складу
- •Автобіографія
- •Атестаційна характеристика
- •Довідково-інформаційні документи
- •Пояснювальна записка
- •Пояснювальна записка
- •Доповідна записка
- •Доповідна записка
- •Протокол
- •Протокол № 10
- •Витяг з протоколу
- •Витяг із протоколу № 6
- •Службові листи
- •Обов'язкові реквізити листа
- •Загальноприйняті правила в діловому листуванні
- •Типи службових листів
Особливості м'якої, твердої вимови і вживання м'якого знака
Зверніть увагу на те, що м'якість приголосних позначається буквами я, ю, є, і, ь. Найбільш уживаним графічним знаком для позначення на письмі м'яких приголосних звуків є м'який знак. Це єдина буква українського алфавіту, що самостійно не позначає звука.
М'який знак пишеться:
1. Після м'яких д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці складу перед наступним твердим приголосним та в кінці слова: молодь, ніжність, день, загальний, близько.
2. Після м'яких приголосних у середині складу перед о: сьогодні, льон, тьохкати, дзьоб.
3. У прикметникових суфіксах -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): український, ризький, козацький, товариський.
Примітка. У словах баский, боязкий, в'язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий і похідних словах м'який знак не пишеться.
4. Після н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: гарненький, калинонька, чепурнесенький, чистісінький, тонюсінький.
5. У дієслівних формах дійсного та наказового способу: читають, планують, сміються, вчаться, будь, будьте, здається.
6. Після м'якого л перед наступним приголосним: їдальня, більший, сільський, вільний, рибальство.
7. У буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, що походять із -льк-, -ньк-: Юльці, Юльчин (бо Юлька), доньці, доньчин (бо донька).
8. У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо: конферансьє, ательє, альянс, бульйон, мільйон, Ньютон.
9. У словах іншомовного походження після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): девальвація, асфальт, фільм, дельфін.
10. Відповідно до вимови в кінці слів: гавань, марганець, вексель, стиль. Але: бал, метал, рулон.
М'який знак не пишеться:
1. Після губних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, щ та задньоязикових г, к, х: степ, голуб, сім, любов, ніч, розкіш, змагаєшся.
2. Після букви р у кінці слова і складу: Харків, календар, лікар, чотирма, гіркий (але Горький).
3. Після букви н перед шиплячими ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): тонший, Уманщина, закінчення, селянський, громадянство.
4. Між двома однаковими буквами, що позначають м'які подовжені приголосні: знання, стаття, гілля, колосся.
5. Після м'яких приголосних (крім л) перед наступним м'яким приголосним: віконця, пісня, пізнє, майбутнє.
6. Після д, т, н перед суфіксами –ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Федченко, Степанчук, Гринчишин.
7. У буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, коли вони походять із -лк-, -нк-: Наталка – Наталці, Наталчин, спілка – спілці, спілчанський, Оленка – Оленці, Оленчин.
8. В українських іменах відповідно до вимови: Тетяна, Наталя, Омелян, Касян, Уляна.
9. Після ц у кінці слів – іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, палац, принц, шприц, Суец.
Уживання апострофа
Апостроф – це графічний знак, яким позначається роздільна вимова твердих приголосних та наступних /йотованих/ голосних я, ю, є, ї.
Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:
1. Після губних приголосних б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'ї, сім'я, здоров'я, торф'яний, зв'язати.
2. Після р у кінці складу: сузір'я, пір'їна, довір'я, матір'ю.
3. Після к у власних назвах: Лук’ян, Лук'яненко, Лук’янівна.
4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: об'єднання, перед'ювілейний, роз'яснити, дит'ясла.
5. У словах іншомовного походження апостроф ставиться після губних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, задньоязикових г, к, х, після р у кінці складу: комп'ютер, інтерв'ю, прем'єра, Х'юстон, Монтеск'є, Руж'є, кар'єра.
6. Після префіксів, що закінчуються на приголосний: ін'єкція, ад'ютант, суб'єкт, кон'юнктура.
7. Після скороченого артикля Д або частки О у прізвищах: Д'Арсонваль, О'Генрі.
Апостроф не ставиться:
1. Після губних б, п, в, м, ф, якщо перед ними є інший приголосний (крім р), який належить до кореня слова: Святослав, тьмяний, цвях.
2. Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку чи в середині складу: рясно, буряк, грядка, Рєпін.
3. Після губних б, п, в, м, ф та р перед буквосполученням йо: Соловйов, Муравйов, серйозний.
4. У словах іншомовного походження відповідно до вимови: бюро, купюра, пюре, бюджет, гравюра.
Отже, запам’ятайте: якщо перед губним стоїть будь-який приголосний (крім р), що входить до складу кореня, то апостроф не ставиться.