Тема 1. Поняття та система цивільного права

Методи цивільного права – це сукупність правових засобів і прийомів впливу на майнові та особисті немайнові відносини, які дістали відображення в цивільно-правових нормах.

Приватне право — це поєднання юридичної доктрини, правил і норм, що стосуються визначення статусу і захисту інтересів окремих осіб, які не є суб'єктами держави, не знаходяться між собою у відносинах влади — підпорядкування, рівноправно і вільно встановлюють свої права і обов'язки у відносинах, що виникають з їх ініціативи.

Принципи цивільного права — це основоположні ідеї, що або висловлені в законі, або випливають з нього, відповідно до яких здійснюється регулювання майнових та особистих немайнових відносин.

Публічне право – це сукупність правових інституцій, правил та норм, що є основою функціонування певним чином структурованої владно-організаційної системи, за допомогою якої шляхом використання імперативного методу досягається мета забезпечення публічного правопорядку і в кінцевому підсумку — реалізації та захисту прав людини.

Система цивільного права — це структура галузі права, яка характеризується внутрішньо узгодженою єдністю і одночасно диференціацією її елементів.

Функції цивільного права — це певні напрями впливу цивільно-правових норм, зумовлені змістом суспільних відносин (власності, товарно-грошових, особистих немайнових), що їх включено до предмета цивільно-правового регулювання.

Цивільне право – це сукупність концепції, ідей та правових норм, що встановлюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін підстави придбання та порядок реалізації й захисту прав та обов'язків фізичними і юридичними особами, а також соціальними утвореннями, що виступають, як суб'єкти немайнових та майнових (цивільних) відносин, з метою задоволення матеріальних і духовних потреб приватних осіб та захисту їх інтересів.

Тема 2. Цивільне законодавство України

Аналогія закону — рішення конкретної юридичної справи на основі правової норми, розрахованої не на даний, а на подібний випадок.

Аналогія права — це вирішення конкретної юридичної справи на основі загальних принципів права (справедливості, рівності перед законом та судом тощо).

Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу держави або безпосередньо народу, який регулює найбільш важливі і загальні суспільні відносини, виражає волю та інтереси більшості населення і має вищу юридичну силу щодо інших норма-тивно-правових актів.

Зви́чай — це основна форма регулювання поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування протягом тривалого часу серед людей і уособлювали собою підсумок історичного досвіду та зародки майбутнього.

Кодекс — кодифікований нормативно-правовий акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права.

Майнові відносини, тобто відносини, які виникають з при­воду належності, користування і переходу майна (законодавець визначає правомочності власника, регулює відносини, пов'язані з оплатною (купівля-продаж, міна) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування)

Нормативино-правовий акт – це письмовий юридичний документ компетентного державного органу, який містить загальнообов’язкові норми, які забезпечуються державою і спрямовані на врегулювання суспільних відносин.

Нормативно-правовий договір – це угода двох чи більше суб’єктів, спрямована на встановлення прав, обов’язків та відповідальності за невиконання даного договору.

Особисті немайнові відносини, тобто відносини, об'єктом яких є нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (честь, гідність, ділова репутація)

Підзаконні нормативно-правові акти – це акти, прийняті компетентними державними органами чи іншими, уповноваженими державою, суб’єктами на підставі закону, відповідно до нього і з метою його виконання (укази, постанови, розпорядження тощо).

Прецеде́нт (від лат. praecedens — той, що передує) — випадок або подія, що мала місце в минулому та є прикладом або підставою для аналогічних дій у сьогоденні. Правовий прецедент (від лат. від лат. praecedens — той, що попереду) — джерело права, що являє собою письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, якому надається державою формальна обов'язковість, і воно стає нормою, еталоном, зразком при розгляді всіх подібних справ у майбутньому. Правовим прецедентом вважається рішення суду чи адміністративного органу, винесене в аналогічній справі в межах аналогічного судочинства.

Прогалини у праві — це повна чи часткова відсутність у чинному законодавстві необхідних юридичних норм.

Цивільне законодавство — це сукупність нормативних актів, які регулюють цивільні відносини.