Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
М сцев ф нанси--шпори.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
1.26 Mб
Скачать

136. Світовий дос­від на­дання бюджетних трансфертів місцевим органам влади.

Розв'язання проблем, пов'язаних із становленням в Україні системи трансфертів, потребує вивчення теперішнього зарубіжного досвіду їх використання.

Розглянемо окремі аспекти цього досвіду.

Трансферти — це узагальнюючий термін, яким у зарубіжних країнах називаються фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня, а також у зворотному напрямку.

За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується домінуюча частина доходів місцевих органів влади.

У зарубіжних країнах сформувалася розгалужена система трансфертів. Вони є інструментом проведення державної регіональної фінансової політики. За допомогою трансфертів здійснюється фінансове вирівнювання, фінансуються так звані агентські послуги (делеговані повноваження), забезпечуються послуги місцевої влади на рівні встановлених центральною владою мінімальних соціальних стандартів. Трансферти дозволяють компенсувати втрати окремих громад через додаткові витрати на послуги, якими користуються жителі інших територіальних колективів. Є трансферти, що надаються центральним урядом органам влади регіонального та місцевого рівня. € також трансферти, що надаються місцевій владі регіональними урядами.

За сучасних умов у багатьох країнах спостерігається тенденція спрощення системи трансфертів, зменшення чисельності їхніх видів. І це не випадково. В окремих країнах системи трансфертів були громіздкими, їхня чисельність сягала 100—400 видів. Йде процес заміщення спеціальних трансфертів загальними, тобто не обумовленими конкретною метою. Це стало вимогою Європейської хартії про місцеве самоврядування. Проблеми перебудови системи трансфертів активно дискутуються в країнах Західної Європи. Один з напрямків цих дискусій — пошук можливостей підвищення ефективності трансфертів, створення за їхньою допомогою економічних стимулів розвитку окремих територій. Інший напрямок, як уже зазначалося, — це пошуки можливостей спрощення системи трансфертів, значного збільшення частки незв'язаних трансфертів.

Але зарубіжний досвід не може бути механічно застосовано в Україні. Неперспективним є шлях створення широко розгалуженої системи трансфертів. В Україні

доцільно мати спрощену і зрозумілу їхню систему. Загалом можна зберегти поділ трансфертів на три їхні види — дотації, субсидії та субвенції.

137. Можливість застосування світового досвіду організації місцевих фінансів в Україні, з урахуванням її історичних, економічних та демографічних особливостей

Прагнення до побудови в нашій країні ефективної системи взаємовідносин між органами різних рівнів у бюджетній сфері і бажання уникнути економічно необгрунтованих, неправильних рішень спонукає до вивчення як позитивного, так і негативного світового досвіду організації місцевих фінансів. Будь-яка бюджетна система має бути зорієнтована на вирішення завдань з будівництва системи, яка б відповідала таким сновним вимогам: соціальна справедливість, економічнаефективність, політична стабільність. У різних країнах існують різноманітні умови, які впливають на побудову взаємовідносин різних рівнів влади в бюджетній сфері. Залежно від цих умов кожна краіна по-своєму вирішує питання побудови міжбюджетних відносин. У наш час у самому загальному вигляді можна виділити два типи моделей міжбюджетних відносин — децентралізований і кооперативний.

Децентралізовані моделі мають такі основні особливості: 1 - з трьох головних функцій державних органів влади й управління — макроекономічної стабілізації, перерозподілу національного доходу і виробництва державних товарів і послуг — перші дві найчастіше належать до сфери діяльності центрального уряду, а третя поділяєтеся між трьома рівнями влади, але вважається найважливішою в діяльності міс­цевої влади, що загалом відповідає оптимальній теоретичній моделі міжбюджетних відносин. 2 – Наділення повноваженнями з оподатковування різних рівнів влади відбувається відповідно до зазначеного розподілу функцій. Податковими джерелами центрального бюджету стають такі види податків, як прибуткові на фізичних і юридичних осіб, а також акцизне і митне оподатковування, тоді як місцеві бюджети задовольняються другорядними джерелами - податками на товари і

послуги, майно і земельні ділянки. 3 - визнається високий ступінь фінансової

нежності і самостійності регіональної влади. Це фактично може привести до відмови центрального уряду від контролю за бюджетною д-тю регіональних органів, байдужому ставленню до проблеми горизонтальних дисбалансів і регіональних бюджетних дефіци­тів, відсутності відповідальності щодо їх боргів. Фінансова незалежність і самостійність регіонів забезпечується наданням їм права спільного використання податкових баз. Однак спід зазначити, що найбільшого поширення у свггі набула не децентралізована, а

кооперативна модель бюджетного фе­дералізму. Для даної моделі характерні :

- порівняно більш широка участь регіональної влади в перерозподілі національного доходу і в макроекономічній стабілізації, що веде до тіснішого бюджетного співробітництва місцевих і центральних державних структур.

- підвищена роль місцевої влади в системі розподілу податкових доходів, у тому числі і національних, - активна політика горизонтального бюджетного вирівнювання, підвищена відповід-сть центру за стан місц. Держ. фінансів, рівень соціально-економічного розвитку територій, що веде до посилення контролю з боку центру і деякого обмеження смостійності місцевої впади