58. Зміст та етапи інституційної реформи єс

Головна мета нинішньої інституційної реформи ЄС полягає у підвищенні ефективності та гнучкості в діяльності його спільних органів, що має сприяти поглибленню європейського інтеграційного процесу та "м'якому" включенню в нього нових членів. Важливими елементами цієї реформи є нещодавно схвалені Ніццький договір, який вніс зміни в установчі документи Євросоюзу, Хартія фундаментальних прав Європейського Союзу, покликана юридично закріпити спільні цінності народів Союзу, а також формування в рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС Європейської політики у галузі безпеки та оборони.

Безумовно, питання внутрішньої інституційної реформи Євросоюзу матимуть істотний вплив на розвиток його відносин із зовнішнім світом, процеси розширення на схід, на нинішній стан та дальший розвиток відносин між Україною та ЄС. Так, розширення сфери застосування процедури голосування в Союзі на основі кваліфікованої більшості безпосередньо впливатиме на формування єдиної зов-нішньої політики ЄС, у т.ч. торговельної. З іншого боку, вирішення у ході інституційної реформи проблеми розмежування компетенції Співтовариства та держав - його членів за окремими типами міжнародних угод може мати свої позитивні наслідки для України в аспекті прискорення набуття чинності міжнародних договорів, що укладаються Євросоюзом.

59. Розкрийте особливості законодавства єс

Ідея, покладена в основу законодавства Європейського Союзу, полягає в тому, що кожна держава-учасниця має включити до свого внутрішньодержавного права принципи, на які спирається законодавство Союзу. Якщо держава-учасниця цього не зробить або якщо внутрішньодержавне законодавство виявиться хибним, Європейська Комісія може звернутися з позовом про порушення норм права до Суду ЄС. Якщо рішення буде позитивним, то держава-учасниця має вжити заходів до виправлення внутрішньодержавного законодавства.

Законодавство Європейського Союзу складається з первинного та вторинного законодавства.

Первинне законодавство складається з низки договорів, протоколів, рішень Ради тощо, головним з яких є Римський договір, на основі якого було створено Європейську Комісію. Це законодавство може застосовуватися безпосередньо через суди держав-учасниць, якщо внутрішнє законодавство держави не забезпечує прав, передбачених європейським законодавством. Основними критеріями, яким має відповідати таке законодавство для прямої дії, є те, що воно, по-перше, має бути достатньо зрозумілим і точним, а по-друге, залишати можливість державі-учасниці діяти на власний розсуд. Законодавство, яке може застосовуватися безпосередньо, називається законодавством "прямої дії". Про законодавство, яке може застосовуватися безпосередньо до держави, кажуть, що воно є законодавством "вертикальної дії". Про законодавство, яке може застосовуватися безпосередньо стосовно особи (у це поняття ми включаємо також юридичних осіб, як-от компанії з обмеженою відповідальністю), кажуть, що воно є законодавством "горизонтальної дії".