65

ЗМІСТ

Вступ		5
Розділ 1	Теоретичний аналіз проблеми дослідження	8
1.1.	Вікова психологія як наука	8
1.2.	Розвиток емоційної сфери немовляти	19
1.2.1.	Дослідження емоційної сфери немовляти у науковій літературі	19
1.2.2.	Особливості емоційної сфери немовляти	30
1.2.3.	Плач як показник психічного розвитку немовляти у перші місяці життя	39
1.3.	Роль дорослого у формування почуттів дитини	49
	Висновок до розділу 1	56
Розділ 2	Емпіричне дослідження
2.1.
2.2.
Висновок
Список використаної літератури
Додатки

ВСТУП

Непослідовність у проведенні соціально-економічних реформ призвела до появи серйозних соціальних проблем в нашій країні. Сталося зубожіння більшої частини населення, в першу чергу пенсіонерів; збільшилася чисельність громадян, які потребують соціальної підтримки, а також розширився спектр їхніх потреб у соціальних послугах. Постійне зростання у населенні частки літніх людей стає впливовою соціально-демографічною тенденцією практично всіх розвинених країн.

Склалося реальне протиріччя між об'єктивною потребою у зростанні обсягу соціальних послуг літнім громадянам та їх матеріальними можливостями, а також ресурсними обмеженнями держави у розвитку цієї системи. Сформувалася актуальна соціальна необхідність пошуку нових технологій соціальної підтримки даної соціально-демографічної групи, яка враховує, з одного боку, економічне становище літніх людей і ресурсні обмеження країни, а з іншого - гарантує реалізацію прав громадян похилого віку та основних свобод, що сприяють реалізації їх духовного потенціалу.

Прописною істиною для демократичних режимів є охорона прав найбільш вразливих соціальних верств, до яких належать літні люди. Реальним втіленням цих ідей в життя займаються люди однієї з найгуманніших професій, званої - «соціальна робота», а вони самі іменуються «соціальними працівниками».

Дослідженню різних аспектів цієї проблеми присвячені роботи Є.Ф. Холостової, Є.І. Єгорова, О.В. Молевич, Н.В Козлова, О.О. Краснової та ін.

Актуальність дипломної роботи обумовлена наступними обставинами:

- по-перше, зростанням у сучасних умовах ролі установ соціального обслуговування з організації соціальної підтримки людей похилого віку;

- по-друге, соціальний працівник - це людина, яка безпосередньо контактує з клієнтом, вона знає його проблеми і намагається йому допомогти;

- по-третє, необхідністю виявлення проблем літніх людей і знаходження найбільш ефективних способів щодо їх усунення.

Об'єктом дослідження є соціальне обслуговування громадян.

Предметом дослідження є - організація і зміст соціального обслуговування громадян літнього віку на прикладі структурного підрозділу територіального центру соціального обслуговування населення Комунарського району м. Запоріжжя.

Мета дослідження - виявити особливості організації і змісту соціального обслуговування громадян літнього віку з урахуванням районної специфіки.

Гіпотеза: ефективність організації і змісту соціального обслуговування громадян літнього віку залежить від взаємин літніх людей з працівниками соціальної служби.

Виходячи з мети, об'єкта і предмета дослідження, були поставлені наступні завдання:

1. теоретично проаналізувати вітчизняні та зарубіжні теоретичні джерела та обґрунтувати зміст соціальної роботи з людьми похилого віку;

2. зробити аналіз технологій соціального обслуговування, їх організацію та зміст в сучасній системі соціального обслуговування літніх громадян;

3. виявити ступінь ефективності соціальних послуг наданих громадянам похилого віку;

4. розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення технологій соціального обслуговування літніх громадян.

Наукова новизна роботи полягає в визначені основних контурів соціологічної концепції інституту соціального обслуговування громадян похилого віку в контексті ключових проблем його розвитку та функціонування; запропоновані методи визначення ефективності обслуговування літніх громадян.

Практичне значення роботи визначається тим, що проведений аналіз результативності діяльності соціальної роботи з особами літнього віку та практичні рекомендації щодо вдосконалення технологій соціального обслуговування літніх громадян в структурному підрозділі територіального центру соціального обслуговування населення Комунарського району м.Запоріжжя, дозволяють визначити шляхи вдосконалення соціальної роботи в даній установі.

Методологічну базу дослідження склали: теоретичний аналіз, аналіз документів, контент-аналіз, анкетування, статистична обробка отриманих даних за допомогою t – критерію Стьюдента.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Об'єктивні передумови та шляхи розвитку соціального захисту людей похилого віку.

1.1.1. Соціальна політика в Україні щодо літніх людей

Людей похилого віку кожним роком стає все більше і більше. Частина людей похилого та старечого віку в загальній чисельності населення України за останні роки значно зросла і сьогодні становить понад 20%. Вчені, які займаються проблемами народонаселення, стверджують, що цей процес у нашій країні триватиме ще не одне десятиліття.

