УДК 612.766 : 796 + 371.73 ББК 28.903.7 + 74.200.84 П-37

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищої школи. Лист МОН України №14/18.2-213 від 5.03.2001 р,

Рецензенти:

доктор педагогогічних наук, академік МАІ,

член-кореспондент Української АННП, професор О. С. Куц;

доктор біологічних наук, професор В. А. Романенко;

доктор медичних наук, професор О.С.Кучерук

П-37. Плахтій П.Д. Фізіологічні основи фізичного виховання школярів:

Навчальний посібник для студентів факультетів фізичного виховання педагогічних університетів та інститутів. – Кам’янець-Подільський: видавець М.І.Мошак (агентство "МЕДОБОРИ"), 2001. – 238 с.

Isbn 966-95910-0-7

В посібнику висвітлені основні теоретичні положення сучасної фізіологічної науки з питань фізіології м’язів, фізичного виховання та спорту. Особлива увага приділена характеристиці станів організму, що виникають при м’язовій діяльності, аналізу фізіологічних механізмів, що лежать в основі формування рухових навичок та розвитку рухових здібностей учнів.

Навчальний посібник адресований студентам, тренерам, методистам оздоровчих центрів, спортсменам, вчителям, усім тим, хто займається оздоровчим фізичним тренуванням. Представлені в посібнику ситуаційні задачі і матеріал для комп’ютерного контролю знань з окремих тем посібника рекомендуються студентам для підготовки до участі у внутрішньовузівських, всеукраїнських та міжнародних олімпіадах з фізіології людини.

УДК 612.766 : 796 + 371.73 ББК 28.903.7 + 74.200.84

Друкується згідно рішення Вченої ради

Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету,

протокол №1 від 1 лютого 2001 року

Isbn 966-95910-0-7

О. Плахтій П.Д., 2001

ВСТУП

На всіх етапах історичного розвитку суспільства, починаючи з первіснообщинного, людина повинна була бути винятково витривалою і сильною. Напружена фізична праця для первісної людини була визначальним фактором у її боротьбі за існування. Вона і обумовила відповідний розвиток інших функцій організму, підко­ривши їх головній функції – руху.

Здатність тварин до руху в просторі – основна умова їхнього пристосування до постійно змінних умов довкілля, – передумова підтримання постійності складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середо­вища. Стосовно людини, здатність до руху розглядається ширше. Рухаючись, людина активно впливає на на­вколишній світ, змінюючи його для своїх гомеостатичних потреб. При цьому рухова активність вже виступає не просто як засіб переміщення в просторі, що характерно для тварин, а як тонкий механізм реалізації усіх форм трудової і творчої (перетворюючої природу) діяльності.

Таким чином, рухова діяльність людини стала основою способу активного перетворення природи. Проте, активно перетворюючи довкілля для своїх досить часто егоїстичних потреб, людина час від часу допускає серйозні помилки. Забруднення води, повітря, харчових продуктів, порушення режиму праці і відпочинку (по­стійне недовідновлення з одного боку і гіподинамія з іншого), перезбудження нервової системи – усе це фак­тори, які призводять до зниження фізіологічної реактивності організму і зростання смертності від неінфекційних захворювань – хвороб цивілізації (порушення обміну речовин, інфаркти, інсульти, неврози, гіпертонії то­що). У виникненні цих захворювань значну роль відіграє гіподинамія, як фактор ризику. Тому фізичні вправи за даних умов є ефективним засобом оздоровлення.

Фізична робота завжди пов’язана з підвищенням енергетичних затрат і збільшенням засвоєння кисню. За­безпечення цих підвищених вимог призводить до стимулювання функції всіх органів і систем організму і, в першу чергу, серцево-судинної, дихальної, нервової та ендокринної. Таким чином, скорочення скелетних м’язів, спричинене виконанням фізичних вправ, є основним фактором активізації механізмів, спрямованих на збільшення обсягу функціональних резервів киснезабезпечуючих систем, отже – збереження і зміцнення здо­ров’я людини.

Знання будови тіла людини, закономірностей функціонування окремих його тканин, органів і систем, особливостей перебігу фізіологічних процесів життєдіяльності необхідні вчителю фізвиховання, тренеру, спортсмену, усім, хто займається оздоровчою фізкультурою і спортом для того, щоб якнайповніше оптимізувати процес фізичного вдосконалення з врахуванням завдань тренування й індивідуальних особливостей тих, хто займається фізичними вправами.

Систематичні заняття фізичною культурою є важливою запорукою нормального фізичного і духовного розвитку школярів, обов’язковою умовою виховання пріоритетних орієнтацій на здоров’я, мотиваційним сти­мулом до регулярних самостійних занять фізичними вправами.

РОЗДІЛ І