51. Поняття про соціально-економічну формацію

Суспі́льно-економі́чна форма́ція — одне з базових понять соціальної філософії марксизму, історичний тип суспільства, цілісний «соціальний організм», що базується на певному способі виробництва. Одна із основних категорій історичного матеріалізму.Сам термін «формація» був запозичений з геології і введений в суспільні науки Марксом. У геології під формацією розуміється спосіб утворення гірської породи.

Поняття «суспільно-економічна формація» обґрунтовує положення про те, що кожний ступінь розвитку суспільства характеризується особливостями, які зумовлені способом виробництва й відрізняють його від інших ступенів.

Для iсторико-фiлософського вивчення процесу розвитку сус¬пiльства К. Марксом була введена така важлива категорiя, як су¬сniльно-економiчна формацiя (СЕФ). Вона виражае тип суспiльс¬твa, що характеризується своїм способом виробництва i вiдповiдними йому виробничими вiдносинами. Суспiльству вiдомi такі типи формацiй: первiсний i рабовласницький лад, феодалiзм, капіталізм, комунiзм (перша стадiя – соцiалiзм), постiндустрiальнi країни i посткомунiстичний лад (головним чином для країн СНД). Основними структурними елементами СЕФ є базис та над¬будова, а також надбазовi та надбудовнi елементи – нацiя, мова,культура, побут, сiм’я та iн.

Базисом називається сукупнiсть ycix виробничих вiдносин, що складаються в суспiльствi. Можна дотримуватися й iншого ви¬значення: базис є сукупнiсть наявних у суспiльствi економiчних укладiв. Надбудова – це вiдображення базисних вiдносин в iдеалiзованiй формi. Вона існує для захисту базису i складається з трьох елементів:

1. Сукупностi iдей, теорiй;

2. Наявностi вiдповiдних iнститутiв та органiзацiй, якi культи¬вують цi iдеї,тeopiї (центральною серед них є держава);

3. Наявностi iдеологiчної спрямованостi – забезпечення функ¬цiонування панiвного ладу. Мiж базисом та надбудовою існує дiалектичний зв’язок, в якому провiдне мiсцепосiдає базис. Для правильного розумiння життєдiяльностi суспiльства велике значення має його соцiальна структура. Це сукупнiсть соцiальних спiльностей, класiв, нацiй, соцiальних груп, прошаркiв тощо. Кожна з цих спiльностей має свої об’єктивнi й суб’єктивнi чинники утворення та функціонування.

52. Теорія постіндустріального та інформаційного суспільства

Теорія постіндустріального суспільства — комплексна, системна концепція суспільствознавства, вона не належить до певної науки, наприклад, економічної, філософської, соціологічної, політологічної. Це результат взаємодії та розвитку багатьох наук — економічних, філософських, соціологічних і політологічних. Таким чином, маємо справу з міждисциплінарною глобальною теорією. Саме вона визначила стадії цивілізаційного прогресу, встановила закономірні історичні ступені руху людства до вершин цивілізації.

Термін "постіндустріальне суспільство" виник на початку XX ст., але не давав визначення нового етапу суспільно-економічного розвитку. Це поняття використовувалося як протиставлення індустріальному суспільству з його суперечностями і конфліктами. Різноманітні дослідження поступово наповнюють його змістом, який відображає реалії сучасного життя.

Постіндустріальне суспільство — організм, в якому телекомунікації та комп'ютери відіграють визначальну роль у виробництві й обміні інформацією та знаннями.

На сьогодні розрізняють два підходи до розв'язання проблеми формування теорії постіндустріального суспільства.

Одні дослідники зважають на те, що технологічна організація суспільства є вихідним положенням, з якого і слід починати вивчення теорії постіндустріального суспільства. Вони вважають, що в епоху Просвітництва створили підґрунтя, яке сприяло промисловому перевороту, перетворенню технології у визначальну ознаку цивілізаційного прогресу.

Інформаційне суспільство— теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання. Характерними рисами теоретичного інформаційного суспільства, є:

• Збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

• Зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;

• Зростання інформатизації та ролі інформаційних технологій в суспільних та господарських відносинах;

• Створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

Вважають, що в «інформаційному суспільстві» створення, розповсюдження, використання, узагальнення і маніпулювання інформацією становить значну частину економічної, політичної та культурної діяльності. Економіка знань стає економічною копією цієї діяльності, оскільки добробут суспільства створюється через експлуатацію знань або розуміння суті речей та процесів.

Люди які мають засоби і можливості для участі в такому суспільстві отримують певні додаткові вигоди, порівняно з тими, хто таких можливостей або засобів не має. «Інформаційне суспільство» вважають наступником «індустріального суспільства».

Оскільки сучасні інформаційно-комунікаційні технології працюють з інформацією в дискретній, цифровій формі, то часто для позначення «інформаційного суспільства» використовують синонімічний термін «цифрове суспільство», а різницю між членами в можливостях і засобах участі в такому суспільстві позначають як «цифровий розрив».

Визначено велику кількість ознак, які можуть характеризувати настання «інформаційного суспільства»[6]. Ознаки нових швидких змін у суспільстві можуть мати технологічний, економічний, праце-орієнтований, просторовий, культурний або комбінований характер.