39. Особливості менеджменту на стадіях життєвого циклу інновацій.

Життєвий цикл інновації представляє собою сукупність взаємопов'язаних процесів та стадій створення нововведення. Життєвий цикл інновації визначається як проміжок часу від зародження ідеї до зняття з виробництва реалізованого на. її основі інноваційного продукту. Узагальнена схема життєвого циклу інновації представлена ​​на рис. ¹ 1.

Інновація в своєму життєвому циклі проходить ряд стадій, що включають:

• зародження, що супроводжується виконанням необхідного обсягу науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, розробкою і створенням дослідної партії нововведення;

• зростання (промислове освоєння з одночасним виходом продукту на ринок);

• зрілість (стадія серійного або масового виробництва і збільшення обсягу продажів);

• насичення ринку (максимальний обсяг виробництва і максимальний обсяг продажів);

• занепад (згортання виробництва і догляд продукту з ринку). 

Перша стадія - впровадження нововведення - є найбільш трудомісткою і складною. Саме тут великий обсяг витрат на освоєння виробництва і випуск дослідної партії нового товару. На першій стадії відтворюється і вдосконалюється технологія, відпрацьовується регламент виробничого процесу. І саме на даній стадії спостерігається високасобівартість продукції і не завантаженість потужностей.

Друга стадія - стадія промислового освоєння виробництва - характеризується повільним і розтягнутим у часі нарощуванням випуску продукції.

Третя стадія - стадія підйому - відрізняється швидким нарощуванням виробництва, значним збільшенням завантаження виробничих потужностей, отлаженностью технологічного процесу та організації виробництва.

Четверта стадія - стадія зрілості та стабілізації - характеризується стійкими темпами найбільших обсягів випуску "продукції і максимально можливої ​​завантаженням виробничих потужностей.

П'ята стадія - стадія в'янення або занепаду - пов'язана з падінням завантаження потужностей, згортанням виробництва даного товару і різким зменшенням товарних запасів аж до нуля.

40.Ключові аспекти оперативного менеджменту інновацій.

Інновац. стратегія - один напрям рушійної сили підпр-ва. Інновац. стратегія потребує реалізації. Для цього є оперативне упр-ня. До оперативного менеджменту інновацій належать:

довго-

середньо-

короткострокові плани для реалізації стратегії.

Головна задача оперативного менеджменту - швидке проходження інноваційного циклу (етапів дослідження, розробки, вир-ва, споживання). Задачі оперативн. менеджменту при реалізації інновац. проектів - безперервне відстеження пр-су реалізації інновацій. Це досягається:

1 строгим розподілом робіт на короткі періоди часу (тб планування робіт);

2 чіткою орг-цією збору та обробки ін-фції про хід реалізації проекту;

3 повсякденним ан-зом та володінням ситуацією в кожній ланці управління;

4 своєчасним прийняттям рішень;

5 орг-цією роботи із попередження порушенням в ході виконання реалізації проекту.

41. Основні критерії вибору організаційних структур управління інноваційною діяльністю.

Організаційна структура НДДКР— це сукупність наукових, конструкторських, проектних, технологічних та інформаційних підрозділів (лабораторій, відділів, секторів, груп), які здійснюють основну творчу діяльність, спрямовану на створення інтелектуального продукту — інновацій, а також виробничих, допоміжних і управлінських підрозділів, які забезпечують виконання планів НДДКР та реалізацію створених інновацій.

Одна з основних проблем управління інноваційною діяльністю у великих промислових фірмах полягає, з одного боку, в поєднанні рентабельного виробництва і поліпшення освоєння продукції, а з іншого — в активному проведенні НДДКР, підтримці науково-технічного наробку на перспективу, швидкому відновленні асортименту продукції, що випускається, і застосовуванні нових технологій.

Найважливіший критерій при виборі варіанта організаційної структури — мінімальна кількість ієрархічних рівнів, тобто організаційна структура має бути якомога плоскішою, що знижує витрати на управління, а прийняття рішень наближається до рівня, на якому виконується. Для успішної діяльності підрозділів НДДКР необхідна проста і досить гнучка організаційна структура, здатна реагувати на зміни середовища.