6 Основці породи , деревина , вироби.

. Мікроструктура – це будова деревини, видима при значному збільшенні. Виділювані камбіальним шаром клітини заповнені протоплазмою. Оболонка клітини складається із клітковини - целюлози, а протоплазма - з азотистих сполук. Клітини відрізняються розміром, формою і біологічним призначенням. За формою клітини, з яких складається основна маса деревини, в основному округлі, циліндричні, багатогранні й витягнуті в довжину. За призначенням в стовбурі дерева клітини можуть бути, як показано на рис. 3.1.3: - що запасають - паренхімні, в яких зосереджені запаси живильних речовин. Вони розташовані в стовбурі дерева, головним чином у стрижневих променях, і передають живильні речовини іншим клітинам у горизонтальному напрямку; - провідні й опорні клітини, які проводять ґрунтову вологу й надають деревині необхідну стійкість. Хвойні породи мають свою особливість - смоляні ходи. На поперечному розрізі вони мають вигляд світлих точок у пізній частині річного шару, а на радіальному й тангенціальному розрізах - вид темних рисок. У деяких листяних породах (дуб, ясен) є великі й дрібні судини. Великі розташовуються в ранній частині річного шару, а дрібні зібрані в групи або розподілені рівномірно по всій площі пізньої деревини. Такі породи називаються судинними.  Хвойні породи (смереку, ялину, модрину, ялицю, кедр, тис) застосовують для інженерних конструкцій. Смерека – ядрова порода з високою міцністю і малою об'ємною масою. Деревина смереки смолиста, тому важко піддається загниванню. Її застосовують у вигляді кругляків і пиляних лісоматеріалів, а також для виготовлення будівельних столярних виробів і меблів. Ялина – порода з прямим високим циліндричним стовбуром, що дає великий вихід ділової деревини. Це порода зі спілою деревиною, малосмолиста, має відносно високі показники міцності й малу об'ємну масу. Деревину ялини застосовують для виготовлення будівельних конструкцій і столярних виробів. У сухих місцях ялина добре зберігається. Модрина - смолиста ядрова порода з підвищеною твердістю і високою стійкістю проти загнивання. Є прекрасним будівельним матеріалом для гідротехнічних і підземних споруд. Має красиву текстуру і колір. Ялиця – порода без’ядрова, річні шари широкі, не містять смоляних ходів; менш стійка в порівнянні з іншими хвойними породами. Кедр – порода ядрова, легка. Застосовується в основному для столярних виробів і як будівельний ліс. Тис – порода ядрова (вічнозелене дерево). Застосовується в меблевому виробництві, у токарській справі. Листяні породи. Дуб – ядрова, кільцесудинна порода, має високу механічну міцність і в'язкість. Деревина літнього дуба більш щільна. Рання частина річного шару деревини дуба складається з декількох рядів великих судин, а пізня - характеризується високою міцністю і дрібносудинністю. Дуб має гарну текстуру. Його застосовують для виготовлення меблів, оздоблювальної фанери, високоякісних столярних виробів і паркету. При довгому перебуванні у воді дуб темніє до чорно-сірого цвіту, перетворюючись у морений дуб. Бук – неістотно-пориста стиглодеревна порода. Його деревина тверда, має велику об'ємну масу й високу межу міцності, щільна, пружна, легко колеться. Колір деревини білий із червонуватим відтінком. Бук застосовують для виготовлення високоякісних столярних виробів, меблів і паркету. Вільха має м'яку деревину, добре оброблюється. В умовах змінної вологості швидко загниває. Її застосовують у гідротехнічних спорудах, для виготовлення моделей, водопровідних труб, внутрішніх столярних виробів і клеєної фанери. Клен – порода, що має гарну текстуру. Її застосовують для внутрішніх оздоблювальних робіт, виготовлення декоративної фанери. Осика – м'яка порода. У сухому місці добре зберігається. Застосовують у фанерному виробництві, для виготовлення покрівельних матеріалів. Береза має тверду, міцну й грузлу, але недовговічну в умовах змінної вологості деревину. Її застосовують для виготовлення клеєної фанери, лиж, будівельних деталей і виробів, карнизів, поручнів сходів, паркету й меблів. Липа має м'яку, легку, в умовах змінної вологості нестійку деревину. Ясен - має деревину високої міцності, пружності, пластичності, гарну текстуру. Його застосовують для виготовлення меблів, столярних виробів. Горіх має деревину темно-коричневого кольору з гарною текстурою. Застосовують для виготовлення декоративної фанери. 

