38. Параметри контролю каналу зв’язку.

Якість функціонування каналу визначається такими параметрами:

- нестабільність остаточного затухання

- не лінійність ФЧХ і нестабільність у її часі

- нерівномірність АЧХ

- псофометрична(незважена) напруга шуму

- нелінійні спотворення

- зміна частоти передачі сигналу

- мпульсні завади

- короткотривалі перерви

- крайові спотворення імпульсів

- дроблення

- рівень сигналу прийому

- ймовірність похибки елементарного сигналу.

39. Параметри контролю апаратури передачі даних.

Основні параметри:

- виправляюча здатність приймача пристрою перетворення сигналів

- стабільність частот задаючих генераторів, подільників, перетворювачів і рівень несучих у підканалах

- реальна відносна і абсолютна швидкість передачі кодової комбінації

- коефіцієнт невиявлених помилок і коефіцієнт їх групування на виході апаратури

- тривалість циклового фазування, середнє напрацювання на відмову і середній час відновлення апаратури.

40. Методи контролю каналів і тракту передачі даних.

Якість функціонування каналів і трактів СПД можна оцінити:

• непрямим методом – за параметрами контролю каналу зв’язку і апаратури переданих даних

• безпосередньо за узагальненими параметрами і показниками

При контролі тракту переданих даних за параметрами результату, оцінка кожного з параметрів обробляється спец-пристроєм, який формує найгіршу узагальнену оцінку технічного стану системи передачі даних. Основна характеристика – достовірність, тобто ступінь відповідності результату та контролю дійсному технічному стану СПД.

При параметричному контролі СПД вважається робото здатною, якщо її параметри відповідають заданим нормам або допускам і нероботоздатними, якщо хоча б один її параметр вийшов з межі допуску.

41. Вимоги до пристроїв оперативного контролю.

Вимоги:

• неперервність контролю процесу

• простота конструкції

• малу вартість

• високу надійність

• малий час виконання, тобто високу швидкість

42. Принципи передачі нерухомих оптичних зображень.

Зображення що передається – оригінал – передається не у повному вигляді у заданий момент часу, розбивається на окремі елементарні площадки. Ці площадки утворюються фокусуванням невеликої світлової плями, яка рухається по поверхні зображення. Первинні факсимільні сигнали отримуються у результаті електрооптичного аналізу, який полягає у перетворенні світлового потоку, котрий відбивають елементарні площадки зображення у електричні імпульсні сигнали з амплітудою, яка залежить від яскравості відбитого сигналу. У приймачі отримані сигнали перетворюються у оптичні сигнали відповідної яскравості і збуджують чку-небудь фізичну дію, що зафарбовує елементарні площадки носія запису, у результаті чого отримується копія зображення, що передається.

43. Структура системи факсимільного зв’язку.

Структура системи факсимільного зв' язку.

Пристрій розгортки – використовується для розкладення оригіналу на елементарні площадки за допомогою світлового потоку, світлооптичної системи, який фокусується на поверхню зображення. Відбитий від поверхні світловий потік потрапляє у перетворювач оптичних сигналів у електричні, як такий застосовується фотоелемент. Потім електричний відео сигнал підсилюється і подається на модулятор, де він перетворюється у спектр частот, що відповідають, каналу тональної частоти, який застосовується для факсимільного зв’язку. Потім сигнал знову підсилюється і передається до каналу. Синхронну і синфазну роботу прий2мача і передавача забезпечує спеціальний пристрій. На приймальній стороні, сигнали які надходять з каналу, подаються на підсилювач, який компенсує затухання сигналів у каналі, а потім на демодулятор призначений для оберненого перетворення канального спектра модульованого сигналу у вихідний відео сигнал. Після демодулятора відеосигнал надходить у пристрій запису, де відбувається запис відеосигналів за допомогою приймального пристрою розгортки.