Материалы заочникам / ZKR3

Нанесення розмірів

На складальному кресленні проставляють такі розміри:

9габаритні розміри, що характеризують висоту, довжину і широту виробу або його найбільший діаметр. Якщо один з цих розмірів змінний внаслідок переміщення складових частин, то на кресленні вказують розміри в крайніх положеннях рухомих деталей;

9установчі і приєднувальні розміри, що визначають величину елементів, за якими виріб установлюють на, місце його монтажу або приєднують до іншого виробу, наприклад відстань між осями отворів у фланцях, розміри центрових кіл отворів тощо;

9експлуатаційні, або виробничі розміри, які характеризують граничні положення рухомих частин виробу, розміри під ключ, позначення різьби на приєднувальних штуцерах, модуль зубчастого колеса та ін.

Усі ці три типи розмірів належать до довідкових;

9розміри, за якими обробка повинна бути виконана під час складальної операції або після неї. Наприклад, розміри під штифти, якщо вони виконуються під час складання.

Восновному написі складального креслення проставляють позначення (що відрізняється від позначення специфікації шифром “СБ”), назву складальної одиниці, а під нею запис Складальне креслення і т. ін.

На рис. 9 показано складальне креслення штока, суміщене із специфікацією, на рис. 10 – складальне креслення вентиля.

2.ДЕТАЛЮВАННЯ КРЕСЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ВИГЛЯДУ

2.1. Завдання за темою

9 Одержати на кафедрі креслення загального вигляду (або складальне креслення) зі специфікацією, ознайомитися з його змістом.

9Виконати робочі креслення чотирьох-п’яти вказаних викладачем деталей, які входять у виріб, у тому числі корпусної деталі.

9Виконати аксонометричну проекцію з вирізом корпусної деталі.

2.2. Читання креслення загального вигляду

Під читанням креслення загального вигляду розуміють уявлення про призначення, конструкцію та принцип роботи виробу, вивчення форми і розмірів виробу та кожної його деталі, взаємного розташування і способів з’єднання деталей.

Можна рекомендувати наступну послідовність читання креслення загального вигляду.

−Знайомляться з основним написом і визначають найменування й приблизне призначення виробу, масштаб зображення, масу та ін. За описом, що додається до креслення, вивчають принцип дії виробу.

−Вивчають специфікацію і за нею визначають кількість та найменуван-

22

ня оригінальних деталей (для яких необхідно виготовити робочі креслення), а також стандартні деталі, що входять до складу виробу.

−Знайомляться з зображенням виробу в цілому, тобто виясняють, які вигляди, розрізи, перерізи й виносні елементи показано на кресленні, а також призначення кожного з них. Визначають положення січних площин, за допомогою яких виконано розрізи, і напрямки, за якими зроблено місцеві розрізи та додаткові вигляди.

−Вивчають нанесені на кресленні розміри.

−Послідовно виділяють і вивчають форму кожної деталі. Спочатку аналізують деталь на тому зображенні, де нанесений номер її позиції, потім знаходять її на решті зображень. Виявленню форми деталей сприяє те, що на всіх розрізах і перерізах напрямок та інтервал штриховки для тієї ж самої деталі однакові.

−З’ясовують способи з’єднання деталей між собою. Визначають, чи є з’єднання рухомим або нерухомим, та які деталі забезпечують це з’єднання, які елементи обмежують або фіксують переміщення деталей.

−Визначають послідовність складання й розкладання виробу.

−Кінцевою метою читання креслення є вияснення конструкції, принципу роботи і призначення виробу. В учбовому процесі центральне місце займає вивчення форм окремих деталей.

2.3. Деталювання креслення загального вигляду

Деталюванням називають процес виконання робочих креслень деталей за кресленням загального вигляду.

Деталювання – це не просто копіювання зображення деталей, а певна творча робота. Адже на робочому кресленні деталі необхідно мати не тільки зображення деталі, але й усі дані для її виготовлення та контролю, тобто розміри, позначення шорсткості поверхонь, марку матеріалу тощо.

Процес деталювання складається з таких етапів.

1.Знайти всі зображення деталі, для якої складається креслення.

2.Визначити її головне зображення, яке надає найбільш повну уяву про форму. Положення головного зображення деталі на робочому кресленні може не відповідати її розташуванню на головному зображенні креслення загального вигляду. Деталі, обмежені поверхнями обертання (вали, осі, штуцери, втулки, пробки, колеса і т п.), розміщують так, щоб їх осі займали на кресленні горизонтальне положення. Для деталей, які мають симетричну форму, оптимальним являється зображення в поєднанні виду та розрізу. Для деталей типу шківів, коліс, шестерень, головне зображення – повний фронтальний розріз. Деталі, які виготовляються за допомогою ливарного виробництва з наступною механічною обробкою, зображують так, щоб основну оброблену поверхню (як правило, привальну) було розміщено горизонтально. Взагалі, при виборі головного зображення рекомендується дотримуватись вимог, які викладено в розд. 1.6.

23

3.Визначити необхідну кількість зображень, котре повинно бути найменшим, але яке б забезпечувало повне уявлення про деталь. При виконанні креслення дуже важливо дотримуватись проекційного зв’язку між зображеннями; ширше використовувати місцеві види, половини симетричних зображень, необхідні перерізи та виносні елементи. Кількість та характер зображень деталі на робочому кресленні можуть не відповідати кількості та характеру зображень на кресленні загального вигляду.

