Питання для самоконтролю

1. Що таке гносеологія?

2. Які етапи в своєму розвитку пройшла гносеологія?

3. У чому особливості античної гносеології?

4. У чому особливості гносеології XVII – XVIII ст.?

5. Які сутнісні риси гносеології німецької класики?

6. Які основні риси класичної гносеології?

Молодцов Б.І.

РОЗДІЛ 1.2. Посткласичний етап у розвитку теорії пізнання

ЗМІСТ

1. Проблеми й суперечності класичного етапу в розвитку теорії пізнання.

2. Посткласичні теорії пізнання:

а) прагматизм Дж.Дьюї: ідеї як інструмент пізнання;

б) постпозитивізм: суперечність як фундаментальна характеристика процесу пізнання;

в) постмодернізм: „буття як ніщо”.

3. Сучасний стан науки – ситуація напередодні виникнення нової форми наукового пізнання.

Ключові слова: об’єктивність, загальноузгодженість, криза класичної гносеології, некласична гносеологія, позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, прагматизм, досвід, інструменти пізнання, ситуація-проблема, наукова революція, парадигма, науково-дослідна програма, протилежність, ірраціоналізм, постмодерн, резома, мовний текст.

Література

1. Введение в философию. Учебник для вузов под ред. И.Т.Фролова. М., 1990.

2. История философии. Учебник для вузов под ред. В.П.Кохановского. – Ростов-на-Дону, 1999.

3. Крымский С.Б., Парахонский Б.А., Мойзерский В.М. Эпистемология культуры. Введение в обобщенную теорию познания. – К., 1993.

4. Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеалы рациональности. – М., 1994.

5. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977.

6. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ // ВФ. – 1995. – № 4.

7. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.

8. Рорти Р. От религии через философию к литературе: путь западных интеллектуалов // ВФ. – 2003 – № 3.

9. Современная философия науки: знание, реальность, ценности в трудах мыслителей Запада. Хрестоматия. – М., 1996.

10. Современные теории познания. – М., 1992.

11. Ильин В.В. Теория познания. Введение. Общие проблемы. – М., 1994.

12. Порус В.Л. Системний смисл поняття „наукова раціональність // Філос. і соціол. думка – 1992. – № 1-2.

13. Йонас Г. Изменившийся характер человеческой деятельности // Человек. – 1999. – № 2-3.

14. Тарнас Р. История западного мышления. – М., 1995.

15. Деннет Д. Постмодернизм и истина // ВФ. – 2001. – № 8.

16. Евлампиев П.И. Неклассическая методология или конец метафизики? Европейская философия на распутье // ВФ. – 2003. – № 5.

Методичні рекомендації до розділу 1.2

Мета розділу. При вивченні даної теми магістранти повинні мати уявлення про кризовий стан наукової методології на рубежі XIX – XX ст. Це повинно допомогти магістрантові здобути критичне ставлення до класичного розуміння істини. Але головна мета заняття – ознайомити магістрантів з сучасними методами науково-дослідної роботи, зокрема звернути увагу на нерозривний зв’язок науки та інших форм культури, на гуманістичну зумовленість науки.

Завдання. Перш за все зверніть увагу на зв’язок кризового стану сучасної науки з гносеологією І. Канта, зокрема з його критикою можливостей пізнання та поняття істини, як відображення реальності. В чому різниця між об’єктивністю та загальною узгодженістю у розумінні істини? Досвід та практика в прагматизмі. Поняття ситуації та інструменталізму. Чому мають місце революції в науці? Зверніть увагу на критику неопозитивізму з його тлумаченням наукової строгості. Як ви розумієте розвиток науки, що таке парадигма? Спробуйте визначити принципи протилежності або доповнюваності в історії науки, яку ви вивчаєте. Сформулюйте Ваше ставлення до постмодерну як феномена культури.