21. Розвиток соціально-демографічних процесів у сучасному світі.

Демографія - це вивчення кількісних характеристик населення. Людей можна групувати по статі, віку, расі, релігії, утворенню, роду занять, доходу й іншим ознакам.

У сучасному світі існують безліч демографічних проблем, тобто сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених краї­нах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.

У соціальній структурі суспільства винятково важливе місце належить соціально-демографічним «зрізам». Соціально-демографічна структура — це результат накладання демографічних структур (статевої, вікової, сімейної) на соціальну. Статистичними параметрами в таких випадках є: народжуваність, смертність, шлюб, розлучуваність, міграційний обмін населення між міською і сільською місцевостями, а також між різними територіями.

Статево-вікову структуру населення можна аналізувати за однією ознакою (стать чи вік) або за обома. У першому випадку особливий інтерес становить розподіл населення на три групи: 0—14 років (діти), 15—49 років (молодь і середній вік), 50 років і старші (похилий вік). Співвідношення між ними характеризує тип вікової структури населення. Аналіз вікової структури, яка охоплює ці три контингенти, розкриває трудовий потенціал країни, дає змогу виявити динаміку його розвитку. Чим прогресивніша структура, тим вищими можливостями розвитку вона наділена, тим стійкіший трудовий потенціал населення.

Вивчення структури населення за статтю має не менш важливе практичне значення, оскільки впливає на розміщення виробничих сил, на відтворення і територіальне формування населення.

22. Поняття особистості. Суспільство й особистість, їхні взаємозв’язки і взаємозалежність.

Суспільство – найбільше об’єднання людей з усталеними зв’язками між ними, різноманітною взаємодією спільною територією історією та культурою.

Особистість – інтегральна (цілісна) сукупність соціальних властивостей людини, що формується та видозмінюється протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку, активної взаємодії з соціальним середовищем.

Особистість, взаємодіючи із суспільством, виявляє свої характерні риси: самосвідомість, ціннісні орієнтації, соціальні відносини, автономність, внутрішню духовну структуру (потреби, інтереси, цінності, мотиви, соціальні норми, переконання, світоглядні принципи, смаки, звички та ін.). Головний мотиватор життєдіяльності людини – потреби. Вони відображають об’єктивну залежність людини від зовнішнього світу, від соціального середовища, тобто від суспільства, необхідність яких обумовлена особливостями відтворення і розвитку її біологічної, психологічної та соціальної природи. Виходячи з цього, всю практичну діяльність людей можна розглядати як форму задоволення потреб.

Шляхи взаємодії людини і суспільства в сучасних умовах:

Вимоги суспільства до розвитку особистості	Властивості особистості, які цінуються суспільством
Комунікативні властивості	Здатність узгоджувати власні цілі діяльності із суспільними
Комп’ютерна грамотність	Відповідальність за власні вчинки та наслідки своєї діяльності
Знання іноземних мов	Здатність до аналізу та адекватної оцінки суспільних явищ
Високий рівень фаховості	Самокритичність, толерантність, гуманізм, взаємна довіра
Компетентність, творчість, самодіяльність	Загальний рівень культури, освіченість, духовність, повага до чужих цінностей, звичаїв, традицій