4.Обрати масштаби основних, а також додаткових зображень залежно від складності та величини деталі згідно з ГОСТ 2.302-68.

5.З’ясувати найменший формат згідно з ГОСТ 2.301-68.

6.Виконати компонування формату А1. (рис. 11)

Питання про кількість зображень, їх зміст, взаємне положення, масш-

7.Починають креслення з нанесення осьових ліній. Далі тонкими лініями викреслюють контури деталі, виконують необхідні розрізи та перерізи, дотримуючись вимог ГОСТ 305-68, а також вимог, викладених у розд. 1.5, заштриховують їх. Після цього наносять виносні та розмірні лінії.

8.Визначають дійсні розміри елементів деталей. Особливу увагу треба звернути на збіжність номінальних розмірів спряжених поверхонь деталей.

9.Наносять позначення шорсткості поверхонь згідно ГОСТ 2.309-73, виходячи з технології виготовлення деталі та її призначення.

24

10.Наводять креслення і перевіряють його. На даний час широко розповсюджено в практиці машинні способи одержання копій (відбитків) креслень, виконаних конструктором олівцем. Тому при побудові креслення необхідно проводити чіткі лінії (ГОСТ 2.303-68), суворо видержувати їх тип; написи та цифри виконувати креслярським шрифтом (ГОСТ 2.304-81). Слід враховувати, що ГОСТ 2.111-68 та 3.116-79 дозволяють контролеру повертати розроблювачу конструкторську документацію без розгляду у випадку неохайного її виконання.

Далі заповнюють основний напис олівцем: вказують своє прізвище, найменування деталі, масштаб, марку матеріалу та його стандарт, знайдений у довіднику. У графі “Позначення” вказують літерно-цифрове позначення, яке має таку структуру:

ХХХХ. ХХ02 ХХ. ХХХ

Шифр спеціальності Шифр кафедри Номер групи Номер завдання

Номер виробу, вказаний в основному написі одержаного креслення загального вигляду

Номер деталі згідно зі специфікацією

У додатковій графі (над основним написом) записують найменування завдання: Деталювання. У графі “Підпис” ставлять власний підпис чорнилами.

При деталюванні слід враховувати деяку специфіку креслень загального вигляду та складальних креслень. На цих кресленнях допускається не вказувати дрібні конструктивні елементи (фаски, округлення, проточки нахили та ін.). Деякі деталі можуть бути зображені спрощено (кріпильні деталі, пружини), є умовності та спрощення в зображенні різьб (ГОСТ 2.315-68). При деталюванні усі ці умовності та спрощення повинні бути відновлені. У глухих різьбових отворах на робочих кресленнях слід вказувати різьбу з урахуванням запасу глибини свердління, величини недорізу (ГОСТ 10549-80), виконувати фаски на всіх різьбових елементах, тобто виконувати не спрощене, а конструктивне зображення.

Розглядаючи елементи деталей, що відносяться до різьбових, зубчастих, шліцьових з’єднань, необхідно пам’ятати про те, що деталь, яка має зовнішню різьбу, закриває на зображенні цього з’єднання внутрішню різьбу, шліци вала закривають шліци в отворі тощо. При виконанні робочих креслень деталей це слід враховувати.

На кресленнях загального вигляду є тільки деякі основні розміри. Їх треба переносити без змін на робочі креслення відповідних деталей. Певні елементи деталей мають стандартні розміри: це розміри прохідних або різьбових отворів під кріпильні деталі, розміри шпонкових пазів, канавки і т. п. Вони визначаютьсярозмірамиболтів, шпильок, шпонокіт. д., якінаданоуспецифікації.

25

Діаметри прохідних отворів під болти, гвинти, шпильки уточнюються за ГОСТ 11284-75 з урахуванням необхідного зазору між отвором і стержнем; фаски, глибини різьбових гнізд з урахуванням недорізу, форма та розміри проточок – за ГОСТ 10549-80. Розміри канавок, галтелей, центрових отворів та ін. беруться також з відповідних стандартів на ці елементи [4], [5].

Решта розмірів елементів деталей вимірюється на кресленні загального вигляду з урахуванням масштабу, що вказаний в основному написі. Виміряні розміри треба узгодити з ГОСТ 6636-69 “Нормальні лінійні розміри” та ГОСТ 8908-81 “Нормальні кути”.

ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

1.Специфікацію та ескізи деталей зшити в альбом. Зразок титульного аркуша надано на рис. 12. Додати складальне креслення, склавши його до формату А3.

2.Формат А1 (деталювання) скласти до формату А3, обов’язково вклавши в нього креслення загального вигляду, за яким виконувалось завдання.

Обидва завдання скласти в папку.

27

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя. Т. 1, 2. — М.: Машиностроение, 1999.

2.Врублевський І.Й., Римар О.М., Керницький І.С. Складальне креслення. Деталювання креслення загального вигляду Методичні вказівки.– Львів:

ЛПІ, 1991.

3.Левицкий В.С. Машиностроительное черчение. — М.: Высш. шк., 1988.

4.Михайленко В.Є. та ін. Інженерна та комп’ютерна графіка. – К.: Вища шк., 2000.

5.Самохвалов Я.А., Левицкий М.Я., Григораш В.Д. Справочник техникаконструктора. – К: Техника, 1978.

6.Стандарты ЕСКД.

28