2.2. Виконавча влада в Ольвійському полісі

Виконавчу владу здійснювали різні колегії — магістратури або окремі службові особи — магістрати, які обиралися на народних зборах відкритим голосуванням строком, як правило, на один рік.

В сучасній юридичній літературі під магістратурою (лат. magistratus – начальник, влада, управління) розуміється державна посада, сукупність вищих державних посад. До компетенції магістратів належали фінансові справи, робота судових установ, військові справи тощо.

В античну добу магістратури мали низку іманентно притаманних їм особливостей. Видатний російський юрист кінця ХІХ – початку ХХ ст. І.О.Покровський вважав, що ці особливості полягають в умовах, якими встановлювалися межі повновладдя посадовців та до певної міри гарантувалася недоторканість основ демократичного ладу, та визначав серед них, насамперед, короткий термін служби та колегіальність більшості магістратур [7, с.27]. Однак, на його думку, яка вбачається цілком обґрунтованою, ця колегіальність зовсім не означала, що усі однорідні магістрати повинні були діяти спільно, як колегія. Вони були „не колегією, а колегами”. Кожен магістрат діяв окремо і самостійно, кожному окремо належала уся повнота відповідної влади. Але поруч із ним така ж повнота влади належала іншому, який своєю волею міг паралізувати будь-яке розпорядження першого [7, с. 28].

В Ольвії функціонувала досить значна кількість таких колегій – магістратур та окремих посадових осіб – магістратів, які зазвичай обиралися Народними зборами шляхом хейротонії з числа повноправних громадян та виконували окремі функції державної влади та управління.

Найвищою магістратурою була колегія архонтів з п'яти-шести чоловік на чолі з першим архонтом. чоловік. Вона не тільки керувала всіма іншими колегіями, а й могла скликати в разі потреби народні збори, особливо в момент загрози нападу ворогів. Архонти стежили також за станом фінансів, карбуванням грошей [12,c.99].

Магістратом зі справ культу був базилевс. Колегія шести архонтів відала питаннями оборони, але військами командував перший архонт. Колегія продиків (юридичних радників) займалась правовими питаннями. Номофілаки контролювали дотримання законів. Астиноми наглядали за порядком у місті. Агораноми наглядали за порядком на ринку, перевіряли правильність мір і ваг, наглядали за станом шляхів і громадських будівель тощо. Екстраординарні магістрати – епімелети – наглядали за вжиттям термінових заходів, виконували спеціальні державні завдання.

Безпосередньо фінансовими справами займалися дві колегії: колегія Дев'яти й колегія Семи. Доходи держави складалися зі збирання мита, добровільних пожертвувань, податків на жертвоприношення, платежів за орендоване державне майно, стягання штрафів та конфіскацій майна. Головними статтями видатків були будівництво та ремонт міських укріплень і громадських споруд, влаштування громадських свят і спортивних змагань, нагородження громадян, які особливо відзначилися, посольств, «дари» сусіднім племенам, заготівля продовольства у неврожайні роки. Скарбниця, священна казна, а протягом деякого часу карбування монет перебували у віданні колегії Семи.

Питаннями оборони в античних державах Північного Причорномор’я опікувалася авторитетна колегія стра­тегів. В Ольвії вона переобиралася щорічно і складалася з шести осіб на чолі з головою. Щоправда, загалом війська міст підпорядковувалися першому архонту. Стратеги займалися питаннями комплектування та навчання війська та безпекою держави, у виключних випадках могли командувати військовими підрозділами, що використовувалися для припинення масового безладдя.

