1.3.Концепція соціально-географічного та демографічного картографування

Базуються на тих напрямках картографічного відображення населення, які притаманні соціальній генографії та демографії, та на відповідних комплексах статистичних показників.

Соціально-географічна концепція стосується найзагальнішого рівня аналізу стану генофонду населення за його кількістю, складом та розміщенням, загалом та різних його груп.

Демографічна концепція полягає у відображенні демографічних показників, за

співвідношенням яких можна визначати позитивні чи негативні риси стану генофонду та тенденції його зміни, зокрема депопуляційні процеси, які становлять загрозу стану генофонду. Особливо у нинішні часи з нестабільністю можливостей життєдіяльності різних верств населення, нестійкістю шлюбів чи їх бездітністю ця загроза обертається втратами генофонду населення внаслідок обриву родоводів (ланцюгів „предки-нащадки”).

Слід зазначити, що у комплексі статистичних даних про населення, які щорічно

вміщуються до „Статистичних щорічників України”, приділяється увага не лише

загальним його характеристикам, негативним процесам і явищам, а й заходам держави щодо покращання рівня життя людей, які можна розглядати як опосередковане забезпечення захисту стану генофонду населення України.

1.4. Медико-географічна концепція

Обіймає у значній мірі картографування захворюваності населення та організації охорони його здоров’я. Захворюваність населення загалом становить загрозу стану його генофонду: хворобливі предки – це передумова послаблення здоров’я їх нащадків. Різні класи хвороб по різному, але також негативно впливають на стан генофонду населення. Вилучення з усього їх комплексу тих, що зумовлені порушенням генокодів у людей, є одним з найголовніших напрямків картографічних досліджень, а також картографування профілактичних заходів щодо

таких порушень генофонду.

1.5. Концепція медико-екологічного картографування

Медико-екологічне картографування – це порівняно новий інтегральний напрямок у тематичній картографії. Він належить за об’єктом до медичної географії, яка вивчає поряд з проблемами поширення хвороб, захворюваності населення тощо взаємозв’язок різних популяцій людей з навколишнім середовищем, а за аспектами та методами дослідження - до еколого-географічного картографування.

Багато чинників, що діють на стан генофонду, є складовими навколишнього

середовища. Шляхи та засоби захисту генофонду також знаходяться поза населенням, як системою, й належать до господарських сфер (служб охорони здоров’я) та інших. Тому об’єкт дослідження розглядається в медико-екологічному аспекті, який поряд з демографічним є одним з основних напрямків у картографуванні стану генофонду населення.

Найперше ми проаналізували загальнонаукове „ дерево цілей ” екологічних

досліджень, як основу для визначення рівнів (етапів) картографічних досліджень. На первинному (вихідному) рівні як об’єкт екологічного картографування ми розглядаємо підсистему “ класи живих організмів, (зокрема, клас людей, хоча біологічно він охоплює лише один з видів живих організмів) – навколишнє середовище, що їх оточує ”.

Початковим цілям загальнонаукового “ дерева ” досліджень відповідають цілі вивчення природного стану взаємодіючих елементів системи і чинників, які їх змінюють.

Геоінформаційним рівням створення бази даних для обробки інформації і

картографування відповідають завдання організації екологічного моніторингу стану здоров’я людей, в тому числі, генетичного моніторингу і середовища, а також

картографічної обробки накопиченої інформації. Над геоінформаційним рівнем на “ дереві цілей ” знаходиться оціночний. Для компонентної оцінки взаємодії населення з навколишнім середовищем необхідним є вибір оціночних критеріїв, що потребує виділення порогових ситуацій типу: конкретні параметри будь-якої властивості окремого компонента середовища і відповідна реакція організму людини (погіршення самопочуття здорової людини, стану хворої людини до кризового і виникнення захворювання, загроза життю і інші категорії або класи небезпеки). Аналогічно потрібним є визначення параметрів всіх компонентів середовища, які сприятливо діють на здоров’я людини. Слід зауважити, що розробка системи оціночних критеріїв дії навколишнього середовища на здоров’я людей є умовою побудови відповідних оціночних карт.

На основі карт, які узагальнюють вихідну інформацію про здоров’я людей і стан компонентів навколишнього середовища, а також компонентних оціночних карт створюються карти більш високого рівня оцінки. До них віднесено карти медико- і еколого-географічної ситуації (чинників, які змінюють ситуацію) і комплексів регіональних медико-екологічних проблем. Такі карти є основою побудови карт гостроти медико-екологічних ситуацій, за якими можна виконувати регіональний аналіз з метою встановлення черговості проведення комплексів практичних заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища і попередження несприятливих його впливів на людей. В результаті аналізу карт комплексних екологічних оцінок створюються карти рекомендацій з регулювання взаємовідносин людей і середовища. Такі карти служать науковим обґрунтуванням для прийняття конкретних організаційних чи господарських рішень органами охорони здоров’я, муніципальними або відомчими (сільськогосподарськими, лісо- і водогосподарськими). Розглянута модель придатна для логічного обґрунтування

структури будь-якого картографічного твору медико-екологічного змісту, а також атласу стану генофонду населення.