3.3.Міжнородна економічна інтеграція та її роль у світовій торгівлі.

Основною хар-кою сучасної світової торгівлі є те, що на СР активно відбуваються процеси лібералізації торгівлі і створення інтеграційних угруповань. До формування таких угруповань приводять об’єктивні економічні процеси, що розвиваються в регіонах. Наслідком таких процесів стає те, що, з одного боку, збільшуються ліберальні тенденції в торгівлі, а з іншого наростають протекціоністські тенденції між окремими угрупуваннями країн і країнами, що в ці угрупування не входять. Першим кроком до утворення торгівельних економічних блоків як правило стає створення зон вільної торгівлі. На їх основі створюються митні союзи, потім валютні, потім політичні союзи. В світі існує велика к-сть різноманітних економічних блоків. Але найбільшими є 9 наступних: ЄС (25 країн), Північно-Американська угода про вільну торгівлю (НАФТА), європейська асоціація вільної торгівлі (Іспанія, Норвегія, Швейцарія, Лінкінштейн), організація азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), МАРКОСУР ( Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай), пд.-африканський комітет розвитку (СААК), зах-африк. екон. Валютний союз (ЮЕМОА), пд.-азійська асоціація регіонального співробітництва (СААРК: Індія, Пакистан), антський пак (Перу, Еквадор). Групування країн в економічні блоки приводить до послаблення торгівельних режимів в межах цих блоків і до виникнення нових тенденцій між блоками та блоками і окремими країнами, що в ці блоки не входять. Крім того, в межах окремих блоків теж можуть виникати певні протиріччя в торгівельних стосунках між окремими країнами.

4.1. Роль держави(д) у міжнар. Торгівлі.

Держ. регул-ня може бути:

1.Однобічним, коли інструменти держ. рег-ня використ-ся урядом в однобічному порядку без узгодження та консолідації з торг. партнерами. Як правило, такі дії приводять до виникнення напруг у торг. стосунках між країнами(кр-нами) і до відповідних заходів.

2. Двобічним, коли заходи торгів. політики(п-ки) узгодж-ся між кр-нами, що є торгів. партнерами. Предметом узгодження може бути рівень мита, вимоги до стандартів, пакування, маркування пр-ції.

3. Багатобічним, коли торгів. п-ка узгодж-ся і рег-ся багатобічною угодою( це є д-сть інтеграційних угрупувань). В залежності від масштабів втручання у зовн. торгівлю, виділяють режим вільної торгівлі та режим протекціонізму. Вільна торгівля – це мінімальне втручання Д у зовн. торгівлю, що розвивається на осн. дії ринкових сил попиту і пропозиції. Протекціонізм – це держ. п-ка жорсткого захисту внутр. ринку на осн. використання тарифних і нетарифних інструментів.

Історично держ. рег-ня змінювалось по-різному між цими двома полюсами. В період становлення капіталістичного способу вир-ва інтересам буржуазії відповідала система протекціонізму, яка захищала провідні на той час кр-ни( Англію, Францію, Голандію). В період розвитку капіталістичних відносин найбільше поширення отримало вільне держ. рег-ня, що забезпечувало свободу конкуренції на зовн. і внутр. ринках. Після Друг. світ. війни міжнар. торгівлю хар-ла лібералізація в торг. стосунках. Цьому сприяла д-сть ГАТТ(СОТ). Внаслідок д-сті ГАТТ був значно скорочений рівень мита в світі. Якщо в 50рр. сер. рівень мита складав 40-50%, то сьогодні 3-5%. У сер. 70рр. відбулася зворотня тенденція у бік протекц. дій кр-ни на осн. використання нетариф. методів. Якщо на початку становлення капіталіст. вир-ва протекціонізм був спрямований на захист слабких галузей, то сьогодні протекц. засобами захищ-ся переважно сильні галузі. Суч. прот-зм звично концентр-ся у достатньо вузьких напрямах:с/г, текстильн. вир-ві, вир-ві сталі.

Існують наступ. форми прот-зму:

-селективний( вибірковий): спрямований проти окремих кр-н або окремих товарів;

-галузевий: захищає визначені галузі;

-колективний: використ-ся угрупуваннями кр-н проти тих кр-н, що в ці угрупування не входять;

-прихований: неє явищем. Базується на використанні певних методів внутр. ек. п-ки.

Суч. прот-зм більщ активно використовує нетариф. заходи( кількісні обмеження, квоти. ліценхії,техніч. стандарти, фін. субсидії). Нові форми держ. прот-зму вимагають більш актив. д-сті міжнар. орг-цій щодо контролю за застосуванням цих форм.

Існують 2 осн. правових джерела держ. рег-ня:

1.Нац. закон-тво, що встановлює режим експорту(Е) і імпорту(І);

2.Двобічні та багатобічні угоди, що має країна.

Інстр-нти держ. рег-ня поділяються на тариф. і нетарифні. Гол. завданням Д при здійсненні рег-ня є допомога експортерам, їх д-сті на зовн. ринках та захист внутр. ринку від іноземної конкуренції.

Методи держ. рег-ня можуть відрізнятися залежно від того, по відношенню до яких товарів вони застосовуються. Так, по відношенню до наукомістких товарів, тобто товарів, що мають наукову новизну, найчастіше використ-ся непрямі форми держ. підтримки на осн. фін-ня Д-вою наук. розробок. По відношенню до матеріаломістких товарів, тобто товарів великої вартості, Д-вою найчастіше використовується пряме фін=ня вир-ва.

Дуже часто кр-нами застос-ся засоби прямого фін-ня( субсидування)Е-ту. В осн. надання субсидій використ-ся по відношенню до с/г товарів. Міжнар. норми в цілому негативно ставляться до субсидування Е-ту( ці норми більш ліберальні по віднош. до експорт. кредитування та страхування. Д дуже часто страхує ризики комерц. фірм, що мають політ. або бізнесовий хар-р). Держ. допомога також здійсн-ся у вигл. підтримки приватних фірм з-за кордону: д-сть торгів представництв за кордоном в напрямках дослідження ринку, проведення рекламн. компаній, акцій, орг-ція виставок.