12.Сутність та відмітні ознаки прямих іноземних інвестицій

ПІІ-це різновид іноземних інвестицій, призначених для вир-цтва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій. ПІІ охоплюють усі види інвестування—придбання нових акцій, просте кредитування, аби тільки інвестуюча фірма мала понад 10% акцій зарубіжної фірми.

Характерною рисою ПІІ можна вважати і переважання рівня продажів продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПІІ, над продажами вітчизняної продукції у вигляді товарного експорту.

Власність інвестора та його контроль над зарубіжним підприємством котре стає частиною організаційної структури ТНК—головна відмінність ПІІ від інших видів інвестування. Інакше кажучи, філія має не тільки фінансові зобов'язання перед материнською компанією, вона стає частиною тієї ж організаційної структури ТНК. Друга відмінна риса полягає в тому, що ПЗІ в свою чергу сприяють розширенню діяльності ТНК.

Приймаючі країни: Позитивний вплив 1. Накопичення капіталу.2. Підвищення технологічних і управлінських знань.3. Регіональний та галузевий розвиток.4. Внутрішня конкуренція і розвиток підприємництва.5. Збільшення платіжного балансу.6. Створення робочих місць. Негативний вплив.1.Індустріальне панування.2. технологічна залежність від інвестуючої країни. 3.Порушення економічних планів.4. Культурні зміни.5. Втручання ТНК в діяльність уряду приймаючої країни.

Наслідки ПЗІ для інвестуючої країни.1.Зарубіжні прямі інвестиції  означають збільшення ВНП інвестуючої країни за рахунок прибутків і відрахувань від філій. 2. У багатьох випадках, внутрішньофірмові трансфери створюють додаткові експортні можливості. 3.Багато країн сприяють ПЗІ, розглядаючи їх як засіб, стимулюючий зростання, розширення експортних ринків і служить іншим цілям, включаючи політичні.4. Головний негативний момент стосується зайнятості. Багато організацій вказують не тільки на відкриту втрату роботи, але також на вплив на імпорт і експорт.

13. Міжнародний кредит.

Міжнародне кредитування та запозичення – це рух позичкового капіталу за національними кордонами між суб'єктами міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотка.

Ефективність кредиту досягається за умови:

вільного переміщення капіталу;

стабільності й передбачуваності розвитку світової економіки;

виконання позичальниками своїх зобов'язань, повної оплати боргів Головною формою міжнародного довгострокового кредитування є міжнародні позики. Вони поділяються на приватні, урядові та кредити міжнародних та регіональних організацій.

Приватні позики надають із своїх ресурсів великі комерційні банки.

Урядові позики надаються урядовими кредитними установами. Держава несе усі витрати, що пов’язані із наданням позики, на неї перекладаються збитки у випадку непогашення боргу.

Кредити міжнародних організацій надаються переважно через Міжнародний валютний фонд, структури Світового банку, МБРР, та ін. кредитно-фінансові інституції.

Міжнародні займи за своїм призначенням поділяються на:

виробничі кредити, які призначені для розвитку економіки країни і спрямовуються у промисловість, на транспорт, у сільське господарс.

невиробничі кредити, які спрямовуються на утримання державного апарату, армії, виплату відсотків по зовнішнім боргам

Рух короткострокового позичкового капіталу виступає у таких формах, як:а)комерційний та банківський кредит і б)поточні рахунки

Комерційний (фірмовий) кредит широко використовується у зовнішній торгівлі і надається експортером однієї країни імпортеру іншої країни у вигляді відстрочки платежу. При комерційному кредиті позикова операція поєднується з купівлею-продажем товару, а рух позичкового капіталу – з рухом товарного капіталу.

Банківське короткострокове кредитування–це надання коштів у

грошово-валютній формі під заставу товарів, векселів.

14. Міжнародна заборгованість.

Зовнішній борг - це сума фінансових зобов’язань країни перед

іноземними кредиторами по непогашеним зовнішнім позикам і невиплаченим по ним відсоткам.

Основними причинами виникнення зовнішнього боргу є:

- хронічний дефіцит державного бюджету;

- перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання доходів;

- розширення економічної функції держави;

- циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі та тривалі;

- залучення коштів нерезидентів з метою підтримки  стабільності національної валюти;

  скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

Реструктуризація боргу–це переоформлення боргових зобов`язань, по яких настав або прострочено строк платежу. У це поняття входять:

1. Реструктуризація боргу по лінії Паризького і Лондонського клубів. Вона найбільш значуща для державних боргів і відбувається за загальною угодою країн-кредиторів.

2. Реструктуризація боргу комерційними банками. Найбільш популярним заходом реорганізації боргу для комерційних банків-кредиторів став прийнятий у 1989 р. План Бреді. Згідно з цим планом банки йдуть на реорганізацію деякої частини боргу країни, що розвивається (як правило, це — зниження відсоткових виплат), лише в тому випадку, якщо її уряд здійснюватиме більш радикальну програму макроекономічних і структурних перетворень.

До реструктуризації боргу також включаються:

1. Конверсія боргу в активи.

2. Зворотний викуп боргових зобов'язань (buy-back).

3. Конверсія боргу в облігації.

4. Списання всього боргу або його частини.