1

ЛЕКЦІЯ 01 – МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА

Анотація

Роль макроекономіки в житті суспільства. Головна суперечність суспільства. Матеріальні потреби людей та їх форми. Економічні ресурси та їх характеристика. Підвищення ефективності економічних ресурсів як спосіб підвищення рівня задоволення матеріальних потреб. Практична функція макроекономіки. Шляхи підвищення ефективності економіки.

Об’єкт і предмет макроекономіки. Економічна система як об’єкт макроекономіки. Суб’єкти економіки. Причинно-наслідковий механізм функціонування та розвитку національної економіки як предмет макроекономіки. Функції макроекономіки як науки.

Особливості методології макроекономіки. Загальнонаукові та специфічні методи пізнання причинно-наслідкового механізму функціонування та розвитку національної економіки. Агрегування в макроекономіці. Аналіз ex post та аналіз ex ante. Сутність графічних, аналітичних і табличних моделей. Ендогенні й екзогенні змінні. Запаси і потоки.

План:

1. Сутність та практична функція макроекономіки

2. Об’єкт і предмет макроекономіки

3. Методологія макроекономіки

Питання для самостійного ознайомлення:

1. Характеристика економічної системи як об’єкту макроекономіки.

2. Зародження і розвиток макроекономічних досліджень. Сучасні школи макроекономіки.

3. Особливості застосування загальнонаукових та специфічних методів аналізу при дослідженні макропроцесів.

4. Моделі кругового потоку ресурсів, продуктів і доходів у закритій та відкритій економіці.

1. Практична функція макроекономіки

Макроекономіка – це теоретична наука, що вивчає поведінку великих груп господарюючих суб’єктів і національної економіки в цілому з погляду ринкового механізму і державного регулювання.

Сутність поняття макроекономіка розкривається через проблематику, що досліджується у розрізі даної дисципліни, зокрема: економічне зростання і його темпи; економічний цикл і його причини; рівень зайнятості і проблема безробіття; загальний рівень цін і проблема інфляції; рівень процентної ставки і проблеми грошового обігу; стан державного бюджету, проблеми фінансування бюджетного дефіциту і державного боргу; стан платіжного балансу і проблеми валютного курсу; проблеми макроекономічної політики.

Зрозуміти роль макроекономіки в житті суспільства означає з’ясувати її практичну функцію. В її основі лежить фундаментальна суперечність суспільства: суперечність між матеріальними потребами людей та економічними ресурсами, які слугують засобами для задоволення цих потреб. Сутність цієї суперечності полягає у тому, що матеріальні потреби людей безмежні, а економічні ресурси, необхідні для їх задоволення, обмежені. Особливістю макроекономіки є те, що цю суперечність вона розглядає з позиції не окремих економічних суб’єктів, а економіки країни в цілому. Отже, щоб визначити роль макроекономіки в суспільному житті, слід попередньо з’ясувати зміст двох фундаментальних категорій: матеріальних потреб і економічних ресурсів.

Матеріальні потреби – це бажання людей щодо придбання і використання різних товарів і послуг, які приносять їм користь. Перелік товарів, необхідних людям, містить практично безмежний спектр матеріальних продуктів, які зазвичай поділяють на предмети першого вжитку (їжа, житло, одяг тощо) і предмети розкоші (парфуми, яхти, норкові шуби та ін.). Послуги задовольняють потреби людей так само, як і матеріальні продукти. Ремонт автомобіля, хірургічна операція, консультація юриста і т. ін. теж необхідні для життя сучасних людей.

Матеріальні потреби мають не лише окремі індивіди, а й підприємства та державні установи. Для функціонування підприємств потрібні виробничі будівлі і споруди, устаткування, транспортні засоби, комунікаційні системи та багато іншого, що дає їм змогу здійснювати певну виробничу діяльність. Урядові установи, призначені вирішуванні проблеми країни, повинні фінансувати будівництво автомагістраль, шкіл, лікарень, закупівлю військової техніки тощо.

Усі потреби в товарах і послугах ніколи неможливо задовольнити повністю, оскільки вони є безмежними. Суспільство постійно відчуває низку незадоволених матеріальних потреб. При цьому з перебігом часу ці потреби змінюються і примножуються, що кожного разу висуває перед суспільством нові вимоги щодо їх задоволення.

