2.Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Гетьман п. Скоропадський.

З 29 на 30 квітня 1918 р. відбувся державний переворот: УЦР й уряд було розпущено, владу захопив Павло Скоропадський (1873-1945)Був обраний почесним отаманом Вільного козацтва України. П. Скоропадський спирався на консервативні політичні кола, великих землевласників , військових й окупаційні австро-німецькі війська.Політика державної розбудови почалася зі зміни назви держави: УНР було перейменовано на Українську Державу. Міністрів було звільнено. Центральну Раду розпущено. Державний лад повинен був затвердити новий парламент - сейм. Гетьманові належала законодавча й виконавча влада, він же призначав Генерального суддю. Було організовано гетьманську варту (поліцію). Політика уряду стосовно робітників виявилася невдалою. Власники підприємств одержали право збільшувати робочий день до 12 годин, знижувати й нерегулярно видавати зарплатню, не виконувати умов трудових договорів, проводити локаути. Функції профспілок обмежувалися, страйки заборонялися. Збут товарів за кордон збагачував промисловців і торговців. Було відновлено роботу залізниць.Фінансова реформа була спрямована на введення гривні й розміщення українських капіталів у німецьких банках.Метою військової реформи було створення національної армії з 300 тис. чоловік і реформування військових частин Запорізької та Сердюцької дивізій, полку січових стрільців.Національна політика гетьмана почалася з прийняття законів про поширення громадянських прав на всіх, хто на той момент проживав в Україні, за умови прийняття клятви на вірність Українській Державі. Православна віра проголошувалася державною. Було прийнято закон про обов'язкове вивчення української мови, історії та географії України. Почався процес масового відкриття українських шкіл; у Києві та Кам'янці-Подільському відкрилися українські університети. Гетьман затвердив іменні стипендії для бідних учнів гімназій. Відкрилися Українська Академія наук, Національна бібліотека. Національний архів. Національна галерея мистецтв. Національний театр, історичний музей.Зовнішня політика була спрямована на підтримку дипломатичних відносин із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією..В умовах державно-політичної кризи 14 листопада 1918 р. гетьман проголосив федерацію з небільшовицькою Росією, що остаточно скомпрометувало його уряд.

3.Радянізація західних областей України. Насильницька колективізація. Масові репресії. Операція “Вісла”. Боротьба оун-упа.

Збройна боротьба ОУН-УПА в 1941 – 1944 рр.

Метою боротьби організації українських націоналістів стало відновлення незалежності України. Напередодні війни вона розкололася на дві ворогуючі між собою частини — ОУН-Б на чолі з С.Бандерою і ОУН-М, яку очолював А.Мельник. Мельниківці вели тісну співпрацю з Німеччиною в надії на рішення Гітлера про надання незалежності Україні (створення поліції з метою контролю захоплених фашистами українських територій). Бандерівці припинили тісну співпрацю з німцями після негативної реакції Гітлера на проголошення у Львові незалежності України(30 червня 1941 р.)

Спочатку ОУН намагалась боротися проти радянських військ за допомогою нацистів, але ті виступили проти ОУН через національні ідеї організації та її прагнення створити незалежну Україну. 14 жовтня 1942 р. ОУН створила військову організацію - Українську повстанську армію (УПА), яку очолив Р. Шухевич (Тарас Чупринка). УПА була найбільш організованим військовим об'єднанням українського націоналістичного руху. Радянізація викликала опір ОУН-УПА, основними етапами якого були:

1945-1946 – відкрите протистояння було здійснено більше 2 тис. повстань і проведено 10тис каральних операцій.1947-1950 – підпільна боротьба(невеликими групами, саботаж, терористичні акти).1950—убито Р. Шухевича, закінчується організаційний опір ОУН—УПА.

Радянізація на західноукраїнських землях в 2 пол. 40-х рр..

У 1945 р. Закарпаття ввійшло до складу України. Процес радянізації західних областей, розпочатий у 1939 - на початку 1941 рр., продовжився. Радянізація передбачала здійснення індустріалізації, колективізації та «культурної революції» з одночасним посиленням репресій проти невдоволених радянським режимом. Для проведення радянізації при ЦК КП(б)У, народних комісаріатах і відомствах було утворено спеціальні відділи з західних областей. Особливої уваги надавалося добору кадрів: зі східних областей України направлялися фахівці; керівні посади надавалися прибулим переселенцям.велося будівництво заводів сільськогосподарського, автобусного, автотранспортного, інструментального, скляного, електролампового машинобудування. Процес колективізації селянських господарств відбувався болісно.. Репресії були методом здійснення колективізації, способом зміцнення економічної бази нових колгоспів за рахунок селянських земель і майна.Складовою частиною радянізації була «культурна революція». Велика увага приділялася ліквідації неписьменності населення. Відкривалися нові школи, технікуми й ВУЗи. Зросла кількість студентів-українців. Ідеологізація та русифікація освіти повинні були сприяти вихованню населення в дусі комуністичних ідеалів. У 1946 р. Генштаб Польщі розробив операцію «Вісла» - депортацію українського населення на захід Польщі в квітні - серпні 1947 р. Мета операції - покінчити з українським питанням у Польщі й ліквідувати бази ОУН-УПА, що стала на захист українського населення..Тих, хто відмовлявся від переселення, відправляли до спеціально створеного концтабору на базі «філії» нацистського концтабору Освенцим. З території України було переселено 1 млн поляків.Боротьба ОУН-УПА на західноукраїнських землях тривала, але після вбивства. Романа Шухевича вона пішла на спад.