22. Поняття, суть та особливості злочину міжнародного характеру.

ЗМХ - міжнародний стандарт протиправної поведінки. Це універсальне, однакове для обох сторін – держав правопорушення.

Моделі протиправної поведінки яка може бути підставою для взаємодії держав:

- Злочин скоєно на території однієї де-ви, а правопорушник переховується на тер іншої.

- Злочинну поведінку розпочато на території однієї де-ви, завершено – на тер іншої.

- Злочин вчинено на території однієї держави проти громадян іншої тощо.

В усіх випадках для належного покарання особи достатньо законодавства будь-якої з сторін. І державам залишається визначити, хто з них здійснить переслідування.

Суть ЗМХ розкривається через галузевий принцип подвійної криміналізації. Сторони розглядають поведінку фізичної особи в повному її обсязі як протиправну, заборонену і карану. Склад злочину в обох випадках співпадає. Також практично співпадає і санкція. Саме за наявності таких обставин буде співпадати і переслідування. Формування ЗМХ здійснюється шляхом встановлення єдиного переліку протиправних дій, єдиної універсальної термінології та наближення санкцій в національному законодавстві. Саме це забезпечує транснаціональний характер злочину і його універсальну протиправність.

Взаємодія держав у боротьбі з міжнародною злочинністю обумовлена поважанням державного суверенітету і наслідків, які випливають з нього. Це створює для держав певні зобов’язання. Насамперед, утримуватися від поведінки яка може нанести шкоду чи мати інші негативні наслідки для інтересів іншої держави. Поряд з цим, для забезпечення співробітництва держава ініціює взаємодію визначених державних органів з відповідними органами сусідніх держав для забезпечення співробітництва тощо.

ЗМХ є відповідним міжнародним стандартом: він одноманітно розуміється і тлумачиться різними державами, викликає однакову поведінку різних суб’єктів міжнародного права, має однакові правові наслідки на території різних країн тощо.

23. Правова природа злочину міжнародного характеру.

ЗМХ – це об’єкт міжнародного права, оскільки його існування зумовлює поведінку суб’єкта міжнародного права – взаємодію держав. Ця поведінка здійснюється в двох площинах: у взаємодії з іншими державами для забезпечення ефективності боротьби з міжнародною злочинністю та дотримання міжнародних зобов’язань в межах державної території щодо попередження та запобігання вчинення правопорушення. Боротьба здійснюється шляхом імплементації міжнародних стандартів, не залежно від джерела походження: універсальних, регіональних чи двосторонніх, у національне законодавство. Саме держава в особі інституцій, які виконують її прерогативи, визначає відповідний режим співробітництва, засоби та способи його дотримання. Співробітництво у переслідуванні особи складає основу для взаємодії держав.

Взаємодія держав у боротьбі з міжнародною злочинністю обумовлена поважанням державного суверенітету і наслідків, які випливають з нього. Це створює для держав певні зобов’язання. Насамперед, утримуватися від поведінки яка може нанести шкоду чи мати інші негативні наслідки для інтересів іншої держави. Поряд з цим, для забезпечення співробітництва держава ініціює взаємодію визначених державних органів з відповідними органами сусідніх держав для забезпечення співробітництва тощо.

З наведеного видно, що злочин міжнародного характеру є відповідним міжнародним стандартом: він одноманітно розуміється і тлумачиться різними державами, викликає однакову поведінку різних суб’єктів міжнародного права, має однакові правові наслідки на території різних країн тощо.