Медичні комп’ютерні комунікації (мкк) Телемедицина

Комп’ютерна мережа – це сукупність комп’ютерів, що з’єднані лініями зв’язку і оснащені комунікаційним обладнанням і комунікаційним програмним забезпеченням.

Комунікаційне обладнання

Комунікаційне або мережеве обладнання – це периферійні пристрої, що здійснюють перетворення сигналів, використовуваних у комп’ютері, на сигнали, що передаються через лінії зв’язку, і навпаки. Такими пристроями є модеми та мережеві адаптери. Модеми застосовуються при використанні телефонних ліній зв’язку, мережеві адаптери – при використанні інших ліній зв’язку.

Лінія зв’язку – це обладнання, за допомогою якого здійснюється об’єднання комп’ютерів у мережу. Мережева інтерфейсна плата (або мережевий адаптер) – спеціальний апаратний засіб для ефективної взаємодії персональних комп’ютерів у мережі.

Комунікаційне або мережеве програмне забезпечення – це набір програм, що забезпечують роботу мережевого обладнання і обмін інформацією між комп’ютерами в мережі.

Комп’ютерна мережа забезпечує: колективне опрацювання даних користувачами, комп’ютери яких під’єднані до мережі, та обмін даними між цими користувачами; спільне використання програм; спільне використання принтерів, модемів та інших периферійних пристроїв.

Локальні мережі

Локальна мережа об’єднує комп’ютери, що розташовані на невеликій відстані один від одного, і є замкнутою системою. Невеликі відстані між комп’ютерами дають можливість використовувати для зв’язку в локальних мережах звичайні дротові лінії. Окремим випадком локальної мережі є корпоративна мережа. Локальні мережі повинні бути легко адаптованими, тобто мати гнучку архітектуру, яка дозволяє довільно розташовувати робочі місця, додавати або переставляти персональні комп’ютери або периферійні пристрої. Якщо така мережа організована грамотно, то вихід з ладу однієї із складових не впливає на роботу інших. Локальна мережа створюється для обміну інформацією між комп’ютерами, спільного використання ресурсів мережі. Ресурс мережі – це пристрої, що входять до апаратної частини деяких із комп’ютерів мережі, доступні і можуть використовуватися будь-яким користувачем мережі. Ресурсами мережі можуть бути принтери, сканери, модеми, стримери, фотонабірні апарати, дискові накопичувачі великої ємності, пристрої резервного копіювання інформації, тощо.

Комп’ютер, ресурси якого призначені для спільного використання, називається сервером (від англ. to serve – постачати, обслуговувати). Комп’ютери, що використовують ресурси мережі, називають робочими станціями. Сучасні локальні мережі дуже різноманітні і можуть мати у своєму складі один або кілька серверів, комп’ютери, які одночасно можуть бути як сервером, так і робочою станцією.

Класифікація комп’ютерних мереж

Глобальна мережа Інтернет

Глобальною мережею називається мережа, що поєднує локальні мережі різного рівня та окремі комп’ютери. У таких мережах є додаткові пристрої для опрацювання великих обсягів даних та пересилання їх на велику відстань. Передусім, це сервери глобальних мереж, які є дуже потужними комп’ютерами.

Інтернет – це система взаємопов’язаних мереж, до її складу входять комп’ютери різних типів. Для зв’язку між ними використовуються різні канали зв’язку. Практично всі послуги мережі Іntеrnеt побудовані на принципі "клієнт-сервер". Сервер (у мережі Іntеrnеt) - це комп'ютер або програма, здатні надавати клієнтам (по мірі надходження від них запитів) деякі мережні послуги. Клієнт - прикладна програма, завантажена в комп'ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього. Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. З розвитком мережі з'являються нові протоколи (сервіси), змінюючи її вигляд і стрімко розширюючи коло користувачів. Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб мережі Інтернет, необхідно встановити на комп'ютері клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби. Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows, а також до складу програм-броузерів, наприклад, Microsoft Іntеrnеt Ехріогег та ін.

Розглянемо деякі сервіси, які забезпечує Іntеrnеt

Сервіс FТР. Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів Іntеrnеt. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із нього на свій комп'ютер або скопіювати файл із свого на віддалений комп'ютер. Даний сервіс може бути використаний для комерційного поширення програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за обсягом документів (книг) тощо.