Логіка розвитку ринкових відносин висуває на перший план соціальний захист людей, що перебувають за межами ринку і не мають можливості існування навіть на рівні мінімальних стандартів до життя.

Це відноситься до тих, хто з об'єктивних причин не бере участі у сфері виробництва і стоїть поза взаємопов'язаних моментів соціальної справедливості, актуальних для всіх історичних періодів:

- виробнича справедливість, яка містить пред'явлені до людини з боку суспільства вимоги необхідності корисної діяльності, і якій не можуть відповідати ті, хто залишився поза виробництва: люди похилого віку, діти, інваліди та ін;

- розподільної справедливості, яка передбачає відповідальність суспільства перед людиною цивілізованого громадянського суспільства[13,с.200].

Треба визнати, що спільні зусилля різних відомств дозволяють більш ефективно використовувати виділені державою кошти і досить успішно проводити в життя політику відносно літніх людей. Становище людей похилого віку в Україні та за кордоном регулюється міжнародними договорами та іншими актами.

Декларація ООН із проблем старіння (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 1991р., затверджена Резолюцією 47/5 від 16.10.92 р.) проголосила Принципи (основні стандарти) ООН щодо людей похилого віку, які рекомендовано включити у національні законодавства і забезпечити їх дотримання у стосунках з людьми похилого віку:

1) незалежність як сукупність певних умов (доступність продуктів харчування, води, житла, одягу та медичного обслуговування для людей похилого віку, яку гарантує рівень доходів останніх);

2) участь - передбачає активне залучення цієї вікової групи до суспільного (громадського) життя;

3) догляд, який можна гарантувати за умов: наявності догляду сім’ї та громади, до якої належить людина; доступності соціальних і правових послуг; забезпечення права і можливості користуватися послугами опікунських закладів, які гарантують захист і реабілітацію в гуманних і безпечних умовах; можливість користуватися основними правами і свободами людини (у тому числі, повага гідності, переконань, потреб і особистого життя, права щодо вирішення питання про догляд і якість життя в будь-якому із закладів, що надають житло, лікування чи догляд);

4) реалізація внутрішнього потенціалу;

5) гідність як можливість провадити достойне і безпечне життя, позбавлене будь-якої експлуатації, фізичного чи психологічного примусу, дискримінації [25, с.402].

Міжнародний (Віденський) план дій із проблем старіння (прийнятий Всесвітньою асамблеєю з проблем старіння, підтриманий Генеральною Асамблеєю ООН в Резолюції 37/51 від 03.12.82 р.). Основна його мета - досягнення законодавчих гарантій економічного і соціального забезпечення людей похилого віку. Планом передбачено рекомендації до розв’язання найбільш важливих проблем людей похилого віку: здоров’я та харчування; захист прав споживачів похилого віку; забезпечення їх житлом і відповідними умовами; сім’я; соціальне забезпечення; гарантія доходів і зайнятість; освіта.

Європейська соціальна хартія - включає норми, які регулюють становище старих людей в суспільстві та три категорії правил:

- стосується всіх людей без винятку;

- норми, що регулюють становище окремих категорій населення, до яких належать також особи похилого віку;

- правила, що безпосередньо стосуються старих людей (ст.23 Хартії “…кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. З цією метою старих людей повинні забезпечити адекватними ресурсами, які б дозволили їм провадити гідне життя і брати активну участь у публічному, соціальному, культурному житті”) [25,с.403].

Міжнародна стратегія дій із проблем старіння на 2002р. Розроблена з метою гарантування найстарішій віковій групі населення в усьому світі можливостей безпечного і достойного проживання, та продовження активної рівноправної участі в житті суспільства. Основні теми, відображені в документі: безпека життя; повноправна, ефективна участь у соціальному, економічному, політичному житті держави; реалізація творчого потенціалу; гарантування дотримання економічних, соціальних і культурних, громадянських і політичних прав людей похилого віку, включно з ліквідацією вікової, гендерної та будь-якої іншої форм дискримінації; надання медичної допомоги і підтримки [25,с.408].

Загальна декларація прав людини та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.Дотримання міжнародних норм щодо людей літнього віку в законодавстві України. Конституція України.

Положення “Про порядок організації надомного обслуговування одиноких пенсіонерів будинками-інтернатами” затверджене Міністерством соціального забезпечення УРСР від 17.10.1980 р.

Тимчасове положення про надомне обслуговування одиноких пенсіонерів (1985) [22].

