- •Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.
- •2.Правові основи функціонування підприємства.
- •3. Класифікація і структура підпр-ва.
- •Форма власності майна:
- •Належність капіталу:
- •Галузево – функціональний вид діяль-ті:
- •4. Добровільні та інституційні об єднання під-в.
- •5. Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.
- •6. Підприємництво як сучасна форма господарювання.
- •7. Договірні взаємовідносини і партнерські звязки у підпр-кій діяльності.
- •8. Міжнародна підпр-ка діяльність.
- •9. Сутність і функції процесу управління.
- •10. Методи управління діяльністю підприємства.
- •11. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності.
- •12. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями.
- •13. Поняття, класифікація, структура персоналу під-ва та інших суб’єктів господарювання.
- •14. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •16. Оцінка персоналу як важливий елемент управління трудовим колективом.
- •17. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.
- •18. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів.
- •20. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •21. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування і використання оборотніх фондів під-ва.
- •23 Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальних активів
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •27. Ефективність використання оборотних коштів.
- •28. Поняття та структура інвестицій
- •29. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій.
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.
- •32.Оцінка ефективності фінансових та виробничих інвестицій.
- •33.Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
- •34.Інвестиційні проекти підприємств.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •36. Науково-технічний прогрес (поступ), його загальні та пріоритетні напрямки.
- •37. Організаційний процес.
- •38. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •39. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •43. Структура та принципи організації виробничого процесу.
- •44. Організаційні типи виробництва.
- •45.Організація виробничого пр-су в часі.
- •46. Методи організації виробництва
- •1)Непотоковий метод:
- •2)Потоковий метод:
- •47. Технічна підготовка виробництва.
- •48. Суспільні форми організації виробництва
- •49. Поняття види і значення інфраструктури.
- •50. Система технічного обслуговування.
- •51. Соціальна інфраструктура і діяльність під-ва.
- •52. Відтворення і розвиток інфраструктури.
- •53. Державне економічне регулювання.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств.
- •55.Методологічні основи планування.
- •56.Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57.Тактичне і оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції
- •60. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •61. Якість і конкурентоспроможність продукції
- •62. Стандартизація та сертифікація продукції
- •63. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •64. Продуктивність праці персоналу
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці
- •68. Доплати і надбавки до зарплати та організація преміювання персоналу
- •69. Участь працівників у прибутках підприємства.
- •70. Загальна характеристика витрат на вир-во продукції.
- •71. Управління витратами на підприємстві.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання
- •75. Зміст і форми фін. Діяльності п-ва.
- •76. Формування і використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)
- •78. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва
- •79. Чинники зростання ефективності виробництва
- •80. Змістово-типолопчна характеристика економічної безпеки підпр-ва
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)
- •82. Основні напрями орг. Економ. Безпеки за окремими функціональними складовими.
- •83. Служба безпеки підприємства.
- •84. Загальна хар-ка пр-су реструктеризації п-ва.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
- •86. Санащя (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання
- •87. Банкрутство підприємства як економічне явище
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств
-
Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.
Підприємство – це організаційно відокремлена і ек. самостійна первинна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає послуги. Головну мету підпр-ва, тобто чітко окреслену причину, його існування у світовій економіці, прийнято наз. місією. На основі загальної місії підпр-ва формуються і встановлюються загально фірмові цілі осн. з яких є: 1. Цілі повинні бути конкретними ; 2. Цілі повинні бути орієнтовані у часі; 3. ... досяжними; 4. ... взаємо підтримуючими.
Головними напрямками діяльності підпр-ва є
-
Вивчення ринку товарів;
-
Інноваційна діяльність;
-
Виробнича діяльність;
-
Комерційна діяльність;
-
Після продажний сервіс.
Все це охоплює ек. Діяльність. Крім ек. Д-ті непересічне значення має соціальна д-ть, оскільки вона істотно впливає на ефективність інших її напрямки і конкретних видів.
2.Правові основи функціонування підприємства.
Основним законом, який регламентує діяльність різних видів підприємств, є закон “Про підпр-ва в Україні”(прийнятий сесією Верховної Ради від 27 березня 1991р.)Цей закон визначає види і організаційні форми підпр-в, незалежно від форми власності на майно і системи господарювання. Також забезпечує самостійність підпр-в, чітко фіксує їх права і відповідальність у здійсненні госп-кої діяльності, а також регулює відносини з ін. господ. суб‘єктами та державою. Осн. розділи цього закону:
-
Загальні положення;
-
Створення підпр-ва і порядок його реєстрації;
-
Майно підпр-ва;
-
Управління підпр-вом і самоврядування трудового колективу;
-
Господарська, економічна і соціальна діяльність підпр-ва;
-
Підпр-во і держава;
-
Ліквідація і реорганізація підпр-ва.
3. Класифікація і структура підпр-ва.
Класифікація підпр-в повинна забезпечувати використання таких ознак:
-
мета і характер діяльності;
-
форма власності майна;
-
належність капіталу;
-
правовий статус і форма господарювання;
-
галузево – функціональний вид діяль-ті;
-
технічні і територіальна цілісність;
-
.розмір за чисельністю працівників.
В залежності від цих класифікаційних ознак під-ва поділяються на:
-
мета і характер діяль-ті:
а). Комерційні;
б). Некомерційні.
-
Форма власності майна:
а). Приватні б). Колективні в). Державні г). Спільні
-
Належність капіталу:
а). Національні б). Закордонні в). Спільні
-
правовий статус і норма господарювання:
а). Одноосібні б). Кооперативні в). Орендні г). Господ-кі товариства
-
Галузево – функціональний вид діяль-ті:
- промислові - сільськогоспод-кі - будівельні - транспортні - торгівельні -лізингові
- банківські - страхові - туристичні
-
технологічна і територіальна цілісність і ступінь підпорядкування:
а). головні б) дочірні в) асоційовані г) філії
Крім цих видів під-ва також поділяються на : приватні, господ-кі, орендні під-ва, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні під-ва, акціонерні під-ва та ін.
4. Добровільні та інституційні об єднання під-в.
Під-ва мають право на добровільних засадах об єднувати науково – технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить законодавству. В умовах ринкової економіки під-ва можуть створювати різні за принципами та цілями добровільні об єднання:
Асоціації – найпростіша форма договірного об‘єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Вона не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів).
Корпорації – договірні об'єднання суб'єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Консорціуми – тимчасові статутні об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв'язку).
Концерни – форма статутних об'єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів.
Картелі – договірне об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції.
Синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.
Трести – монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.
Холдинги (холдингові компанії) – специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств.