16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.

Споживчий кошик, який відповідає оптимальному вибору споживача, повинен забезпечувати найбільш привабливу комбінацію з доступних для споживання благ. Точка дотику бюджетної лінії з кривою байдужості, яка найбільш віддалена від початку координат, описує стан рівноваги споживача, його оптимальний вибір.

Рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.

Принцип раціональності вибору споживача – прагнення отримати максимум корисності від споживання благ за умов обмеженого бюджету і за інших незмінних умов. Тобто маючи обмежені кошти і прагнучи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, споживач розподіляє свій дохід так, щоб корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витрачена на те, чи інше благо, стала однаковою: MUx/Px=MUy/Py. Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалістського.

17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.

Рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.

Основне положення кардиналістів: “Корисність можна виміряти”(в ютілях/utily). Кожна наступна одиниця блага приносить споживачу все меншу та меншу корисність (задоволення). Потреби, які задовольняють блага, і спосіб їх задоволення мають суб’єктивну основу.

Умова рівноваги споживача в кардиналістській концепції – споживач при заданих цінах та бюджеті максимізую функцію корисності, якщо відношення граничної корисності блага до його ціни однакове для всіх благ та дорівнює граничній корисності грошей.

Максимум корисності споживача досягається за умови, якщо бюджет розподілено таким чином, що гранична корисність витрат однієї гривні однакова для кожного товару. Це і є умова рівноваги споживача в кардиналістській концепції. Принціип рівної граничної корисності є важливим принципом максимізації в мікроекономіці для аналізу поведінки споживача і виробника.

Отже, корисність споживача максимізується тоді, коли співвідношення граничних корисностей, яке дорівнює граничній нормі заміщення, відповідає співвідношенню цін. В такому положенні система може знаходитись тривалий час. Всі інші положення будуть повертати її до цього стану, а відтак цей стан є умовою довгострокової рівноваги в кардиналістській концепції. Таким чином, у точці оптимуму споживача відношення граничних корисностей дорівнює відношенню цін благ, що споживаються.

За умови наявності двох товарів споживач максимізує свою корисність, якщо одночасно виконуються дві умови: гранична норма заміщення для цих благ дорівнює відношенню їх цін і виділена для споживання сума коштів повністю витрачається. В такому разі ми завжди матимемо оптимальне рішення.

Якщо гранична норма заміщенню товарів значно більша за цінове їх співвідношення, то незначне зниження ціни на благо У не вплине на споживацький набір. Споживач, як іраніше купуватиме благо Х. Але якщо ціна на благо У зменшиться в значній мірі, споживач може змінити своє рішення щодо закупки тільки блага Х.