7. Властивості деревини Властивості деревини як функціональні, так й естетичні, визначаються структурою і складом породи. Властивості деревини однієї і тієї ж породи розрізняються залежно від віку дерева, місця і умов росту, вологості деревини, розташування волокон та інших факторів. У деревини розрізняють позитивні й негативні властивості. Позитивні властивості деревини Низька густина. Абсолютна об'ємна вага деревини залежить тільки від щільності породи, тому що її вимірюють в абсолютно сухому стані. За густиною деревину поділяють на легку (_о < 550 кг/м³), середньої густини ( 550 < _о < 750 кг/м³) і важку (_о  750 кг/м³). Від густини деревини залежать її фізико-механічні властивості, такі як міцність, теплопровідність і водопоглинання. Низька теплопровідність. Деревина має невелику теплопровідність, що залежить від характеру пористості, напрямку волокон, від породи й об'ємної ваги дерева, вологості й температури. Теплопровідність дерева уздовж волокон в 1,8 раза вища, ніж поперек волокон. Вона підвищується зі збільшенням вологості й об'ємної ваги, тому що при цьому зменшується кількість повітря, яке утримується в порах деревини. Так, стіна з дерев'яного бруса товщиною 15 см за теплопровідністю відповідає стіні з керамічної цегли товщиною в 2,5 цегли, що становить 30 см. Декоративність (колір, блиск і текстура).  Колір деревини надзвичайно різноманітний. Він залежить від породи дерева й клімату. Як правило, деревні породи помірного пояса мають бліде фарбування, а породи тропічного пояса - яскраве. Інтенсивність фарбування підвищується з віком дерева. Деревина змінює забарвлення під впливом світла й повітря.  Блиск. Деякі породи деревини мають блиск. Він залежить від ступеня розвиненості стрижневих променів. У радіальному розрізі блиск мають такі породи, як клен, бук, дуб, біла акація, цінна деревина. Сильно розвинені стрижневі промені дуба в радіальному розрізі дають блискучі плями. Текстура деревини - це малюнок у радіальному або тангенціальному розрізі, залежить від будови деревини. Вона складається з ясно помітних великих судин, широких стрижневих променів, річних шарів, напрямку волокон (закручене, волокнисте). Чим складніша будова деревини, тим різноманітніша її текстура. Гарну текстуру в радіальному розрізі мають породи дуба й бука, у тангенціальному - ясен, каштан, горіх, дуб, модрина. Висока міцність Міцність деревини при стиску становить 35-70 МПа, а при вигині 80-120 МПа. Дерево добре опирається згинаючим зусиллям завдяки волокнистій структурі, тому його широко застосовують у таких конструкціях, як ферми, крокви, балки, прогони, решетування. Однак зусилля можуть бути прикладені до деревини як уздовж волокон (колони, стійки, опори, палі), так і поперек волокон (стіни зрубів, мауерлати, шпали), тому це треба враховувати, бо деревина анізотропна. Наприклад, межа міцності при стиску поперек волокон в 10 разів менша, ніж при стиску уздовж волокон. При розтягу уздовж волокон міцність деревини вища в 2 рази, ніж поперек волокон, а міцність на розрив уздовж волокон в 10-40 разів більша, ніж поперек волокон. Межа міцності при відколі становить 0,15 R_ст. Твердість деревини визначається на зразках-кубах шляхом вдавлення сталевої кульки. Найбільшу твердість мають ясен, бук, в'яз, модрина. Твердість деревини коливається в межах 50-90 МПа. Високий коефіцієнт конструктивної якості. Він становить близько 0,7. Добра технологічність. Деревина легко обробляється: її можна стругати пиляти, різати, полірувати й шліфувати, вона має хорошу цвяхопрохідність, склеюється з іншими матеріалами і т.п. Корозійна стійкість. Використання деревини у воді (але в незмінному рівні) приводить до зміни її властивостей тільки через кілька сотень років. У морській воді, кислотах і лугах термін служби деревини залежить від концентрації агресивного середовища, причому у хвойних порід довговічність вище. Негативні властивості деревини Анізотропність – залежить від розташування волокон деревини. Горючість – обумовлена органічною природою сполук деревини. Загнивання – бо є їстівним середовищем для комах, жуків, грибів тощо.  Вади деревини – утворюються або в процесі росту, або при порушенні умов експлуатації.