Соціальне забезпечення людей похилого віку - система заходів, спрямованих на захист матеріального становища, надання грошової і матеріальної допомоги, зміцнення системи соціального обслуговування клієнтів (старих і немічних). Соціальне обслуговування включає сукупність соціальних послуг, які надають громадянам похилого віку або інвалідам вдома і у спеціалізованих державних закладах та структурах, що діють за підтримки органів місцевого самоврядування. Основні види соціальних послуг для клієнтів геронтологічної групи: соціально-побутові, соціально-медичні, соціально-економічні, соціально-правові, морально-психологічна підтримка.

Соціальний захист населення цієї особливої соціально-вікової групи повинен здійснюватися у трьох напрямах:

1) профілактика - збереження добробуту літньої людини за допомогою зменшення чи усунення чинників ризику, з метою запобігання її наступного переведення в установи соціального обслуговування стаціонарного типу;

2) підтримка як необхідна старим людям форма допомоги (для збереження максимально можливого рівня самостійності);

3) представництво і захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними (для надання їм необхідної допомоги).

Основні принципи діяльності у сфері соціального обслуговування людей похилого віку: надання державних гарантій; забезпечення рівних можливостей щодо отримання соціальних послуг і їхньої доступності; наступність усіх видів соціального обслуговування; орієнтування соціального обслуговування на індивідуальні потреби громадян; пріоритетність заходів із соціальної адаптації[47,с.46].

Моделі соціального обслуговування людей похилого віку:

1) соціальне обслуговування вдома;

2) напівстаціонарне обслуговування у відділеннях денного (нічного) перебування закладів соціального обслуговування;

3) стаціонарне соціальне обслуговування в будинках-інтернатах, пансіонатах;

4) соціально-консультативна допомога;

5) надання житлової площі в спеціалізованих будинках для старих, як одиноких (самотніх) людей, так і подружніх пар;

6) невідкладна (негайна) соціальна допомога;

7) адресний соціальний захист;

8) центри соціального обслуговування та реабілітації інвалідів і старих;

9) кімнати медико-соціальної допомоги за місцем проживання тощо.

Держава забезпечує право на отримання гарантованих законодавством встановлених розмірів пенсій, допомоги, певних видів натурального забезпечення, а також послуг і пільг (у відповідності до закону про соціальні послуги). Питання додаткового підвищення рівня забезпечення та розширення можливостей обслуговування вирішують на місцях, виходячи з перспектив і умов регіону. Тому такі форми організації соціальної роботи як соціальне обслуговування вдома, напівстаціонарне обслуговування у відділеннях денного (нічного) перебування, стаціонарне соціальне обслуговування в стаціонарних закладах соціального обслуговування (будинках-інтернатах, пансіонатах тощо), термінове соціальне обслуговування для надання невідкладної допомоги одноразового характеру чи соціально-консультативна допомога (спрямована на адаптацію громадян похилого віку, розвиток їхньої орієнтації на власні сили), - можуть мати більше чи менше застосування в різних обласних, районних центрах чи ж інших населених пунктах України[25,с.408].

Соціальний захист людей похилого віку в Україні забезпечується мережею закладів: Міністерство праці та соціальної політики; Пенсійний фонд; управління, комісії, комітети соціального захисту населення місцевих Рад і держадміністрацій; територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян та відділення соціальної допомоги вдома; установи, заклади і підприємства сфери управління Міністерства праці та соціальної політики, які здійснюють соціальний захист людей похилого Віку, інвалідів, ветеранів війни і праці (будинки-інтернати, санаторії та пансіонати, підприємства Українського протезного концерну “Укрпротез”, науково-дослідні інститути, які вивчають проблеми старіння, служби медико-трудової експертизи, різноманітні недержавні фонди, товариства, організації).

Засоби формування соціальної політики щодо ключових напрямів соціальної роботи з людьми літнього і похилого віку: селекція - пошук і відбір найважливіших елементів життєдіяльності літньої людини, які були втрачені нею з віком, тобто погодження між індивідуальними потребами людини і реальністю, що дозволить відчувати задоволення і контролювати своє повсякденне життя; оптимізація - виявлення (при сприянні кваліфікованих соціальних працівників) людьми похилого віку нових резервів і можливостей для оптимізування свого життя; компенсація - створення додаткових джерел заміщення вікових обмежень в адаптації з використанням нових сучасних мнемонічних технік і технологій, які покращують пам’ять, компенсують втрати слуху тощо.

Отже, в нашій країні склалася і функціонує досить працездатна система соціального обслуговування літніх громадян. Але разом з тим в її організації та діяльності існує ряд важливих проблем: брак фінансових коштів, недостатнє нормативно-правове та науково-методичне забезпечення, відсутність державних стандартів у сфері соціального обслуговування, незабезпеченість зайнятих відповідною діяльністю установ достатньою кількістю кваліфікованих кадрів. Потреби багатьох літніх громадян у соціальному обслуговуванні далеко не завжди задовольняються належним чином