Відома в містах-державах Північного Причорномор’я також магістратура номофілаків (νομοφυλαξ) – виборних чиновників, обов’язки яких були різноманітні в різних державах грецького світу. У містах-державах Північного Причорномор’я колегії номофілаків складалися з 5-7 чоловік. Вони  стежили за оформленням законів, поведінкою людей і посадових осіб і вимагали від них виконання законів.  В елліністичну епоху номофілаки здійснювали також пробулевтичні функції – мали право вносити пропозиції на розгляд Ради та (або) Народних зборів (право законодавчої ініціативи) [7,c.28]

Здійснені протягом останніх двох сторіч знахідки епіграфічних документів дозволяють впевнено констатувати наявність в античних державах Північного Причорномор’я магістратури агораномів (αγορανόμοι), що здійснювали нагляд за впорядкованістю міського ринку та відали всіма справами, пов’язаними з організацією торгівлі. Вони також стягували з іноземців мито за право торгівлі на ринку, реєстрували приватні договори, призначали ціни на деякі товари, конфісковували та знищували зіпсовані товари, контролювали діяльність грошових мінял і домагалися дотримання законів, які регулювали грошовий обіг (наприклад, ольвійського Закону Каноба)

Деякі функції агораномів яскраво ілюструються археологічними знахідками.  Зважаючи на знахідку під час розкопок Ольвії у 1908 р. свинцевої гирі з написом „Агораном Агатокл, син Агатокла” [13, с. 50-51] вагою в 1 лібру* дослідники дійшли висновку, що тут, як і в багатьох інших містах еллінського світу, агораноми здійснювали нагляд за правильністю мір і ваги, що використовувалися у повсякденній торгівлі.

Астиноми (αστυνόμοι)  являли собою магістратуру міських наглядачів, які опікувалися чистотою у місті, здійснювали нагляд за станом шляхів і громадських будівель. В ряді випадків вони також здійснювали контроль за якістю продукції, засвідчували точність мір ваги й об’єму. Їхні імена ставилися на монетах і ручках амфор. Крім того, ймовірно, вони мали й інші повноваження, зокрема, слідкували за громадським порядком та пристойністю на вулицях. Вони мали право здійснювати адміністративні арешти та іншим чином карати за проступки, що явно порушували правила моральності.

У ході археологічних розкопок ольвійської агори при розкритті гімнасію було знайдено плиту з рельєфом із зображенням трапези та написом-присвятою колегії ситонів межі ІІІ – ІІ ст. до н.е.: “Феокл (син) Фрасідама, Деметрій (син) Фокріта, Афіней (син) Конона, Навтим (син) Героксена, що були ситонами, при секретарі Афінодорі (сині) Демагора (цей) рельєф Доброзичливо вислуховуючому Герою (присвятили)” [9,c.81]. Напис вперше свідчить про наявність в Ольвії наприкінці ІІІ – ІІ ст. до н.е. колегії ситонів, до обов’язків якої належала закупівля хліба за державними цінами та здійснення ситоній та ситонометрій. Колегія ситонів обиралася у грецьких полісах лише у надзвичайних випадках, коли держава не могла забезпечити громадян потрібною кількістю хліба і ціни на зерно стрімко зростали.

Джерела засвідчують також наявність інших виборних посадових осіб, які виконували різноманітні функції. Наприклад, до складу державного апарату входили й одноособові посади гімнасіарха, що керував гімнасіем і, певно, іншими формами навчання та фізичного виховання юнацтва, влаштуванням різних змагань; глашатая, який оголошував на народних зборах, у театрі та громадських місцях декрети й постанови; секретарів, жерців та ін.

Отже, в Ольвії як державі Північного Причорномор’я існувала достатньо складна та розгалужена система магістратів, наділених широкою розпорядчо-виконавчою та судовою владою. Їхній статус ґрунтувався на принципах, характерних для всього античного грецького світу, з урахуванням місцевих особливостей державно-правового розвитку. Джерела надають можливість достатньо впевнено визначити коло магістратів північно-причорноморських держави, з’ясувати межі їхніх повноважень та виявити зміни у компетенції магістратів на різних етапах розвитку держав.  В подальшому традиції античної культури, зокрема й правової, не були знищені. На залишках старих держав завжди виникали нові, і життя в них починалося зовсім не з нуля.  Зважаючи на наступність у праві України, маємо підстави з упевненістю говорити про те, що пізніші державно-правові інститути формувалися на підвалинах, які закладалися ще в античні часи.