Електронна пошта (Е-mail). Вона є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Інтернет. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Іпіегпеі. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів. Електронна пошта є найдешевшим і доступним Іntеrnеt -сервісом в Україні. Можна навести такі переваги електронної пошти в організації ділової діяльності:

- реалізується дешеве і майже моментальне розсилання;

- не витрачається час на візити до посадових осіб із дрібних питань; не треба переписувати (передруковувати) копії для розсилання; дуже просто використати цитати, відповідаючи на повідомлення;

- архів листування зберігається в комп'ютері в зручному вигляді;

- можна задавати списки розсипки, псевдоніми, вести адресні записники; можна передавати двійкові файли (схеми, ілюстрації, програми, архіви тощо).

Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні сполучення між адресатом і його поштовим сервером, за командою відбувається передача повідомлень, що надійшли на комп'ютер адресата. Серед клієнтських поштових програм можна виділити Місrosoft Outlоок та інші.

Сервіс Маіl List (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів тощо).

Групи новин або телеконференції. Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, що якоюсь мірою їх упорядковує. На певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи.

Сервіс WWW (Word Wide Wеb - всесвітня павутина). WWW- це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на Wеb-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Wеb-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол (жаргонний термін - Web-сайт, або просто сайт). Web-сторінка - це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки – НТМL. Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відео об'єкти.

Найважливішою рисою Web-сторінок є гіпертекстові посилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, із малюнком, можна пов'язати інший Web-документ, тобто встановити гіперпосилання. У цьому разі під час клацання лівою клавішею миші на тексті або рисунку, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, також може мати гіперпосилання на інші документи. Таким чином сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, які зберігаються в серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення.

Для передачі інформації у WWW використовується протокол НТТР (протокол передачі гіпертексту). Перегляд Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм браузерів (від слова "to brose" - переглядати). Популярними Web-браузерами в Україні є Місrosoft Іntеrnеt Ехріогег, Opera.

Сервіс ІRC (Іntеrnеt Relау Сhat). Він забезпечує проведення телеконференцій у режимі реального часу.

Сервіс Теlnet (віддалений доступ). Він дає можливість абоненту, працювати на будь-якому комп'ютері мережі Іпіегпеі, як на своїй власній. Часто використовується режим роботи - доступ до віддаленого сервера бази даних. Доступ користувачів до мережі Іntеrnеt

Для роботи в мережі необхідно:

- фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі Іntеrnеt;

- одержати ІР-адресу на постійній або тимчасовій основі;

- встановити і настроїти програмне забезпечення - програми-клієнти тих сервісів, послугами яких мається намір скористатися.

Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдери.

Провайдер - це організація (юридична особа), що надає послуги у приєднанні користувачів до мережі Іntеrnеt.

Для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить ІР-адреса. ІР-адреса -це чотирибайтне число, перших два байти якого визначають адресу підмережі, а два інших - адресу вузла в ній. За допомогою ІР-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. На практиці ж через особливості адресації до деяких типів локальних мереж кількість можливих адрес становить понад 2 млрд. Для користувача працювати з числовим зображенням ІР-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен - послідовність імен, сполучених крапками.

У мережі Internet використовується доменний спосіб адресації, коли весь простір адрес абонентів поділяється на області, які називаються доменами.

com – найпоширеніший домен, вказує на те, що комп’ютер належить комерційній організації;

org – належить некомерційній організації;

edu – належить університету або іншому навчальному закладу;

mil – належить державній військовій організації в США;

gov – належить державній невійськовій організації;

int – належить деякої міжнародній організації;

net – належить організації, що веде певні роботи, пов’язані з мережами.

Домен - група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом.

Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса яка складається з трьох частин:

зазначення сервісу, що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім'я протоколу). Після імені йдуть двокрапка: і два знаки / (коса риска): http://...;

зазначення імені комп'ютера;

зазначення повного шляху доступу до файлу на даному комп'ютері.

Як роздільник у повному імені використовується знак /. Вводячи ім'я, потрібно точно дотримувати регістр символів, оскільки в Іntеrnеt малі та великі літери вважаються різними. В електронній пошті адреса складається з імені одержувача (поштової скриньки), знака "@" та доменної адреси поштового сервера (локальної мережі), до якого приєднано одержувача.