Рівень задоволення матеріальних потреб залежить від економічних ресурсів, якими володіє суспільство. Під економічними ресурсами розуміються всі природні, людські та вироблені людиною ресурси, що можуть використовуватися для виробництва товарів і послуг. Усі економічні ресурси поділяють на дві групи:

- матеріальні ресурси – земля (сировинні ресурси) і капітал;

- людські ресурси – праця і підприємницькі здібності.

Отже, в умовах обмеженості ресурсів і безмежності потреб зростання ефективності економіки є єдиним способом підвищення рівня задоволення матеріальних потреб. Звідси випливає практична функція макроекономіки. Вона полягає в тому, щоб продукувати такі знання, які здатні озброювати людей спроможністю підвищувати ефективність економіки і на цій основі досягати зростання рівня задоволення своїх матеріальних потреб.

Ефективність економіки – це відношення між її результатами і витратами. Результати функціонування економіки визначаються кількістю вироблених товарів і послуг, а витрати – кількістю ресурсів, використаних у процесі їх виробництва. Якщо кількість товарів і послуг зростає швидше, ніж кількість використаних ресурсів, то це є свідченням підвищення ефективності економіки. І навпаки.

Існує багато способів підвищення ефективності економіки. На макрорівні їх можна об’єднати за такими трьома напрямами:

- Забезпечення повної зайнятості ресурсів. Під повною зайнятістю розуміють використання всіх наявних для виробництва ресурсів. Тому для забезпечення повної зайнятості працездатне населення не повинно вимушено залишатися без роботи, не повинні простоювати машини та устаткування або не використовуватися землі с/г призначення. Неповна зайнятість ресурсів викликає певні втрати для економіки і знижує її ефективність. І навпаки, найбільша ефективність економіки досягається за умов забезпечення повної зайнятості.

- Оптимізація розподілу наявних ресурсів. Для максимізації рівня ефективності економіки обмежені ресурси мають бути розподілені пропорційно до структури матеріальних потреб. Це передбачає оптимізацію їх розподілу між виробництвом окремих видів продукції, а також між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів. У першому випадку найвища ефективність економіки забезпечується за умови досягнення рівноваги між попитом і пропозицією, яка унеможливлює виникнення перевиробництва одних товарів і послуг й недовиробництво інших. У другому випадку найвища ефективність економіки досягається за умов, якщо забезпечується раціональне співвідношення між поточними і перспективними потребами суспільства, тобто коли правильно вирішується альтернатива: «більше сьогодні і менше потім» або «менше сьогодні і більше потім».

- Підвищення продуктивності ресурсів. Співвідношення між результатами виробництва і витратами ресурсів залежить від продуктивності окремих видів ресурсів: продуктивності праці та продуктивності капіталу. Зростання продуктивності ресурсів зумовлює збільшення кількості вироблених товарів і послуг у розрахунку на одиницю відповідного ресурсу.

1.2 Об’єкт і предмет макроекономіки

З практичної функції макроекономіки випливає, що її об’єктом є економічна система – сукупність економічних суб’єктів країни, діяльність яких відбувається в умовах конкретно-історичних виробничих відносин.

До економічних суб’єктів країни належать:

• домашні господарства – власники виробничих факторів у ринковій економіці та споживачі кінцевої продукції суспільного виробництва. Їх сукупність формує споживчий сектор.

• підприємства – основні виробники благ у суспільстві. Залучаючи виробничі ресурси з інших секторів економіки, вони здійснюють процес виробництва й реалізації готової продукції (виробничий сектор).

• держава у змішаній економіці також виступає специфічним споживачем виробничих ресурсів і готових благ та водночас є виробником послуг колективного споживання (послуг освіти, охорони здоров’я, національної оборони, охорони правопорядку) (державний сектор).

• зовнішньоекономічний сектор (нерезиденти) – фізичні та юридичні особи інших країн, пов’язані з даною економікою зовнішньоекономічними, насамперед, експортно-імпортними зв’язками.

У залежності від рівня впливу окремих суб’єктів на економічну систему, їх поділяють на наступні види: ринкова економіка, командно-адміністративна економіка, змішана економіка.

Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування та розвитку національної економіки.

В якості універсальної науки макроекономіка виконує ряд важливих функцій: пізнавальну, аналітичну, прогностичну, практичну, виховну.

Пізнавальна функція полягає у поясненні закономірностей, принципів, процесів і явищ економічного життя та створенні відповідних об’єктів дослідження теоретичних моделей;

Аналітична функція, зміст якої полягає у аналізі економічних явищ і процесів;

Прогностична функція передбачає оцінку економічної кон’юнктури та визначенні перспектив економічного розвитку країни;

Практична (прикладна) функція полягає у визначенні мети і напрямів економічного зростання, рекомендацій для економічної поведінки суб'єктів економічної системи, пріоритетів і цілей економічної політики держави;

Виховна функція полягає у вихованні раціонального економічного мислення, визначенні правил ринкової економічної поведінки.

Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною. Позитивна макроекономіка має справу із фактами й уникає суб’єктивних оцінок. Її роль полягає в тому, щоб сформулювати наукові уявлення про фактичну поведінку економіки, тобто про те, як функціонує економіка. Водночас макроекономіка має справу із суб’єктивними думками людей стосовно того, якою повинна бути економіка або який захід слід застосовувати державі для підвищення їх ефективності. Макроекономіку, що виконує прикладну функцію, називають нормативною.

Позитивна макроекономіка вивчає те, що в дійсності існує, тоді як нормативна макроекономіка виражає суб’єктивні уявлення про те, що має бути і як цього досягти [5, с.23].

3. Методологія макроекономіки

Для виконання своїх функцій макроекономіка повинна спиратися на певні методи, які в сукупності складають її методологію.

Методологія макроекономіки ґрунтується на системі методів дослідження об’єкта. Метод – спосіб пізнання процесу, явища. Макроекономіка використовує як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження (табл. 1.2.1).

Таблиця 1.3.1 – Методи дослідження, що використовуються в макроекономіці

Загальнонаукові методи	Характеристика методу	Специфічні методи	Характеристика методу
Метод наукових абстракцій	Полягає в мисленнєвому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін предмета. За його допомогою формується ідеальний образ реальності.	Агрегування	Передбачає поєднання однорідних елементів у загальну сукупність - агрегат. (наприклад, доходи окремих суб’єктів економіки агрегуються (об’єднуються) в національний доход суспільства).
Метод аналізу та синтезу	Аналіз дає змогу розподілити об’єкт дослідження на складові частини (природні елементи об’єкта або його властивості та відношення). Синтез, навпаки, передбачає поєднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов’язані, являють собою єдність протилежностей.
Метод історичного та логічного аналізу	Дає можливість вивчення конкретних подій, які відбуваються у національній економіці; вони узагальнюються і типізуються, визначаються тенденції (логіка) їхнього розвитку; передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій.	Моделювання	Ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Дає можливість нехтувати несуттєвими, другорядними деталями і зосереджуватися на головних, принципових зв’язках, які спостерігаються в реальному житті.
Метод індукції та дедукції	Індукція являє собою умовивід від часткове до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому. Дедукція – це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини.

Продовження таблиці 1.3.1

Загальнонаукові методи	Характеристика методу	Специфічні методи	Характеристика методу
Метод аналогій	Дає змогу встановити відношення еквівалентності (відповідності, схожості) між двома системами, що розглядаються, за деякими ознаками.	Аналіз ex post та ex ante	Аналіз ex post (після події) - вивчення фактологічного матеріалу та визначення тенденцій розвитку об’єкта за статистичними даними. Аналіз ex ante (до події) - це моделювання макропроцесів, виявлення їх закономірностей та прогнозування можливого розвитку ситуації.
Метод порівнянь	Дозволяє формувати висновок про подібність чи відмінність об’єктів пізнання, виявити кількісні і якісні характеристики предметів, класифікувати, упорядкувати і оцінити їх. Використовують при вивченні сукупності однорідних об’єктів (предметів, явищ), що утворюють певний клас і мають істотні для зіставлення властивості (ознаки, параметри тощо).

Загальнонаукові методи мають універсальний характер і застосовуються подібно до того, як це здійснюється в політичній економії чи мікроекономіці.

Однак, методологічну унікальність макроекономіці надають спеціальні методи аналізу. За сферою охоплення вони не такі широкі, як загальнонаукові, проте макроекономічний аналіз за їх участю досягає значної глибини проникнення в сутність об’єкта.

Головним методом розкриття предмета макроекономіки, тобто причинно-наслідкового механізму функціонування економіки, є моделювання. Макроекономічні моделі - спрощені теоретичні обґрунтування залежностей між економічними показниками, що подаються за допомогою графіків, рівнянь, схем з використанням екзогенних та ендогенних змінних.

Ендогенні змінні – це чинники, поведінку яких потрібно пояснити в процесі побудови моделі. Екзогенні змінні – це чинники, поведінка яких визначається за межами даної моделі. У процесі моделювання з’ясовується, як екзогенні змінні впливають на ендогенні (рис. 1.3.1).