16.Внесок п. Норріс у сучасні компаративні дослідження

Піпа Норріс (1953 р.н.) – лектор з політичної компаративістик

и школи урядування імені Кенеді Гарвардського університету.

Директор програми демократичного урядування Програми

розвитку ООН (Democratic Governance Group at the United

Nations Development Programme). Важливі публікації:

Космополітичні комунікації: культурне різноманіття в

глобалізованому світі (2009) спільно з Р. Інглегартом.

Сакральне і секулярне: релігія і політика в світовому

масштабі (2004) спільно з Р. Інглегартом. Фенікс

демократії: політичний активізм у світовому масштабі

2002) Щоби демократія спрацювала (2001).

Її дослідження порівнює громадську думку і виборів,

демократичних інститутів і культури, гендерної політики,

і політичні зв'язки в багатьох країнах світу. Вона працювала

експертом-консультантом багатьох міжнародних

організацій, включаючи ООН, ЮНЕСКО, НДІ, Рада Європи,

Міжнародний IDEA, Світовий банк, Національний фонд за

демократію, і комісія Великобританії Виборча.

В статті “Соціальний капітал і громадянська участь у

47 державах”, яка скл. з 5 част. Норріс підкреслює

важливість громадянського суспільства та громадських

об'єднаннь, які життєво важливі для життєвої сили

демократії. Перша частина цієї статті розглядає й

узагальнює три центральні претензії щодо теорії Путнама.

В Частині II викладені концептуальні і методологічні проблеми

вимірювання тенденцій у соціальному капіталі з наявними

емпіричними даними. В Частині III розвивається Індекс

соціального капіталу, поєднуючи розподіл асоціативної

активності з соціальною довірою. У четвертій частині

цього індексу в оперативній діяльності він вимірюється

за допомогою дослідження World Values порівнявши

розподіл і розміри соціального капіталу в середині

1990-х в 47 країнах по всьому світу. Частина V використовує

індекс для вивчення наслідків соціального капіталу та його с

кладових частин соціально-економічного та демократичного

розвитку. В Дослідженні П. Норріс встановлює передбачувані

закономірності в розподілі соціального капіталу по всьому

світі, і давні культурні традиції та історична спадщина

допомагає пояснити, контрасти серед регіонів світу. Є два

основних компоненти в визначення Путнама соціального

капіталу - соціальниі мережі і соціальноа довіра.

17.Застосування шкали національної дистанції для

дослідження конфліктогенного потенціалу міжнаціональних

відносин

Шкала соціальної дистанції Богардуса дозволяє

вимірювати психологічну готовність до зближення або, навпаки,

до відторгнення людей іншої національності, незалежно від їхніх

особистісних якостей та особливостей. Відповідь респондента

на запитання про те, у якості кого він згоден допустити представників

іншої національності, дозволяє визначити соціальну дистанцію,

яку людина хотіла би зберегти між собою та даною етнічною групою.

Тож шкала Богардуса дозволяє виявити існуючу ієрархію етнічних груп,

яка відображена в масової свідомості. Аналіз даних, отриманих на

підставі адаптування шкали українським соціологом Н. Паніною, дозволяє

зафіксувати, що соціально-психологічний базис демократичного розвитку

на шляху до відкритого суспільства, виявився не настільки благополучним,

як це здавалося на перший погляд. Оскільки в Україні практично не

було серйозних міжнаціональних конфліктів (на відміну від багатьох

інших колишніх республік Радянського Союзу), можна було очікувати

на досить позитивну картину у психологічних інтенціях міжнаціональних

відносин. Втім результати дослідження продемонстрували, що, по-перше,

населення України характеризується значно меншим рівнем толерантності

відносно практично усіх національностей. По-друге, аналіз структури

національної дистанційованості засвідчив, що ставлення населення України

до представників різних національностей у 1992 році характеризувалося

орієнтацією на національно-державну відокремленість: лише українці,

росіяни, білоруси, діаспора та поляки за шкалою соціальної дистанції мали

показники, значення яких становило менше від 4 балів, що свідчить про

той чи інший ступінь толерантності. І нарешті, кореляційний аналіз показав,

що прояви нетолерантності (неприйнятності) стосовно будь-якої конкретної

національності є окремим випадком прояву загальної національної

ксенофобії (недовіра та підозріливість щодо усіх “чужих”).

Стосовно факторів, які впливають на характер міжетнічних стосунків в

етносоціології прийнято виділяти такі - історичні, соціальні, культурні,

психологічні (або їх виділяють як особові) і ситуативні, окремі вчені вважають

доцільним виділити ще і політичні чинники. Політичні чинники, що впливають

на міжетнічні стосунки, включають щонайменше три класи явищ: принципи

і форми державного устрою, характер політичного строю, тип державної

національної політики. Впливає на них і форма державного устрою:

унітарна держава або федеральна. Багато хто вважає федеральну державу

демократичним способом «вирішення національного питання». Що стосується

впливу політичного устрою, то, природні можливості культурного

плюралізму набагато ширше в демократичному цивільному суспільстві,

чим при тоталітарних або авторитарних режимах,що характеризуються

високим рівнем етнічної дискримінації.